Копія                                                                                                                                                              

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І  М Е Н Е М         У  К  Р  А  Ї  Н  И

09 червня 2010 року                                                                                                 м. Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – майора юстиції Носова В.В. ,

при секретарі – Лакатош Г.К. ,

за участю державного обвинувача – помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Марківа Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу відносно військовослужбовця в/частини Т0300   капітана

                                                                                     ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ластівці, Кам’янець - Подільського району, Хмельницької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, на військовій службі з липня 1999 року та на займаній посаді з листопада 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

                                                   В С Т А Н О В И В:

З листопада 2006 року ОСОБА_3 проходить військову службу на посаді командира автомобільної роти в/частини Т0300.

З травня 2009 року по 22 квітня 2010 року у вказаній в/частині проходив військову строкову службу на посаді водія – машиніста автомобільної роти  солдат ОСОБА_4

           19 березня 2010 року капітан ОСОБА_3 призначивши підлеглих йому військовослужбовців  роти, для виконання парко-господарських робіт на території автомобільного парку вказаної військової частини надав вказівку військовослужбовцям строкової служби ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншим підготувати, шляхом зчищення старої фарби, вантажний автомобіль КРАЗ-256 в/н 12-84 Г2 до фарбування, після чого прибрати стоянку.

Після виконання робіт щодо зчищення старої фарби, біля 15 год. того ж дня, військовослужбовці строкової служби, виконуючи вказівку капітана ОСОБА_3 по прибиранню території навколо вищевказаного автомобіля, вирішили його відбуксирувати вручну в інше місце. Капітан ОСОБА_3, який знаходився в автомобільному парку поблизу вказаного автомобіля, будучи керівником господарських робіт, усупереч вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59, 112 Статуту внутрішньої служби ЗС України, п.п. 1.3. 1.5, 2.1 "Положення про організацію роботи з охорони праці у системі військової частини Т0300 Державної спеціальної служби транспорту", затвердженого наказом командира 18 окремого мостового загону від 25.12.2009 року №569, п.п. 23.1-23.12 Правил дорожнього руху України та функціональних обов’язків командира автомобільної  роти в/частини Т0300, через злочинну

недбалість, допустив даних військовослужбовців строкової служби до ручного буксирування вищевказаного вантажного автомобіля. Під час буксирування даного автотранспортного засобу  солдат строкової служби ОСОБА_4, внаслідок наїзду колеса автомобіля на його праву ногу, отримав тілесні ушкодження у вигляді: "Забою правого гомілково-ступневого суглоба, стопи, гемартрозу, закритого перелому правої стопи: проксимальної метафази ІІ плюснової кістки, головки IV плюснової кістки із незначним зміщенням уламків", які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у пред’явленому йому обвинуваченні, щиро покаявся та дав показання, які відповідають викладеному в описовій частині даної постанови.

          У подальшому, так як підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, ним  у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження  усіх доказів, які підтверджують його вину у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів, які характеризують його особу. З даним клопотання погодився у судовому засіданні державний обвинувач. Враховуючи те,  що  учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено,  що вони правильно розуміють зміст цих обставин,  відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції,  суд провів судове слідство у справі із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було  роз'яснено,  що у  цьому  випадку  вони  будуть  позбавлені  права оспорювати  вищезазначені  фактичні обставини справи.

Оскільки капітан ОСОБА_3, будучи військовою службовою особою – командиром автомобільної роти в/частини Т0300 та керівником робіт, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59, 112 Статуту внутрішньої служби ЗС України, п.п. 1.3. 1.5, 2.1 "Положення про організацію роботи з охорони праці у системі військової частини Т 0300 Державної спеціальної служби транспорту", затвердженого наказом командира 18 окремого мостового загону від 25.12.2009 року №569, п.п. 23.1-23.12 Правил дорожнього руху України,  через злочинну недбалість, допустив військовослужбовців строкової служби, в тому числі  солдата ОСОБА_4, до ручного буксирування вантажного автомобіля КРАЗ-256 в/н 12-84 Г2, внаслідок чого наїздом колеса вказаного автомобіля на праву ногу ОСОБА_4, останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, суд ці дії підсудного  кваліфікує за ч. 1 ст. 425 КК України.

Разом з тим,  підсудний ОСОБА_3 у ході судового розгляду даної кримінальної справи звернувся до суду з проханням долучити до матеріалів справи та дослідити у ході судового слідства письмове клопотання Ради офіцерів в/частини Т0300 про його звільнення  від кримінальної відповідальності з передачею на поруки вказаному військовому колективу.

Помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону майор юстиції ОСОБА_2 з приводу задоволення  заявленого  підсудним клопотання не заперечував.

         Після роз’яснення головуючим по справі вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 проти закриття відносно нього кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами не заперечував і заявив, що суть вимог ст. 10 КПК та ст. 47 КК України йому зрозумілі.

Вислухавши думку всіх учасників процесу, оцінивши підстави та докази, на які вони послалися у своїх виступах, та враховуючи інші обставини справи, військовий місцевий суд знаходить клопотання Ради  офіцерів  в/частини Т0300 про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки таким, що підлягає задоволенню і виходить при цьому з наступних підстав.

Так, капітан ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України - санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу, службового обмеження  або позбавлення волі на строк до трьох років.

 Згідно ч. 3 ст. 12 КК України даний злочин відноситься до злочину середньої тяжкості.

 У відповідності до вимог ст. 47 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням підлягає особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

 Як слідує із матеріалів справи, доданих до неї у суді документів та пояснень учасників судового засідання, підсудний ОСОБА_3 дійсно вперше вчинив злочин, який по класифікації відноситься до злочину середньої тяжкості, у скоєному щиро покаявся, визнавши свою вину та зобов’язався добровільно відшкодувати завдані його діями збитки. Колектив  офіцерів військової частини Т0300 звернувся до суду з письмовим клопотанням про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності з передачею його вказаному військовому колективу на поруки, який зобов’язується здійснювати над винним заходи виховного характеру. При цьому підсудний не заперечує проти закриття кримінальної справи за вказаною підставою і сам просить суд застосувати до нього дану норму Закону.

 При прийнятті рішення суд враховує й те, що ОСОБА_3 по місцю проходження військової служби характеризується  з позитивної сторони, потерпілий до нього претензій не має, про що до суду надійшла його письмова заява, від його дій тяжких наслідків не настало, на утриманні має двох неповнолітніх дітей.

 Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави, в особі в/частини А1047, до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення завданих злочинними діяннями збитків на стаціонарне лікування потерпілого, на суму 2077 грн. 45 коп., суд приходить до висновку, що вказаний позов при прийнятті такого рішення по даній  кримінальній справі підлягає залишенню без розгляду і роз’яснює, що у відповідності до вимог ст. 28 КПК України, прокурор має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

 Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання капітана ОСОБА_3 можливе без фактичного застосування до нього покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 425 КК України, у зв’язку з чим вважає за доцільне звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України і кримінальну справу відносно нього провадженням закрити.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 282 КПК України, військовий місцевий суд

                                                  П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

ОСОБА_3  за вчинення злочину, передбаченого ч.1  ст. 425 КК України на підставі ст. 47 КК України від кримінальної відповідальності звільнити, у зв’язку з передачею його на поруки військовому колективу військової частини Т0300 за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_3  у відповідності до ст. ст. 10, 282 КПК України, провадженням закрити.

Контроль за  поведінкою ОСОБА_3  покласти на командування  в/частини Т0300.

Запобіжний захід – підписку про невиїзд, після  набрання постановою законної сили, відмінити.

Розгляд цивільного позову військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави заявленого до обвинуваченого ОСОБА_3  -  залишити без розгляду.

Арешт на майно ОСОБА_3  накладений під час досудового слідства – відмінити.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її винесення.

З оригіналом звірено.

Головуючий у справі

                 майор юстиції                                                                                        В. В. Носов