Копія
Справа № 2а-429-10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Резнік Ю.В.
при секретарі Ящук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ Смілянського МРВ ГУМВС України в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ВДАІ Смілянського МРВ УМВС України в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В позові ОСОБА_1 вказує, що 11 червня 2010 року він отримав постанову Уманського міського відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження та про стягнення штрафу на підставі постанови серії СА № 039093 від 15 березня 2010 року винесеної ВДАІ Смілянського МРВ ГУМВС України в Черкаській області. В постанові по справі про адміністративне правопорушення від 15.03.2010 року вказувалось, що 15 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив проїзд в зоні дії дорожнього знаку «Рух заборонено». Також відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає вказану постанову неправомірною та просить суд її скасувати. При цьому позивач просить суд поновити йому строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення в зв’язку з поважністю причин його пропуску.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. В своїх поясненнях ОСОБА_1 вказував, що лише в червні 2010 року йому стало відомо, що його притягнуто до адміністративної відповідальності, а постанову по справі про адміністративне правопорушення він отримав в Уманському міському відділі державної виконавчої служби. Тобто, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП була розглянута у його відсутність, так як належним чином він не був повідомлений про час та місце її розгляду, тому і копію постанови по справі про адміністративне правопорушення він не отримував, а тому був позбавлений можливості оскаржити дану постанову у встановлений законом строк. Також ОСОБА_1 вважає, що працівником ДАІ було порушено його право на ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень і доказів та право на юридичну допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, у встановленому законом порядку. Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 128 КАС України у разі не прибуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час, і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття – розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача по справі, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІАП Смілянської роти ДПС Бондаренко Олександром Михайловичем, 15 березня 2010 року було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності. В постанові вказано : «… 15.03.10 м. Сміла вул.Леніна в 9 35 гр. ОСОБА_1 … керуючи авт-лем Хюндай д/н НОМЕР_2 здійснив проїзд в зону дії дор знака – Рух заборонено – чим порушив його вимоги...». В постанові зазначено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі – 255 грн.. Підпис правопорушника та інформація про складання протоколу про адміністративне правопорушення в постанові відсутні.
Відповідно до вимог ст. 14-1 та ч.6 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається і, відповідно, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься у відсутності правопорушника лише у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою спеціальних технічних засобів, що мають функції фото і відео зйомки, що працюють в автоматичному режимі.
Зазначене вказує на те, що відповідач по справі при фіксації скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не тільки не виконав вимоги чинного законодавства України, серед яких і положення про державну автомобільну інспекцію від 14.04.1997 р. № 341, згідно до якої основним завданням ДАІ є виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, але й грубо порушив права позивача, що передбачені ст.ст. 254, 256 КУпАП з роз’ясненням йому прав, обов’язків, відібранням пояснень та можливістю використання правової допомоги, та інші вимоги закону, передбачені ст. 268 КУпАП.
Встановлені судом в ході судового розгляду порушення відповідачем вимог чинного законодавства, як наслідок потягли за собою і порушення відповідачем вимог закону, насамперед ст. 33 КУпАП згідно до вимог якої стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах встановлених КУпАП та при накладенні враховуються характер вчиненого правопорушення ступінь вини правопорушника, його особу та майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП – орган ( посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати : чи було вчинено правопорушення ( об’єктивна сторона), чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою ( ст. 1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина , її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними ( ст.. 21).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України “Про ратифікацію Конвенції” від 17.07.1997 року, Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 ЄКПЛ та ст. 2- 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.
Згідно з положеннями п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В ч. 2 ст. 71 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі без поважних причин не надасть доказів на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Не дивлячись на неодноразові нагадування, відповідачі до суду доказів на спростування адміністративного позову не надали.
Таким чином, при викладених вище обставинах, суд вважає, що є підстави для поновлення строку оскарження постанови від 15 березня 2010 року, що винесена ІАП Смілянської роти ДПС Бондаренко О.М., щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі – 255 грн., та визнання відповідної постанови неправомірною і її скасування. Тому є підстави для закриття провадження по справі.
Відповідно до ст.ст. 1,3, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21 Конституції України, ст. ст. 258, 287-289, 291, 293 КУпАП, керуючись ст. ст. 3, 17, 19,71, 128, 158, 159, 160-163 КАС України, суд –
П ОС Т А Н О В И В :
Поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 039093 від 15.03.2010 року, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255 гривень, а провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня винесення постанови і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або відповідно до частини 5 ст. 186 КАС України.
Суддя підпис Ю.В. Резнік
З оригіналом вірно:
Суддя: Секретар: