Справа № 2а – 747/10
ПОСТАНОВА
іменем України
23 червня 2010 року
Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: Пилипенко С.В.,
при секретарі: Стародубцевій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка Херсонської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Віюка Івана Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до суду посилаючись на те, що 17 березня 2010 року постановою про адміністративне правопорушення, винесеної інспектором Рівненської РДПС Віюком Іваном Миколайовичем, його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, зокрема за те, що він 17.03.2010 року о 23.57 годині на автодорозі Київ – Чоп 275 км Корецького району Рівненської області 48 км, керуючи автомобілем «Опель» державний номер НОМЕР_1, перевищив максимальну швидкість руху на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год» та рухався зі швидкістю 83 км/год, перевищивши швидкість руху на 33 км/год. Вважає вказану постанову незаконною та просить її скасувати, оскільки правопорушення, зазначене в постанові не вчиняв, а також закрити провадження у справі в зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що 17.03.2010 року він рухався по автодорозі Київ – Чоп та був зупинений відповідачем, який повідомив його, що він порушив п. 12.2 ПДР України, перевищив максимальну швидкість на ділянці дороги , де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год та рухався зі швидкістю 83 км/год, перевищивши швидкість руху на 33 км/год, з чим позивач не погодився, пояснивши, що він не перевищував швидкості, рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. В попутному напрямку рухався ще один автомобіль зі швидкістю значно більшою ніж його автомобіль, на приборі, яким зафіксовано правопорушення, зазначений автомобіль зафіксований теж, проте відповідач ніякої правової оцінки даному факту не надав, пояснень позивача до уваги не взяв.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши суду клопотання про визнання, згідно ст. 52 КАС України, належним відповідачем Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області або залучення УДАІ УМВС України в Рівненській області, як другого відповідача, а також клопотання про розгляд справи за його відсутністю та заперечення проти позовних вимог позивача.
В судовому засіданні позивач проти клопотання відповідача заперечував, не погодився на заміну відповідача, проте не заперечував проти залучення УДАІ УМВС України в Рівненській області в якості другого відповідача.
Заслухавши позивача, пояснення свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, адміністративна відповідальність настає у разі невиконання приписів, норм, правил, встановлених КУпАП, які посягають на громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління. Цим же Кодексом визначені органи, які здійснюють адміністративний контроль у відповідних сферах правовідносин і мають право накладати адміністративні стягнення.
Виходячи із норм КАС України суду при розгляді справ в порядку, передбаченому цим Кодексом належить вирішити питання щодо правомірності накладення стягнення адміністративними органами.
Судом встановлено, що 17.03.2010 року інспектором Рівненської РДПС притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255,00 грн. і при цьому встановлено, що ОСОБА_1 17.03.2010 року в 23 годині 57 хвилин, на автодорозі Київ – Чоп 275 км, Корецького району, Рівненської області, керуючи автомобілем «Опель» державний номер НОМЕР_1, перевищив максимальну швидкість руху на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год» та рухався зі швидкістю 83 км/год, перевищивши швидкість руху на 33 км/год, чим порушив п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Відповідно до п. 12.9 (б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 (додаток 1 ПДР України), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту “и” пункту 30.3 цих Правил.
У відповідності із ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При вивченні матеріалів за вказаним фактом встановлено, що інспектором Рівненської РДПС Віюком І.М. 17.03.2010 року у встановленому законом порядку складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, який надано для підпису правопорушнику, а також відібрані пояснення у правопорушника.
Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснив, що він рухався в одному автомобілі з позивачем по автодорозі Київ – Чоп в Рівненській області та їх зупинив інспектор РДПС та повідомив, що ОСОБА_1 перевищив максимальну швидкість руху, але з пояснень свідка слідує, що позивач швидкість не перевищував, та їхав зі швидкістю приблизно 50 км/год.
Також, з адміністративних матеріалів, що надіслані за запитом суду від ВДАІ м. Нова Каховка, Херсонської області, вбачається, що до справи про правопорушення ОСОБА_1 ПДР України, долучені пояснення свідка ОСОБА_5
Згідно пояснень свідка ОСОБА_5, 17.03.2010 року приблизно 00.00 годин в селі Корисить, Корецького району, Рівненської області він стояв на пішохідному переході та бачив як інспектор ДАІ направив прилад, який тримав в руках, назустріч автомобілю, що наближався. В цей момент ОСОБА_5 почув як прилад почав сигналізувати та інспектор ДАІ, зупинивши легковий автомобіль, підійшов до водія та показав йому показання приладу. Потім інспектор ДАІ сказав водію, що на даній ділянці дороги діє знак, який обмежує максимальну швидкість руху 50 км/год., на що останній відповів, що знак не помітив.
Так, у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 17.03.2010 року він рухався по автодорозі Київ – Чоп на автомобілі «Опель» державний номер НОМЕР_1 та був зупинений відповідачем, який повідомив його що він порушив п. 12.2 ПДР України, перевищив максимальну швидкість руху на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год. та рухався зі швидкістю 83 км/год., перевищивши швидкість руху на 33 км/год., з чим позивач не погодився, пояснивши, що він швидкості не перевищував та рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год.
Згідно заперечень проти адміністративного позову, які надані суду відповідачем, 17.03.2010 року інспектором ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ УМВС України в Рівненській області Віюком Іваном Миколайовичем на ділянці автодороги Київ – Чоп, 275 км, о 23.57 годині зафіксовано автомобіль марки «Опель», державний номер НОМЕР_1, яким керував позивач, що перевищив встановлену максимальну швидкість руху в зоні дії дорожнього знаку 3.29 додаток 1 ПДР України «Обмеження максимальної швидкості» - 50 км/год. та рухався зі швидкістю 83 км/год., чим порушив п. 12.9 ПДР України, про що інспектором згідно вимог чинного законодавства складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВК № 095067 від 17.03.2010 року та винесено постанову серії ВК № 085642 від 17.03.2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Усі матеріали по справі відносно правопорушення вчиненого ОСОБА_1 направлені до ВДАІ УМВС України за місцем проживання останнього. Мотивація позивача, про те, що він не порушував Правил дорожнього руху України і їхав із дозволеною швидкістю приблизно 50 км/год., може базуватися тільки на показах спідометра, який також являється вимірювальним приладом, але на відміну від приладу «Беркут» не повірений (будь-яких документів про повірку спідометра позивач не надав та надати не в змозі – при проходженні державного технічного огляду транспортних засобів повірка спідометрів автомобілів не проводиться), а отже, покази такого приладу, коли відсутні відомості про його точність і можливу похибку, братися до уваги не можуть. Крім того, позивачем був пропущений строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачений ст. 289 КУпАП, згідно якої скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, позивачем жодного доказу про поважність пропуску зазначеного строку суду не надано. У зв’язку з порушенням строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а також за безпідставності вимог позивача, відповідачі наполягають на відмові в задоволені позову.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Посилання позивача на правомірність своїх дій не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому його твердження про відсутність вини у правопорушенні є безпідставними, при цьому постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена компетентною особою у встановленому законом порядку, накладене на позивача стягнення відповідає загальним правилам, які викладені у ст. 33 КУпАП: при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Вище вказана стаття була врахована відповідачем при винесенні постанови про адміністративне правопорушення. Частина 1 ст. 122 КУпАП тягне за собою накладання штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; інспектор Віюк І.М. наклав на позивача мінімальний розмір штрафу.
За таких обставин позов не підлягає задоволенню, а протокол та постанова, складені відносно ОСОБА_1 є законними.
На підставі ст.ст. 251, 256, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 3, 4, 18, 71, 86, ч. 1 ст. 100, ст. ст. 160-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного Одеського адміністративного суду через Новокаховський міський суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ С.В. Пилипенко