Справа № 4- с-1/10
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2010 року Турійський районний суд
Волинської області
в складі: головуючого судді Воробей І.В.
при секретарі Ганюк З.Ю.
з участю: заявника ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, посилаючись на те, що 23 березня 2010 року начальник відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 провів опис недобудованого житлового будинку та земельної ділянки для його будівництва і обслуговування, належних їй на праві приватної власності та розташованих за адресою АДРЕСА_1 а також – наклав на них арешт під час зведеного виконавчого провадження, у яке об’єднані виконавчі провадження, відкриті щодо неї на підставі ряду виконавчих листів і наказу, виданих, відповідно, Турійським районним судом Волинської області й господарським судом Волинської області на виконання власних рішень. Оскільки вона отримала повідомлення про проведення опису і арешту її майна 26 березня 2010 року після його завершення, а відповідний акт опису і арешту майна – 02 квітня 2010 року після настання строку передачі арештованого майна для реалізації, то була позбавлена можливості зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Крім цього, опис і арешт її майна проведений поза межами загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження за вказаними вище виконавчими документами, без винесення постанови про звернення стягнення на зазначене в акті нерухоме майно в той час, як ними передбачене стягнення лише грошових коштів, а також – без належного з’ясування наявності у неї достатніх для задоволення вимог стягувачів коштів чи рухомого майна. В зв’язку з цим просила суд визнати дії начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 щодо опису і арешту недобудованого житлового будинку та земельної ділянки для його будівництва і обслуговування, належних їй на праві приватної власності та розташованих за адресою АДРЕСА_1 неправомірними та скасувати акт про їх проведення.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 скаргу підтримала, ствердила наведені у ній факти. Крім цього, суду пояснила, що заінтересована особа ОСОБА_2, одержавши документальне підтвердження належності їй на праві власності розташованих за адресою АДРЕСА_1 недобудованого житлового будинку та земельної ділянки для його будівництва і обслуговування, не запитав відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про вартість зазначеного нерухомого майна й наклав на нього арешт шляхом опису за відсутності його оцінки за цієї вартістю на момент арешту в той час, як остання значно перевищувала загальну суму стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження за вказаними вище виконавчими документами. Разом з тим, ствердила, що заінтересована особа ОСОБА_2 приступив до звернення стягнення на її нерухоме майно без з’ясування наявності у неї достатніх для задоволення вимог стягувачів коштів чи рухомого майна, хоча їй належать на праві власності комп’ютерна і копіювально-розмножувальна техніка, канцелярські товари та окрема від будинку земельна ділянка.
Заінтересована особа - начальник відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області - ОСОБА_2 у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 не визнав. Крім цього, суду пояснив, що попри те, що під час виконавчих проваджень, відкритих щодо ОСОБА_1 і об’єднаних у зведене виконавче провадження, наявність у неї достатніх для задоволення вимог стягувачів коштів чи рухомого майна востаннє з’ясовувалася ним 18 березня 2009 року шляхом надіслання закритому акціонерному товариству комерційному банку “ПриватБанк” запиту про хід виконання постанови про арешт коштів даного боржника від 15 жовтня 2007 року, вважає, що приступив до звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 не передчасно. Разом з тим, ствердив, що забезпечив право ОСОБА_1 на визначення першочерговості звернення стягнення на певні види майна або предмети, оскільки ще 17 березня 2010 року надіслав їй поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення повідомлення про дату опису та арешту її майна і можливість їх проведення не пов’язується законом з наявністю у нього відомостей про його одержання боржником та особистою присутністю останнього. Також, визнав, що через незазначення у виконавчих документах, на підставі яких щодо ОСОБА_1 відкрито виконавчі провадження, об’єднані у зведене виконавче провадження, певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, та відсутність у боржника коштів і цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувачів, приступив до звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 без винесення відповідної постанови, з’ясування вартості даного майна та проведення його оцінки. В зв’язку з цим просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її скарги.
Суд, заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали зведеного виконавчого провадження, приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є обгрунтованою і підлягає до задовольнення частково.
Так, дійсно, 13 липня 2005 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 відкрив виконавче провадження № 2923259 про примусове виконання виконавчого листа № 129/05, виданого 07 липня 2005 року Турійським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6 050.00 грн. за договором позики та 60.50 грн. сплаченого державного мита, а 03 лютого 2006 року – виконавче провадження № 2776826 про примусове виконання наказу № 06/130-1, виданого 19 січня 2006 року господарським судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Сервіс” 6 245.03 грн. основного боргу, 26.22 грн. інфляції, 23.61 грн. процентів, 102.00 грн. державного мита, 118.00 грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 258.98 грн. витрат по оплаті адвокатських послуг, які 27 лютого 2006 року об’єднав у зведене виконавче провадження № 3742951 (а.с.26, 27, 31, 32, 77, 78).
2
05 листопада 2009 року начальник відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 відкрив виконавче провадження № 15693967 про примусове виконання виконавчого листа № 2-66/09, виданого 11 вересня 2009 року Турійським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” 17 931.23 грн. заборгованості за кредитним договором та виконавче провадження № 15692969 про примусове виконання виконавчого листа № 2-66/09, виданого 11 вересня 2009 року Турійським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” 17 931.23 грн. заборгованості за кредитним договором, які 19 лютого 2010 року об’єднав у зведене виконавче провадження № 3742951 (а.с.49-52).
З вищезазначених виконавчих листів про стягнення грошових коштів вбачається, що в них не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти (а.с.26, 31, 49, 51).
23 березня 2010 року начальник відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 при примусовому виконанні вказаних вище виконавчих листів провів опис недобудованого житлового будинку та земельної ділянки для його будівництва і обслуговування, належних ОСОБА_1 на праві приватної власності та розташованих за адресою АДРЕСА_1 а також – наклав на них арешт, про що в той самий день склав акт опису і арешту майна серії АА № 977359 (а.с.3, 4).
Відповідно до ч.6 ст.50 Закону України “Про виконавче провадження”, якщо у виконавчому документі не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов’язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Згідно з ч.1 ст.62 Закону України “Про виконавче провадження”, звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.
Як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження № 3742951, наявність у ОСОБА_1 достатніх для задоволення вимог стягувачів коштів чи рухомого майна до проведення 23 березня 2010 року опису й арешту її нерухомого майна востаннє з’ясовувалася шляхом виїзду до місця проживання боржника, зареєстрованого із зазначенням адреси належного їй на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_2 21 червня 2007 року, шляхом направлення Ковельському МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області запиту про стан розшуку належного ОСОБА_1 автомобіля марки ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1, - 06 вересня 2007 року, шляхом витребування від Турійського відділення Ковельської МДПІ ДПА у Волинській області інформації про обсяг виручки боржника від реалізації товарів (робіт, послуг) та про її рахунки у кредитних установах – 12 березня 2009 року й шляхом надіслання закритому акціонерному товариству комерційному банку “ПриватБанк” запиту про хід виконання постанови від 15 жовтня 2007 року про арешт коштів ОСОБА_1 – 18 березня 2009 року (а.с.38, 40, 101, 105).
З зазначених вище матеріалів також видно, що у зведеному виконавчому провадженні № 3742951 постанова про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 державним виконавцем не виносилась.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії та при здійсненні виконавчого провадження має, окрім інших, також і право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій довідки, іншу інформацію.
Згідно з п.5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Таким чином, оскільки начальник відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 до проведення 23 березня 2010 року опису та арешту нерухомого майна ОСОБА_1 більше одного року не вживав жодних заходів щодо виявлення у неї достатніх для задоволення вимог стягувачів коштів чи рухомого майна і не виніс постанову про звернення стягнення на її майно, суд на підставі викладеного вище приходить до висновку, що він провів опис та арешт нерухомого майна ОСОБА_1 передчасно та всупереч вимогам ч.ч.1, 3 ст.5, ч.6 ст.50, ч.1 ст.62 Закону України “Про виконавче провадження” і цим порушив права заявника, а тому такі його дії слід визнати неправомірними.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.55 Закону України “Про виконавче провадження”, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно з ч.3 ст.62 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість.
У відповідності до ч.4 ст.62 Закону України “Про виконавче провадження”, одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту.
Пунктом 5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, передбачено, що в акті опису і арешту, окрім іншого, повинні бути вказані також назва кожного внесеного в акт предмета, його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо), оцінка і загальна вартість усього майна.
Крім цього, згідно з ч.1 ст.49 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і
3
на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Як видно з акта опису і арешту майна серії АА № 977359 від 23 березня 2010 року, в ньому не вказані розмір і оцінка кожного внесеного в акт предмета, загальна вартість усього майна, а сам опис і арешт нерухомого майна ОСОБА_1 проведений за її відсутності в присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, представника Турійської селищної ради Волинської області ОСОБА_9 і представника публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” ОСОБА_10 (а.с.3, 4).
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у судовому засіданні також ствердили, що під час проведення начальником відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області Крашенінніковим О.В. в їх присутності опису та арешту недобудованого житлового будинку і земельної ділянки для його будівництва й обслуговування, належних на праві власності ОСОБА_1 та розташованих за адресою АДРЕСА_1 розмір цих об’єктів нерухомості не вимірювався і, відповідно, у акті опису та арешту не зазначався.
Таким чином, оскільки начальник відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2, одержавши документальне підтвердження належності ОСОБА_1 на праві власності розташованих за адресою АДРЕСА_1 недобудованого житлового будинку та земельної ділянки для його будівництва і обслуговування, не запитав відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про вартість зазначеного нерухомого майна й наклав на нього арешт шляхом опису за відсутності його оцінки за цієї вартістю на момент арешту, суд на підставі викладеного вище приходить до висновку, що він внаслідок цього був позбавлений можливості співставити загальну вартість вказаних в акті об’єктів нерухомості й загальну суму стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на зведене виконавче провадження та провів опис і арешт нерухомого майна ОСОБА_1 поза межами цієї загальної суми всупереч вимогам ч.1 ст.5, ч.1 ст.49, ч.1 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.62 Закону України “Про виконавче провадження” й цим порушив права заявника, а тому такі його дії також слід визнати неправомірними.
Також, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з тих підстав, що вона отримала повідомлення про проведення опису та арешту її майна 26 березня 2010 року після його завершення, а відповідний акт опису і арешту майна – 02 квітня 2010 року після настання 28 березня 2010 року строку передачі арештованого майна для реалізації, так як начальник відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 надіслав їй вказані документи поштою рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно, 17 березня 2010 року та 24 березня 2010 року завчасно і можливість проведення опису й арешту майна не пов’язується законом з наявністю у державного виконавця відомостей щодо одержання повідомлення про них боржником й особистою присутністю останнього, а тому такі дії заінтересованої особи, на думку суду, відповідали вимогам ч.1 ст.27, ч.7 ст.55 Закону України “Про виконавче провадження”, п.5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, і не порушували права заявника (а.с.5, 54-56, 79, 106, 107).
Разом з тим, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 про скасування судом акта опису і арешту майна серії АА № 977359 від 23 березня 2010 року суперечить вимогам п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, а тому у задоволенні скарги заявника в цій частині слід відмовити.
Крім цього, на підставі ч.2 ст.88 ЦПК України, з начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 слід стягнути у доход держави судовий збір в сумі 08.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37.00 грн.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 210, 383, 386-389 ЦПК України, ч.ч.1, 3 ст.5, ч.1 ст.27, ч.1 ст.49, ч.6 ст.50, ч.ч.1, 7 ст.55, ч.ч.1, 3, 4 ст.62 Закону України “Про виконавче провадження”, п.п.5.1.1, 5.6.6, 5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, суд,-
У Х В А Л И В :
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 щодо опису і арешту 23 березня 2010 року недобудованого житлового будинку та земельної ділянки для його будівництва і обслуговування, належних на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташованих за адресою АДРЕСА_1.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 у доход держави судовий збір в сумі 08.50 (вісім гривень 50 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до Турійського районного суду Волинської області в сумі 37.00 (тридцять сім гривень 00 копійок).
Заява про апеляційне оскарження ухвали може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п’яти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Головуючий: