Справа №2а – 509/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2010 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Усенко Т.І., секретаря Кобзар А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за адміністративним позовом фізичної особи, ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області, старшого інспектора Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевського Віктора Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі,-
В С Т А Н О В И В:
11.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом та просив постановити рішення, яким визнати недійсною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопрушення серії ВК №094356 від 04.05.2010 року.
На обгрунтування заявлених вимог позивач вказував, що відносно нього 04.05.2010 року, інспектором Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевським В.В. складений протокол про адмінправопрушення та винесена відповідна постанова про накладення на нього адмінстягнення за порушення нібито ст.122 ч.1 КпАП України та накладене відповідне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. Швидкість руху він не перевищував, швидкість руху була не більше 60 км/год. В постанові вказується, що 04.05.2010 року на а/ш Київ – Чоп, він керуючи автобусом „МАН 2000” д/н НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху, рухався зі швидкістю 72 км/год., чим порушив п.п.12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась приладом „Візир”. Доводи працівника ДАІ нічим не підкріплені. Вказував, що ПДР він не порушував та швидкість руху також не перевищував. Сам прилад Візир не є приладом, котрий працює в автоматичному режимі, оскільки він не може працювати без прямої участі інспектора, інспектор його контролює, змінює в ньому параметри. Тим пчае автомобус обладнаний тахографом, згідно якого видно, що швидкість автобуса була не більше 60 км/год.
Тим паче відсутні відповідні документи, які б підтверджували проходження працівником ДПС, який складав постанову та виявив адмінправопорушення, інструктажу та чи взагалі він має право використовувати прилад Візир в роботі, в самій постанові цього не зазначається.
Вважав, що адміністративне стягнення накладене на нього безпідставно, нічим не підтверджено, відсутні свідки події адмінправопорушення, в зв”язку з чим маються всі законні підстави для скасування постанови інспектора Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевського Віктора Вікторовича, серії ВК №094356 від 04.05.2010 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України та накладено відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн., закривши провадження по вказаній справі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали з підстав, викладених в адміністративному позові та з урахуванням здобутих в справі письмових доказів.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_3 додатково пояснив, що прохав не брати до уваги заперечення УДАІ УМВС України в Рівненській області, оскільки вони стосуються виключно приладу Візир та його сертифікації на України. Автомобіль, яким керував ОСОБА_1обладнаний тахографом, згідно якого чітко видно, що швидкість автомобіля не перевищувала 60 км/год., тобто водій керував з допустимою швидкістю руху на даній ділянці дороги.
Відповідач інспектор Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевський В.В. в судове засідання не з”явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки до суду не повідомив, письмових заперечень на адресу суду не надали.
Відповідач УДАІ УМВС України в Рівненській області, в судове засідання свого представника не направили, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, завчасно надали письмові пояснення згідно яких вказали, що у відповідності до положень ст.258 КпАП України, позивачу було направлено копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України. Виявлення здійснювалось за допомогою приладу, який працює в автоматичному режимі, а саме фіксування адміністративного правопорушення здійснювалось за допомогою приладу „Візир”, який сертифікований в Україні, так само мається свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Нормами КпАП України, а саме ст.258 ч.6 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки протокол про адмінправопрушення не складається, а виноситься лише постанова. Всі дії пов”язані з виявленням адмінправопорушення були виконані ним у відповідності до діючого законодавства. Прохали врахувати їх письмові пояснення та розглянути справу без участі їх представника, відмовитвши в задоволенні позову ОСОБА_1 за його безпідставністю та необгрунтоваінстю.
Суд вважає, що в справі наявні достатні письмові докази та підстави для розгляду справи за відсутності представника відповідача - УДАІ УМВС України в Рівненській області, старшого інспектора Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевського Віктора Вікторовича.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, дослідивши та оцінивши наявні письмові матеріали справи, повно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до слідуючих висновків:
Судом встановлено, що 04.05.2010 року старшим інспектором Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевським В.В. винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України та накладене відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВК №121322, вказано, що 04.05.2010 року приблизно о 23 год. 48 хв. на а/ш Київ - Чоп, де водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем МАН д/н НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху, чим порушив п.п.12.4 ПДР України.
Швидкість руху вимірювалась приладом „Візир” №0812518.
Статтею 254 КпАП України регулюється порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, так зокрема частиною другої вказаної статті визначено, що протокол про адміністративні правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так відповідно до вимог статті 256 КпАП України, які висуваються до змісту протоколу про адмінправопорушення, в ньому зазначаються прізвища, адреси свідків та їх пояснення з підписами, які були учасниками адмінправопорушення. Окрім висновків інспектора ІДПС ВДАІ Володарського району Донецької області, Маляренка Сергія Олександровича, який складав протокол про адмінправопорушення та є заінтересованою особою, в справі відсутні будь-які інші докази на підтвердження факту, порушення водієм ОСОБА_1 п.п.12.4 ПДР України в наслідок яких він первищив встановлену швидкість руху.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються ...речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил.
Як вбачається з матеріалів справи, виявлення адміністративного правопорушення здійснювалось за допомогою спеціального технічного радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості руху „Візір” №0812518.
Згідно п.13 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України за р.№ 1243/13117 від 29.11.2006 р., затвердженої Наказом МВС України від 13.11.2006 року № 111 1, до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув. На кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання. Після кожної зміни з використанням комп'ютерної техніки проводиться зчитування інформації з електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху, яка в друкованому вигляді зберігається в командира підрозділу протягом року.
Як вбачається з матеріалів справи в них, взагалі відсутні документальні докази про те, що інспектор Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевський В.В. допущений до роботи зі спеціальними технічними засобами, вивчив інструкцію та склав відповідний залік з правил його застосування та роботи з приладом „Візир” та інших приладів.
Статтею 258 КпАП України передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складаються, так зокрема частиною шостою вказаної статті передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фотозйомки, кінозйомки та відеозапису.
За інформацією ДП „Укрметросстандарт” вимірювач швидкості „Візир” не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмеження функції для автоматизації процесу вимірювання і не може працювати без участі оператора.
Виявлення адміністративного правопорушення здійснювалось з використанням приладу Візир №0812518, який являється приладом „дистанційного”, тобто радіолокаційного вимірювання, принцип дії якого заснований на вимірюванні частоти високочастотного сигналу при відбитті від рухаючогося об”єкта, який знаходиться в зоні контролю, який (прилад) в данному випадку не являється приладом працюючим в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото – і кінозйомки, що не передбачається нормою ст.258 КпАП України за яких міг би не складаться протокол про адміністративне правопорушення.
Отже суд приходить до висновку, що прилад дистанційного вимірювання швидкості з функцією фото-, відео- фіксації порушення «Візир» №0812518 в даному випадку не є таким, що працює в автоматичному режимі.
За правилами ч.І ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
З диспозиції ст.122 ч.1 КпАП України, випливає, що відповідальність за перевищення швидкості руху несуть саме водії транспортних засобів.
Згідно зі ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують чи пом”якшують відповідальність.
Окрім висновків інспектора Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевського Віктора Вікторовича, який складав протокол про адмінправопорушення та в даному випадку є заінтересованою особою, в справі відсутні будь-які інші докази на підтвердження факту, порушення водієм ОСОБА_1 п.п.12.4 ПДР України в наслідок яких він, перевищив встановлені обмеження швидкості руху, більш як на 20 км/год.
Відповідно до п.п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
В судовому засіданні ОСОБА_1 наголошував, що він рухався зі швидкістю не більше 60 км/год, про що в матеріалах справи свідчить фотокопія показань знятих з „тахографа” (а.с.6).
Таким чином оцінюючи наявні докази справи, беручи до уваги пояснення ОСОБА_1, дослідивши всебічно і повно всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи фактичні дані не є належними доказами по справі про адміністративне правопорушення та про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адмінправопорушення передбаченого статтею 122 ч.1 КпАП України, за таких обставин суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області, старшого інспектора Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевського Віктора Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі є законним та обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 12, 17, 19, 70, 71, 158-161, 163, 186, 187 КАС України, ст.122 ч.ч.1 КпАП України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області, старшого інспектора Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевського Віктора Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі - задовольнити.
Скасувати постанову старшого інспектора Рівненської роти ДПС ДАІ, Скрашевського Віктора Вікторовича серії ВК №094356 від 04.05.2010 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України та накладено відповідне адмінстягнення в розмірі 300 грн.
Закрити провадження у справі про адмінправопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Т.І.Усенко