Справа №11-23-2009

Головуючий у суді 1ої інстанції ЩЕРБАКОВ В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого ЛЕСЯ В.І.,

суддів МОЦНОГО М.В., КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону ШУМОВСЬКОГО М.П., засудженого ОСОБА_3 та його захисника-адвоката ОСОБА_4,

розглянула у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 13 березня 2009 року, яким військовослужбовця військової частини А0199, мічмана

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, з середньо-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, на військовій службі з липня 2001 року,

засуджено за ч. 2 ст. 424 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки, і на підставі ст. 75 того ж Кодексу його звільнено від відбування покарання з випробовуванням та встановленням іспитового строку в один рік.

В доход держави суд стягнув з ОСОБА_3 307,08 грн. судових витрат, які складаються із сум, виданих свідкам та потерпілому.

ОСОБА_3 визнано винним у застосуванні насильства щодо підлеглого, за наступних, як зазначено у вироку, обставин.

15 жовтня 2008 року близько 9 години в каюті мічманів військової частини А0199 ОСОБА_3 з надуманих підстав, вважаючи, що матрос ОСОБА_6 викрав у нього грошові кошти в сумі 84 грн. (в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 відмовлено на підставі п.1 ст. 6 КПК України), наніс йому два удари правою долонею по лобу, декілька ударів кулаком правої руки в груди, після чого взяв потерпілого лівою рукою за шию та наніс два удари правою долонею по потилиці, чим завдав останньому побої.

В апеляції ОСОБА_3 не погоджується з вироком, просить його скасувати та постановити виправдувальний вирок.

В обгрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що суд прийшов до висновку про його винуватість тільки на підставі неправдивих показів потерпілого ОСОБА_6, який оговорив його та свідка ОСОБА_7. Крім того, на думку апелянта, суд не навів у вироку покази свідків ОСОБА_5, матері потерпілого, його начальника ОСОБА_8, який спростовував покази потерпілого, не усунув протиріч в показах останнього та цих свідків.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., пояснення засудженого та захисника у підтримання апеляції', думку прокурора, який пропонував залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судове слідство, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій є обґрунтованим. Сформульовані у вироку висновки відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну й об’єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку.

Так, потерпілий ОСОБА_6, як на досудовому слідстві так і в суді послідовно показував, що 15 жовтня 2008 року близько 9 години в каюті мічманів військової частини А0199 ОСОБА_3 з надуманих підстав, вважаючи, що він викрав у нього грошові кошти, наніс йому два удари правою долонею по лобу, декілька ударів кулаком правої руки в груди та два удари правою долонею по потилиці.

Зазначені пояснення ОСОБА_6 підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події і очних ставок із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_7 також послідовно пояснював, що 15 жовтня 2008 року біля 9 години, він бачив, як в каюті мічманів ОСОБА_3 кричав на ОСОБА_6 та наніс йому по декілька ударів долонею по лобу та кулаком в груди. Побоюючись, що ОСОБА_3 застосує насильство і до нього, він втік.

Свої покази ОСОБА_7 підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події.

Зазначені пояснення потерпілого та свідка узгоджуються між собою та з іншими дослідженими в суді доказами та спростовують посилання засудженого в апеляції, що суд прийшов до висновку про його винуватість тільки на підставі цих неправдивих показів.

Всупереч твердженню ОСОБА_3, суд першої інстанції не встановив причин та підстав для його обмови потерпілим та свідком.

Необгрунтованим є твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги та не навів у вироку покази ОСОБА_5, матері потерпілого та його начальника ОСОБА_8, який нібито спростовував покази ОСОБА_6, не усунув протиріч в показах цих свідків і потерпілого.

Як видно із матеріалів справи, в судовому засіданні в якості свідків допитані мати потерпілого ОСОБА_5 та його начальник ОСОБА_8, які не були очевидцями злочинних дій ОСОБА_3. ОСОБА_5 підтвердила пояснення потерпілого про те, що зі слів сина їй стало відомо про його побиття ОСОБА_3. ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснював, що про застосування насильства ОСОБА_3 до ОСОБА_6 йому нічого не відомо, проте останній просив не ставити його на службу разом з ОСОБА_3. Ці свідчення, всупереч твердженню апелянта, узгоджуються з поясненнями потерпілого та свідка і не спростовують вини засудженого.

Під час судового слідства в апеляційному суді свідок ОСОБА_8 підтвердив свої покази про прохання ОСОБА_6 не ставити його на службу разом з ОСОБА_3 та пояснив, що він чув крики з мічманської, звідки невдовзі вийшов ОСОБА_6, а за ним ОСОБА_3.

Допитані під час судового слідства в апеляційному суді за клопотанням захисту свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14 пояснили, що очевидцями злочинних дій ОСОБА_3 не були і доказів, які б спростували покази ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не навели.

Що стосується доводів захисту про те, що антропологічні дані щодо зросту потерпілого та засудженого, наявність перекладини в приміщенні, не дозволяли останньому нанести удари ОСОБА_6, то вони є непереконливими і суперечать матеріалам справи.

Із протоколів відтворення обстановки та обставин події, а також фото таблиць, котрі надані захистом під час судового слідства в апеляційному суді видно, що зазначені обставини не перешкоджали ОСОБА_3 в нанесенні ОСОБА_6 ударів в лоб та груди.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним у справі доказам, в тому числі показанням потерпілого, свідка і засудженого під час судового засідання та на досудовому слідстві, і дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 застосував насильство щодо підлеглого ОСОБА_6.

Дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 424 КК України судом кваліфіковані правильно.

Покарання призначено ОСОБА_3 з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання і є справедливим.

Обставин, що свідчили б про неправильне застосування судом норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, по справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил

УХВАЛИЛА:

Вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 13 березня 2009 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

Дійсна за належними підписами.