Справа № 2-245/ 2010 рік.

Рішення

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

              «27» квітня 2010 року    

              Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:

               головуючого - судді Федюшина М.В.,

при секретарі – Корнеєвій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

В грудні 2006 року до Жовтневого районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в загальній сумі 11 929,00 грн., та до ОСОБА_3 - про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 1 000.00 грн.

Обґрунтовані позовні вимоги тим, що зазначені види шкоди були заподіяні позивачу внаслідок пошкодження керованого ним на належній правовій підставі автомобіля, а також здоров'я позивача, в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце в м.Харкові 12 жовтня 2006 року з вини відповідача ОСОБА_3, який в цей час керував належним на праві власності співвідповідачу ОСОБА_4 автомобілем, а тому останній, як законний володілець джерела підвищеної небезпеки, повинен відповідати за заподіяну ним матеріальну шкоду. Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 11 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок вищезазначеної дорожньої пригоди позивач зазнав значних моральних страждань, які він оцінює в розмірі вищезазначеної суми.

В ході судового розгляду до суду надійшла додаткова і уточнена позовна заява, згідно якої в якості співпозивача по цій справі в процес вступив ОСОБА_5 та позовні вимоги до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були викладені наступним чином:

ОСОБА_5 просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_4 14 037,65 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобіля ЗАЗ-110206 в зазначеній вище дорожньо-транспортній пригоді;

ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_4 2 929,00 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок отриманих ним тілесних ушкоджень в зазначеній вище дорожньо-транспортній пригоді, та відшкодування понесених ним судових витрат;

ОСОБА_5 і ОСОБА_1 просили стягнути на їх користь з відповідача по справі ОСОБА_3 14 000,00 грн. в якості відшкодування завданої їм вищевказаною дорожньою пригодою моральної шкоди.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 11.12.2007р. виданого міським відділом РАГС ХОУЮ.

Судом в якості співпозивача було залучено до участі у справі правонаступника після смерті ОСОБА_5 – ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_1 і представник співпозивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, підтримали вищенаведені позовні вимоги та уточнили їх в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим просили стягнути з ОСОБА_3 на користь кожного із позивачів по 7 000,00 грн. в якості відшкодування такої шкоди. В обґрунтування своїх вимог послалися на вищенаведені обставини.

    Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені, про що свідчить оголошення в газеті ?лобідський Край” № 24 від 02 березня 2010р. про розгляд справи, в судове засідання не з’явились про причини неявки суд не сповістили.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідності їх часткового задоволення.

Так, згідно зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.І ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як встановлено судовим розглядом, 12 жовтня 2006 року, близько 19-50 годин, на перехресті вулиць Тімірязєва і Луначарського м.Харкова мало місце зіткнення двох автомобілів

•   ВАЗ-2108, держ.№ НОМЕР_2, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_4 і яким під час цієї дорожньої пригоди керував відповідач по справі ОСОБА_3; ЗАЗ-110206, держ.№ НОМЕР_3, який на праві власності належав ОСОБА_5 і яким під час цієї дорожньої пригоди на підставі доручення керував водій ОСОБА_1. В результаті цього зіткнення обидва транспортні засоби отримали технічні пошкодження, а водію останнього ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження, у зв'язку з чим він був доставлений до 4-ї ХМКЛСНМД та вимушений був лікуватися в умовах стаціонару.

Як вбачається з постанови органу дізнання ДАІ при ГУ МВС України в Харківській області від 21.10.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи за даною порожньо- транспортною подією, зазначена ДТП сталася внаслідок грубого порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 1.5 і 16.12 Правил дорожнього руху України, тому що він на перехресті рівнозначних доріг не надав переваги в русі транспортному засобу, що приближався справа.

Вказана постанова органу дізнання ніким з учасників цієї дорожньої пригоди у встановленому законом порядку не оскаржувалася, її висновки не оспорювалися сторонами і в судовому засіданні, що свідчить про визнання ними обставин події.

Згідно з ч.І ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд вважає встановленим факт винного спричинення джерелом підвищеної небезпеки, яким є вищезазначений належний на праві власності ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ- 2108, матеріальної шкоди власнику автомобіля ЗАЗ-110206 ОСОБА_5 в результаті вищеописаної ДТП.

Зважаючи на те, що факт пошкодження здоров'я водія вищевказаного автомобіля ОСОБА_1 в наведеній дорожньо-транспортній пригоді знайшов своє підтвердження відповідними долученими до справи письмовими доказами - випискою із історії хвороби потерпілого (а.с.11); копіями листків непрацездатності на його ім'я (а.с.12); долученим до матеріалів дізнання за фактом ДТП Актом судово-медичного дослідження (обстеження) ОСОБА_1 № 1743-а від 02.11 2006 року, суд вважає встановленим і цей факт.

При визначенні фізичної особи, яка повинна згідно з вимогами чинного законодавства України відшкодовувати завдану позивачам цією дорожньою подією матеріальну шкоду, суд виходить з того, що, як зазначено вище, у відповідності до чинного законодавства України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на   відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Як вбачається з долученого до справи договору оренди автомобіля, укладеного 1 жовтня 2006 року між відповідачами по цій справі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на термін до 31 грудня 2006 року, вказаний вище автомобіль ВАЗ-2108 був отриманий в оренду ОСОБА_3 у його власника ОСОБА_4

Разом з тим, зважаючи на те. що згідно з вимогами ч.2 ст.799 ЦК України договір найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а як видно з наданого суду вищезазначеного договору оренди автомобіля ВАЗ-2108, цієї вимоги сторони за договором не додержали і нотаріально його не посвідчили, суд не може визнати, що ОСОБА_3 керував цим автомобілем під час наведеної вище дорожньої події на правовій підставі.

Підставами для такого висновку є те, що у відповідності до ч.І ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а тому згідно з ч.2 ст.215 ЦК України вважається недійсним.

Викладені обставини, на думку суду, є достатніми підставами для того, щоб вважати, що єдиним законним володільцем джерела підвищеної небезпеки - вищезазначеного автомобіля ВАЗ-2108, яким була заподіяна матеріальна шкода позивачам по цій справі, був власник цього автомобіля ОСОБА_4, який і повинен нести матеріальну відповідальність за заподіяну цим джерелом підвищеної небезпеки матеріальну шкоду.

Що ж до подальших правовідносин між відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 стосовно відшкодування витрат правонаступникам ОСОБА_5 – ОСОБА_2, і співпозивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої вищенаведеною дорожньою пригодою, то вони мають їх вирішувати шляхом досягнення домовленостей між собою або зверненням до суду з відповідним позовом.

При цьому суд не може погодитися з посиланнями відповідача по справі ОСОБА_4 і його представника за довіреністю ОСОБА_8 в обґрунтування своїх заперечень проти заявлених до цього відповідача позовних вимог на те, що вищезазначений укладений між вказаним відповідачем і ОСОБА_3 договір оренди транспортного засобу був фактично повністю виконаний сторонами, але не був належним чином оформлений із-за ухилення останнього від його нотаріального посвідчення, а тому суд повинен визнати цей договір дійсним.

Так, ч.2 ст.220 ЦК України дійсно передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Разом з тим, саме по собі пред'явлення суду відповідного письмового договору і факт керування вищевказаним автомобілем ВАЗ--2108 в момент ДТП відповідачем по справі ОСОБА_3,на думку суду, ще не є достатніми доказами, які можуть засвідчити про повне чи часткове виконання сторонами умов договору оренди цього транспортного засобу та про ухиляння орендаря від його нотаріального посвідчення.

Зокрема, з долучених та досліджених в судовому засіданні матеріалів органу дізнання ДАІ по факту наведеної вище дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях про обставини дорожньої пригоди жодним словом не посилався на наявність між ним та власником керованого ним автомобіля яких-небудь договірних правовідносин, при цьому у нього не було не тільки вищезгаданого договору оренди транспортного засобу, але і взагалі яких-небудь реєстраційних документів на автомобіль, згідно його ж пояснень власник автомобіля ВАЗ-2108 здійснював рух фактично слідом за ним.

Крім того, про факт повного або часткового виконання договору оренди транспортного засобу сторонами за цим договором, на думку суду, не може вважатися підтвердженим такими письмовими доказами як надані відповідачами по справі письмове зобов'язання ОСОБА_3 з'явитися 16 жовтня 2006 року додому до ОСОБА_4 для нотаріального посвідчення договору, а також квитанцією про здійснення ОСОБА_3 перерахування на користь ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 128,90 грн. в якості плати за оренду належного останньому автомобіля в жовтні 2006 року.

Так, вищезгадане зобов'язання було складене тільки 12 жовтня 2006 року, тобто безпосередньо в день, коли сталася вищевказана дорожня пригода, а перерахування грошової суми на користь відповідача ОСОБА_4 - 1 квітня 2008 року.

Таким чином, вищенаведені заперечення відповідача ОСОБА_4 і його представника проти позовних вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними, допустимими, достовірними, достатніми і взаємно пов'язаними доказами, а тому не є обґрунтованими.    

Розраховуючи розміри матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП позивачам по цій справі, суд виходить з наступного:

Згідно з висновками судової авто-товарознавчої експертизи за № 000305 від 25.04.2007 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ЗАЗ-110206, держ.№ АХ 0462 МІ, в результаті пошкодження останнього при розглядаємій ДТП, склав загальну суму 14 037,65 грн.

Згідно наданих суду позивачем ОСОБА_1 фіскальних чеків на купівлю різноманітних лікувальних засобів ті медичних препаратів, на лікування ним було витрачено грошові кошти в загальній сумі 786,27 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 були також понесені витрати по оплаті правової допомоги сумі 500,00 грн., та витрати, пов'язані з оплатою послуг підприємства зв'язку по повідомленню відповідачів про день, час і місце проведення експертної оцінки величини матеріального збитку від пошкодження автомобіля ЗАЗ-110206 в загальній сумі 27,60 грн. Ці витрати були підтверджені в судовому засіданні відповідними квитанціями, які було долучено до матеріалів справи.

Відповідно з вимогами ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ж зі ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, проведенням експертиз, тощо.

Таким чином, стягненню в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_5 підлягає загальна сума 14 037,65 грн.; з цього ж відповідача на користь позивача ОСОБА_1: 786,27 грн. + 500,00 грн. + 27,60 грн. = 1 313,87 грн.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині відшкодування завданої їм моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, внаслідок винних дій вказаного відповідача дійсно був пошкоджений автомобіль інваліда 1-ї групи Великої Вітчизняної Вшни ОСОБА_5, який використовувався в його інтересах як єдиний засіб руху, в зв'язку з чим йому була спричинена моральна травма, тому що він на протязі тривалого часу він був фактично позбавлений можливості пересування.

Внаслідок тих же винних дій ОСОБА_3 було пошкоджене здоров'я позивача ОСОБА_1, у зв'язку з чим йому була завдана фізична біль і він був деякий час потребував стаціонарного лікування, що безсумнівно призвело до зміни образу життя позивача та спонукало його до додаткових зусиль і матеріальних витрат.

У відповідності ж до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, заявлені позивачами в своїх вимогах розміри завданої ім. моральної шкоди, на думку суду є дещо завеликими, а тому суд, з урахуванням характеру виявлених судовим розглядом правовідносин сторін та ступені вини відповідача, вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити частково: на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню з ОСОБА_3 630,00 грн.; на користь ОСОБА_1 - 1 740,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 79, 84, 86, 88, 208,  212-215, 224, 225 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 205, 208, 209, 220, 798, 799, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - 14 037 (чотирнадцять тисяч тридцять сім) гривен 65 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля в дорожньо- транспортній пригоді.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1313 (одну тисячу триста тринадцять) гривен 87 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди від пошкодження здоров'я в дорожньо-транспортній пригоді.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 630 (шістсот тридцять) гривен 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 1740 (одну тисячу сімсот сорок) гривен 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 153 гривни 52 копійки в якості судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 51 гривну 00 копійок в якості судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через Жовтневий районний суд м.Харкова заяви про його апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня  проголошення рішення та відповідної апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Суддя                                                                                                                   М.В. Федюшин