Справа №2-1087/10 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2010 року                                                                        м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Жигилій С.П.

при секретарі – Краєвій А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Красноградському районі про визнання неправомірними його дій по не донарахуванню і не виплаті підвищеної пенсії, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Красноградському районі Харківської області, в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Однак відповідач всупереч ст.22 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22.05.2008 року, якими були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що прийняті рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року не були враховані в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, про день та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відповідно до заяви вона прохає справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання також не з’явився, відповідно до поданої ним заяви, він просить розглядати справу без участі їхнього представника з урахуванням наданих ними заперечення.

Суд дослідивши докази по справі, вважає. що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується відповідним    посвідченням, та не заперечується відповідачем.

Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Красноградському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачці зазначених виплат, у відповідності до діючого законодавства, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) деяких статей різних законодавчих акті, в тому числі й положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Красноградському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 та 2009 рік .

Що стосується вимог про покладання на УПФУ обов’язку виплачувати в 2008 році, зазначеним особам, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд, виходить з обґрунтованості таких позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про статус  ветеранів  війни, гарантії їх  соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року, особам, які мають статус «дитина війни» нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідками УПФУ.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд, вважає, що з 22.05.2008 року УПФУ повинен був нараховувати та сплачувати, особам, які мають статус «дитина війни» доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, УПФУ з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи, особам, які мають статус «дитина війни» доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  УПФУ діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Що стосується таких вимог з 01.01.2009р. то вони також підлягають задоволенню, оскільки положення вказаних статей не змінювалося після 22.05.2008р., тобто на 2009 рік залишилися ті ж самі норми, що з 22.05.2008р. - ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відповідач повинен нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Красноградському  районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачкою.

Суд не вбачає порушення строку звернення до суду.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

На підставі викладеного, керуючись ст.64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст.  10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України , суд –

вирішив :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року та провести відповідні виплати за вказаний період з урахуванням сум раніше проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 2 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: