№ 2-а-1871/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2010 року                                                                  Ленінський районний  суд  м. Вінниці

в складі:  головуючого судді: Сало Т.Б.,  

при секретарі:  Цюрпіті Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС В ДАІ Гайсинського району Рубня Олексія Олексійовича та У ДАІ ГУМВС України у Вінницькій області та про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що постановою про адміністративне правопорушення від 02.06.2010 року інспектора ДПС В ДАІ Гайсинського району Рубня Олексія Олексійовича позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн.

З даною постановою позивач не погоджується, оскільки прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом не є приладом автоматичної  фіксації. Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно-або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень. В протоколі та постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію, в якому режимі працював даний вимірювальний засіб, відповідні реквізити свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної   техніки, і на прохання позивача такі докази надані йому не були.

Крім того, кожен технічний прилад та засіб допускають неточності у вимірюванні, що передбачені виробником в їх технічних характеристиках. В протоколі та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля позивача, неможливо.

Вважаючи постанову такою, що винесена з порушеннями вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати її.

Позивач, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

  Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, і від нього не надійшло ні письмових заперечень по суті пред’явлених вимог, ні  заяви про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно протоколу серії АВ № 201974 про адміністративне правопорушення, складеного інспектором ДПС В ДАІ Гайсинського району Рубня О.О., 02.06.2010 р. о 15год. 15 хв. в м. Гайсин водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 89 км/год., яка вимірювалась приладом «Беркут» №0801151, чим порушено п.12.4 ПДР за що передбачено відповідальність згідно ч.1 ст. 122 КУпАП.

Постановою серії АВ № 155176 по справі про адміністративне правопорушення від 02.06.2010 р. ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260,00 грн.

Пунктом 12.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 встановлено, що водієві забороняється  перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 — 12.7, і зокрема, згідно п. 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, крім іншого, за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Разом з тим, в ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В ст. 245 КУпАП  зазначено, зокрема, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно роз’яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 3.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і ст. 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та застосувати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.

         Враховуючи наявність спору щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення суд зважає на те, що при винесенні рішення в справах адміністративного судочинства суд керується Кодексом адміністративного судочинства, відповідно до ч.2 ст. 9 якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а статтею 68 Конституції України, як нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, визначено що кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як було встановлено під час розгляду справи в оскаржуваній постанові відсутні вказівки щодо особи, яка проводила фіксацію швидкості руху автомобіля позивача. На спростування доводів позивача щодо відсутності події вказаного правопорушення та неможливості використання вказаного в постанові приладу, відповідачем не надано суду жодних заперечень чи доказів. Відтак на переконання суду обставини вказані в протоколі, а саме факт перевищення швидкості вказаним авто, не підтверджено належними та достатніми доказами.

Згідно ч.2  ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не надав суду ні заперечень по суті пред’явлених позовних вимог ні доказів в обґрунтування наявності події зазначеного в протоколі та оскаржувані постанові адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення та поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи пояснення позивача, щодо відсутності події вказаного правопорушення та викладені обставини справи і зважаючи на те, що правомірність винесення оскаржуваного рішення законодавець покладає саме на суб’єкта владних повноважень і приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду жодних заперечень проти позову чи достовірних доказів в підтвердження дійсності факту події такого правопорушення, суд приходить до переконання, що позовна вимога про скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню, оскільки обставини, щодо вчинення адміністративного правопорушення не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, що в свою чергу вказує на те, що постанова про адміністративне правопорушення є протиправною.

Не надавши суду своїх пояснень та заперечень відповідач не довів правомірність своїх дій, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.  

Крім того, що стосується позовних вимог до У ДАІ ГУМВС України у Вінницькій області, то в цій частині позов також задоволенню не підлягає, в зв’язку з недоведеністю та необґрунтованістю позивачем вимог до У ДАІ ГУМВС України у Вінницькій області.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 11, ч.2 ст.71, ст.ст. 86, 158 - 163 КАС України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:  

           Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення, серії АВ № 155176 від 02.06.2010 р. винесену інспектором дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції Гайсинського району Рубнем Олексієм Олексійовичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

           Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

           Суддя:  /підпис/

Копія вірна:

Суддя:             Секретар: