справа №33-1/2009

головуючий у суді 1-ї інстанції Семенчук О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2009 року м. Севастополь

Суддя військового апеляційного суду Військово-Морських Сил МОЦНИЙ М.В.,

за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону КРИВЕНКА Ю.Б.,

розглянувши матеріали адміністративної справи щодо військовослужбовця за контрактом військової частини А1890 солдата ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 15 квітня 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 15 квітня 2009 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією" з накладенням на підставі ч. 1 ст. 7 цього Закону штрафу в розмірі 425 грн.

Як зазначив суд, ОСОБА_3, проходила військову службу на посаді бухгалтера військової частини А1890 та наказом командира вказаної частини № 240 від 4 грудня 2007 року була призначена до тимчасового виконання вакантної посади помічника начальника полігону - начальника фінансово-економічної служби. Відповідно до посадових обов’язків вона безпосередньо відповідала за своєчасність та правильність нарахування грошового забезпечення.

В час виконання обов’язків помічника начальника полігону - начальника фінансово-економічної служби військової частини А1890, ОСОБА_3, будучи службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в порушення вимог п.п. 7.1,7.3 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців ЗС України, затвердженого наказом МО України № 75 від 5 березня 2001 року та п.п. 7.5,7.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, затвердженого наказом МО України № 260 від 11 червня 2008 року, якими передбачено, що за періоди перебування військовослужбовців, допущених до тимчасового виконання обов’язків за посадами, у відпустці зі збереженням грошового забезпечення, службовому відрядженні, на навчанні, лікуванні або у відпустці у зв’язку з хворобою їм виплачуються оклади за основними посадами, використала своє службове становище і незаконно нарахувала собі грошове забезпечення за час перебування у відпустках по навчанню, лікуванню за хворобою, за сімейними обставинами та в черговій відпустці, а саме за періоди з 11 лютого по 2 березня, з 1 по 5 квітня, з 15 по 17 травня, з 28 липня по 26 серпня, з 24 вересня по б жовтня, з 20 жовтня по 14 листопада 2008 року та з 24 листопада 2008 року по 24 лютого 2009 року, виходячи з посадового окладу начальника фінансово-економічної служби частини, а не за штатною посадою бухгалтера, у зв’язку з чим отримала матеріальні блага на загальну суму 1183,82 грн.

Вказаною постановою суд закрив провадження у справі в частині незаконного нарахування ОСОБА_3 собі грошового забезпечення за час знаходження у відпустках за період з лютого по вересень 2008 року, у зв’язку зі сплиненням шестимісячного терміну накладення адміністративного стягнення.

В апеляції ОСОБА_3 просить скасувати постанову про визнання її винною у скоєнні корупційного діяння як незаконну та необґрунтовану, а справу закрити. В обґрунтування доводів апеляції ОСОБА_3 посилається на те, що в час знаходження у відпусках за вказівкою командира частини прибувала на службу та виконувала обов’язки начальника фінансово-економічної служби. Факти неправильного нарахування собі грошового забезпечення в час знаходження у відпусках пояснила тим, що не була обізнана з нормативними документами про порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям в час тимчасового виконання обов’язків за посадою та відсутністю досвіду роботи.

Заслухавши думку прокурора, який пропонував залишити апеляцію без задоволення, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, слід прийти до висновку, що постанова судді підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю з таких підстав.

Суть корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", як одного з видів корупційних правопорушень, полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, незаконно одержує матеріальні блага, послуги чи інші переваги, які їй надаються лише за те, що вона перебуває на даній конкретній посаді та виконує певні функції.

Протиправні діяння, які вчинюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави, набувають корупційного характеру лише в тому разі, коли матеріальні блага, послуги чи інші переваги їй надаються іншою фізичною чи юридичною особою, а не одержані нею за місцем своєї роботи. Тобто відповідальність посадової особи за цією нормою Закону настає за сам факт такого одержання нею матеріальних благ та за умови, що вони дійсно надавалися іншою фізичною або юридичною особою.

У тому ж разі, коли особа, уповноважена на виконання функцій держави, неправомірно використовує державне майно чи обертає його певним способом на свою або на іншої особи користь із корисливих мотивів, відповідальність (за умови доведеності) має наставати не за нормами Закону України "Про боротьбу з корупцією", а за іншими нормами кримінального законодавства чи законодавства про адміністративні правопорушення.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні корупційного діяння, суддя не звернув уваги на зазначені положення диспозиції п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", а тому витлумачив цю правову норму у спосіб, який суперечить її точному змісту, у зв’язку з чим допустив помилку в її правозастосуванні.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені факти неправильного нарахування ОСОБА_3 собі грошового забезпечення були предметом перевірки органів досудового слідства, які дійшли до висновку, що в діях ОСОБА_3 не вбачається складу кримінального злочину, у зв’язку з чим постановою від 12 березня 2009 року щодо неї відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутність в діях складу злочину.

В даному конкретному випадку мова могла йти про матеріальну відповідальність ОСОБА_3, а не про адміністративну відповідальність на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

За таких обставин, притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення корупційного діяння є необґрунтованим.

На підставі викладеного і керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову судді військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 15 квітня 2009 року стосовно ОСОБА_3 скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.