справа № 10-7/2009
головуючий у суді 1-ї інстанції Щербаков В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Юненка М.О., Нікітіна Г.В.,
за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України майора юстиції Регана М.Д., обвинуваченого ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією прокурора на постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 вересня 2009 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно командира військової частини А2248 підполковника
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ростов-на-Дону, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, на військову службу призваного у травні 1989 року Гагарінським райвійськкоматом м. Севастополя, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
ВСТАНОВИЛА:
Органами досудового слідства розслідується кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що о 15 години 30 серпня 2009 року військовослужбовці військової частини А2248 капітан ОСОБА_5 та мічман ОСОБА_6 в період несення служби в добовому наряді біля караульного приміщення на території частини організували вживання спиртних напоїв.
Невдоволений претензіями та образами на свою адресу і адресу своєї дружини сержант служби за контрактом ОСОБА_7, який разом із вказаними особами вживав спиртні напої, наніс мічману ОСОБА_6 один удар кулаком в обличчя, чим спричинив перелом щелепи. Про скоєне та у зв’язку із госпіталізацією ОСОБА_6 до міської лікарні капітан ОСОБА_5 31 серпня 2009 року доповів командиру військової частини А2248 підполковнику ОСОБА_3
У свою чергу ОСОБА_3 до військової служби правопорядку та вищестоящому командуванню про те, що відбулося на доповів, а разом з ОСОБА_5 31 серпня 2009 року за приховування злочину почали вимагати від ОСОБА_7 гроші в сумі 1 500 дол. США.
Близько 20 години 1 вересня 2009 р. біля будинку №3 по вул. А.Кесаєва у м. Севастополі після передачі ОСОБА_7 частини грошей, ОСОБА_3 затримано співробітниками правоохоронних органів та в порядку ст. 115 КПК України поміщено до ІТЗ УМВС України в м. Севастополі.
Постановою судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 4 вересня ц.р. строк затримання продовжено до 11 вересня.
11 вересня 2009 року старший слідчий військової прокуратури звернувся до суду з поданням про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Цього ж дня постановою судді в обранні відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено.
В апеляції прокурор вважає, що судом не взяті до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки при обранні запобіжного заходу, у зв’язку з чим просить скасувати це рішення та задовольнити подання про взяття під варту.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду командира військової частини, про злочин скоєний підлеглим ОСОБА_7 до військової служби правопорядку та вищестоящому командуванню не доповів. Використовуючи свої службові повноваження заборонив це робити капітану ОСОБА_5 та наказав останньому вимагати від ОСОБА_7 гроші під загрозою порушити відносно останнього кримінальну справу. Також в апеляції прокурор посилається на те, що ОСОБА_3 під час допитів надав покази, які суперечать іншим матеріалам справи та не співпадають з показами свідків, вину свою він не визнає й відмовився давати покази по справі. Крім того, перебуваючи на посаді командира частини, він має можливість спілкуватися із своїми підлеглими, які є свідками по справі та чинити на них тиск.
Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення прокурора на підтримання апеляції, думку обвинуваченого та його захисника, які пропонували залишити постанову суду без зміни, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає за необхідне залишити постанову суду без змін з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. При цьому запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що особа буде намагатися ухилитися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).
Вивченням наданих до суду матеріалів установлено, що судом першої інстанції при розгляді подання були в достатній мірі проаналізовані доводи слідчого щодо взяття обвинуваченого під варту та обґрунтовано зроблено висновок про недоцільність застосування вказаного запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст. 150 КПК судом при прийнятті рішення враховані як дані про особу ОСОБА_3, його сімейний стан, наявність постійного місця проживання, знаходження у нього на утриманні малолітніх дітей, так й відсутність об’єктивних даних про те, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить його належної поведінки.
Відмова обвинуваченого від дачі показань та невизнання ним своєї вини, на що посилається апелянт, в повній мірі відповідає конституційним нормам і, як правильно зазначено в постанові суду, є правом особи та способом захисту її від пред’явленого обвинувачення.
Розбіжності в показах ОСОБА_3 з іншими доказами по справі не можуть бути прийняті судом до уваги на етапі досудового слідства, оскільки при розгляді подання про взяття під варту суддя не вправі досліджувати докази і давати їм оцінку, в іншій спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати й вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті обвинувачення, як це визначено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та. продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства».
Посилання прокурора в апеляції на те, що ОСОБА_3 про скоєння злочину ОСОБА_7 до військової служби правопорядку та вищестоящому командуванню не доповів, також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вказані дії не входять до об’єктивної сторони інкримінованого обвинуваченому злочину.
Також не наведено органами досудового слідства будь-яких фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 чинив або може протягом слідства чинити тиск на свідків по даній справі.
У зв’язку з викладеним колегія суддів апеляційного суду вважає ухвалену постанову про відмову в задоволенні подання слідчого про взяття під варту правильною, а доводи апеляції прокурора недостатніми для її скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 366,377,382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
УХВАЛИЛА:
Постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 вересня 2009 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно ОСОБА_3, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК, залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.