11а-25-2009

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 року м. Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі:

головуючого генерал-лейтенанта юстиції ШЕВЧЕНКА В.П.,

суддів: полковника юстиції ЄЛФІМОВА О.В.,

полковника юстиції ПАЛЕНИКА І.Г.,

при секретарі ГРАБОВІЙ А.В.

за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції ХОПТЮКА В.С., виправданих за вироком суду ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурорів, які брали участь у судовому засіданні суду гарнізону та ОСОБА_4., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2, на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 24 січня 2009 року, за яким військовослужбовці військової частини А1356

капітани ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Житомир, українець, з вищою освітою, одружений, має на утриманні сина 1997 року народження, раніше не судимий, на військовій службі з серпня 1991 року в тому числі в якості офіцера з червня 1996 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1

і ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Запоріжжя, росіянин, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, має на утриманні дочку 1993 року народження, не судимий, на військовій службі з серпня 1991 року, в тому числі в якості офіцера з червня 1996 року, перебував на посаді старшого авіаційного техніка групи РР АД ТЕЧ АТ, проживає за адресою: АДРЕСА_2

старший лейтенант ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Арсеньєв Приморського Краю Російської Федерації, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, раніше не судимий, на військовій службі з серпня 1994 року в тому числі в якості офіцера з червня 1999 року, проживає за адресою: АДРЕСА_3

старші прапорщики ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року у м. Миргород Полтавської області, українець, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина 1994 року народження, не маючий судимості, на військовій службі в якості прапорщика з червня 1987 року, проживає за адресою: АДРЕСА_4

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року у м.. Лебедин Сумської області, українець, з середньою освітою, одружений, не судимий, на військовій службі в якості прапорщика з травня 1982 року, проживає за адресою: АДРЕСА_5

а також військовослужбовці військової частини А-2102

капітан ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року у м. Миргород Полтавської області, українець, з середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого на утриманні двох синів 1995 і 2001 років народження, раніше не судимий, на військовій службі з серпня 1990 року в тому числі в якості офіцера з червня 1993 року, проживає за адресою: АДРЕСА_6

і старший прапорщик ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року у м. Донецьк, українець, з середньою спеціальною освітою, одружений, не судимий, на військовій службі з жовтня року в тому числі в якості прапорщика з листопада 1980 року, проживає за адресою: АДРЕСА_7

кожний окремо виправданий за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України, за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Як видно із вироку та матеріалів кримінальної справи органами досудового слідства військовослужбовці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у викраданні військового майна -авіаційного палива, з території військової частини в період 2001-2003 років при наступних обставинах.

У 2001 році ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з корисливою метою, бажаючи отримати гроші для власних потреб, попередньо змовились про вчинення крадіжок, розподіливши між собою ролі. Згідно з домовленістю, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які входять до інженерного складу групи регламенту і ремонту авіаційних двигунів (надалі ГРіРАД) ТЕЧ військової частини А-1356 (надалі ТЕЧ), будучи військовими службовими особами і використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби і в порушення керівних документів Збройних Сил України, створювали надлишки авіаційного палива (ТС- 1 або РТ), шляхом не проведення в повному обсязі певних видів робіт по технічному обслуговуванню літаків Су-27, не проведення цих робіт взагалі або за рахунок економії авіаційного палива відповідно до встановленої норми витрат палива на даному типу літака. З метою незаконного списання створених надлишків палива, після проведення опробування двигунів літаків, ОСОБА_1, ОСОБА_2 або ОСОБА_3 в технічний документації (у формулярах двигунів літаків, у відповідних документах своєї групи, тощо) оформляли виконання робіт на авіаційній техніці та надавали такі ж відомості технікам літаків для обліку в журналах підготовки літаків, як використане авіаційне паливо при проведенні робіт по технічному обслуговуванню для звіту і його списання у відповідній авіаційній ескадрильї військової частини А-2102. У випадках документальної передачі літака на регламентні роботи із військової частини А-2102 до ТЕЧ, ОСОБА_1, як особа, яка взяла на себе обов’язок ведення обліку в ГРіРАД, оформляв використання авіаційного палива у донесеннях по використанню паливо-мастильних матеріалів, які за підписом начальника ТЕЧ направлялись для звіту і списання.

У подальшому, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передавали незаконно створені надлишки авіаційного палива ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, котрі, за попередньою домовленістю, заїжджали власними автомобілями (ОСОБА_4 на автомобілі ВАЗ-2104 д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_7 — ВАЗ-2105 д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_5 — ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_3) на територію "газовочного" майданчика ТЕЧ, де, за допомогою спеціального пристрою - гумового шлангу з «пістолетом» на кінці, спільно зливали паливо з літаків у привезені ними каністри, незважаючи на присутність працівників військової частини. Відкрито викрадене паливо останні реалізовували цивільним особам на трасі Київ - Харків і частину виручених грошей передавали ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Так, зазначеним вище способом, у період з 21 грудня 2001 року по 20 січня 2002 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, спільно з ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, при обслуговуванні літака Су-27 бортовий № 41, вчинили відкрите викрадення із даного літака авіаційного палива марки ТС-1 в кількості 1600 кг на суму 3728 грн. 00 коп.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, зазначеним вище способом, вони повторно в період з 21 липня по 20 вересня 2002 року, при обслуговуванні літака Су-27 бортовий № 33, викрали з даного літака авіаційного палива марки ТС-1 в кількості 1100 кг на суму 1881 грн. 00 коп.

На протязі дня 23 жовтня 2002 року, при обслуговуванні літака Су-27 бортовий № 34, вчинили відкрите викрадення з даного літака авіаційного палива марки ТС-1 в кількості 2415 кг на суму 4129 грн. 65 коп.

Близько 13-ї години 25 жовтня 2002 року, при обслуговуванні літака Су-27 бортовий № 57, викрали з нього авіаційного палива марки ТС-1 в кількості 933 кг на суму 1595 грн. 43 коп.

В період з 13.00 до 16.00 годин 29 жовтня 2002 року, при обслуговуванні літака Су-27 бортовий № 02, викрали з нього авіаційного палива марки ТС-1 в кількості 3018 кг на суму 5160 грн. 78 коп.

Крім того, за версією слідства, у 2002 році ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з тією ж метою, за попередньою змовою, діючи окремо від вищезазначеної групи, також викрадали авіаційне паливо з території центру заправки пальним аеродрому колишньої військової частини А-2102 (далі ЦЗП). Згідно з обумовленим розподілом ролей, протягом березня 2003 року, ОСОБА_6, будучи військовою службовою особою, всупереч інтересам служби і в порушення керівних документів Збройних Сил України зловживаючи своїм службовим становищем, створив надлишки авіаційного палива при виконанні польотів і технічному обслуговуванню літаків 1-ої авіаційної ескадрильї колишньої військової частини А-2102.

31 березня 2003 року ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 про необхідність прибуття останнього за авіаційним паливом. В цей ж день, до обіднього часу, ОСОБА_7 прибув на власному автомобілі ВАЗ-2105 д.н НОМЕР_2 на територію аеродрому військової частини А-1356, а саме - на територію ЦЗП, де з спеціальних бочок злив в свої каністри заздалегідь підготовлене ОСОБА_6 для викрадення авіаційне пальне в кількості 220 літрів (179 кг) на суму 318 грн. 48 коп., вивіз вказане пальне за межі аеродрому та розпорядився ним на власний розсуд. Продовжуючи свою злочинну діяльність, близько 17.00 годин 31 березня 2003 року, повторно, ОСОБА_7 аналогічним чином на власному автомобілі викрав підготовлене ОСОБА_6 авіаційне паливо в кількості 455 літрів (370 кг) на суму 657 грн. 70 коп. Близько 17 годин 45 хвилин, 31 березня 2003 року, ОСОБА_7 був затриманий з викраденим авіаційним паливом за межами частини працівниками військової прокуратури Полтавського гарнізону спільно з працівниками органів ДАІ МВС України і ВКР УСБУ в Полтавській області.

Описані вище злочинні дії кожного з підсудних органи досудового слідства кваліфікували за ст. 410 ч. 2 КК України, як викрадання військового майна - авіаційного гасу, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло істотну шкоду державі. А ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, як військовим службовим особам, крім того, інкримінована кваліфікуюча ознака - викрадення із зловживанням службовим становищем.

Військовий суд гарнізону дослідивши у судовому засіданні докази по справі, та оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що безсумнівних доказів винності для засудження ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів недостатньо, як недосить їх і для того, щоб стверджувати, що злочини вчинили не підсудні, а хтось інший. За таких обставинах судом гарнізону підсудні були виправдані по кожному епізоду пред’явленого обвинувачення в зв’язку з не доведенням участі кожного з них у вчиненні інкримінованого злочину.

З даним вироком не погодились та посилаючись на невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, просять його скасувати в апеляційному порядку та постановити свій вирок як державні обвинувачі так і виправдані ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_1., ОСОБА_3. і ОСОБА_2.

При цьому державні обвинувачі вважають вказаний вирок незаконним і у зв’язку з неправильним застосуванням судом гарнізону кримінального закону та просять апеляційний суд визнати кожного із виправданих винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України і призначити їм покарання, визначене законом в межах санкції* вказаної статті КК України.

А виправдані за вироком суду ОСОБА_4., ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2., кожен окремо, в своїй апеляції, посилаючись на неточності викладення певних обставин у вироку, стверджують, що хоча суд всебічно та повно дослідив матеріали справи, проте не врахував належним чином всіх тих доказів, які свідчать про відсутність самої події інкримінованого їм злочину, а тому саме з цієї підстави просять їх виправдати.

В обґрунтування своїх доводів державні обвинувачі в апеляції наводять покази виправданих, які вони давали на досудовому слідстві і в яких визнавали свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів, їх свідчення у судовому засіданні, щодо надання ними згаданих визнавальних показів під тиском працівників військової прокуратури та покази у суді осіб, що проводили слідство в даній кримінальній справі і які заперечили про будь-який тиск на обвинувачених в ході досудового слідства. Вказується в апеляції і на те, що суд у вироку невірно виклав покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і не можна вважати недопустимими доказами протоколи огляду гаражів ОСОБА_7 і ОСОБА_4. Критично оцінюються в апеляції і покази в суді свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які також відрізняються від показань, даних ними на досудовому слідстві. Зокрема, звертається увага в апеляції на те, що суд гарнізону при оцінці показів свідків не врахував того, що останні мають безпосереднє відношення до інкримінованого виправданим злочину, а тому їх показання направлені на спростування події злочину і додатково являються способом уникнути власної відповідальності.

Наводяться в апеляції і доводи про безпідставність визнання судом відеокасети ТБК АНРА 208 ЕС-45Н8 з записами фактів викрадення авіапалива недопустимим доказом лише через те, що вказана касета на досудовому слідстві ніким не вилучалась і була приєднана до справи в якості речового доказу через рік після її виявлення, всупереч вимогам ст. ст. 65,79 КПК України. При цьому в апеляції стверджується, що жодна із згаданих статей КПК України не регламентує строку, протягом якого речовий доказ має бути приєднаний до справи, а сама вказана відеокасета: за змістом, враховуючи незначні розбіжності, ідентична іншій відеокасеті, яка була анонімно передана свідку ОСОБА_15; за висновками експертів, монтажу не підлягала, відеозапис проводився шляхом відеозйомки „газовочноі"" площадки ТЕЧ з розташованими на ній об'єктами.

ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2., кожен окремо в своїх апеляціях, також критично оцінюючи досліджені судом докази звертають увагу на неточності наведені у вироку та на обставини,

залишені судом гарнізону поза увагою. Зокрема, на те, що суд гарнізону безпідставно визнав непереконливими твердження підсудних про неможливість злити в інкримінований слідством спосіб з вищеназваного літака 3018 кг. палива; безпідставно вказав у вироку, що у вилучених на досудовому слідстві бочках були залишки пального; що оригінал відеозапису було підкинуто ОСОБА_15; не звернув належної уваги на недоліки і суперечності досудового слідства.

Заслухавши доповідача, виступи прокурора на підтримку доводів своєї апеляції, та виправданих за вироком суду гарнізону, кожен з яких окремо повністю підтримав подані ними апеляції, військовий апеляційний суд Центрального регіону, вивчивши матеріали справи, обговоривши на підставі доказів справи доводи апеляцій, та заперечення на них, не вбачає наведені в апеляціях підстави, достатніми для задоволення цих апеляцій та скасування вироку суду.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, місцевий суд гарнізону досить повно, всебічно і об'єктивно дослідив обставини справи, та на підставі сукупності правильно оцінених, у відповідності до кримінально-процесуального закону, доказів, з позиції їх належності та допустимості, всупереч доводам апеляцій, прийшов до переконливого висновку про необхідність виправдання кожного із підсудних по кожному епізоду пред’явленого обвинувачення у зв’язку з не доведенням участі кожного з них у вчиненні інкримінованого їм злочину. При цьому, як вбачається із вироку суд вмотивовано навів у ньому підстави, за яких він прийшов до даного висновку, і мотиви, з яких відхилив надані обвинуваченням докази. На підставі зібраних та досліджених у суді доказів висновок суду гарнізону про можливість розкрадання авіапального за обставин наведених в обвинувальному висновку, всупереч доводам апеляцій ОСОБА_4., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2, сумніву не викликає. Вірним є висновок суду гарнізону про те, що тих же доказів є недостатньо для однозначного і безсумнівного висновку про вчинення кожним із підсудних інкримінованого йому злочину, а можливість заповнити прогалини слідства вичерпана.

Зокрема, суд першої інстанції прискіпливо віднісся до показів всіх підсудних та свідків, які давались ними як у судовому засіданні так і на досудовому слідстві, ретельно з’ясовуючи причини зміни ними показів та усуваючи суперечності між показами даними ними на досудовому слідстві та в суді. При цьому не тільки самі підсудні, але й всі допитані у суді їхні співслужбовці, зокрема, і ті, на які вказуються в апеляціях, категорично заявляли, що таємно викрасти пальне з літаків, за обставин наведених в обвинувальному висновку не можливо, оскільки всі роботи на літаках проводяться тільки з дозволу техніка цього літака та в його присутності. Очевидцями такого викрадення ніхто з допитаних у суді осіб не був і про згадане викрадення їм нічого не відомо.

Так, допитані у судовому засіданні техніки літаків, з яких нібито викрадалось пальне, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_21, кожний окремо, заперечили факти викрадання (зливу) палива з закріпленого за кожним з них літака, як самостійно, так і за домовленістю з підсудними, та категорично заявляли, що всі роботи на літаках проводились в їх присутності, випадків зриву або порушення цілісності печаток, якими опечатувались елементи літака, в тому числі і ті, через які можна злити пальне, не було.

Як видно із матеріалів кримінальної справи та вироку суду підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у судовому засіданні, кожний окремо, категорично заперечили наявність у кожного з них в гаражі авіаційного палива. При цьому ОСОБА_7 заявив, що в каністрах і бочках було дизельне паливо. ОСОБА_4, також, пояснив, що у каністрах та бочках в гаражі, яким він користувався, були залишки солярки та бензину. Також, ці підсудні заявили, що, під час проведення огляду гаража у ОСОБА_7 та обшуку у ОСОБА_4, всі каністри, бочки та інші ємкості не опечатувались а були в той же день вивезені у невідомому напрямку.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні показав, що він у складі оперативно-слідчої групи приймав участь у проведенні обшуків у гаражах ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Під час проведення вказаних слідчих дій каністри та бочки з пальним та залишками пального не опечатувались. їх вивезли до відділу ВКР військової частини, де їх оглянули та опечатали вже наступного дня. Всі ці речові докази зберігались у відділі ВКР тривалий час без охорони.

Згідно з вироком суду, свідок ОСОБА_8 у суді показав, що 1 квітня 2003 року він приймав участь в якості понятого при обшуку гаража прапорщика ОСОБА_4. Обшук проходив вдень, всі бочки та інші ємкості були завантажені в кузов автомобіля та вивезені у відділ військової контррозвідки на території військової частини А-1356. При цьому вилучені бочки та інші ємкості під час обшуку не опечатувались. Протокол обшуку він підписав пізніше.

Із оголошених та досліджених в судовому засіданні показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що кожен з них був залучений в якості понятого при огляді гаража старшого прапорщика ОСОБА_7 31 березня 2003 року. Вилучені у ОСОБА_7 каністри та бочки з пальним були вивезені до військової контррозвідки. Кожний зі свідків не пам’ятає, щоб виявлені при огляді каністри та бочки опечатувались слідчим при проведенні слідчої дії.

Як видно із протоколу судового засідання та протоколів допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (зокрема т. 30 а.с. 75 -76, т. 30. а.с. 117-122) наведені у вироку суду їхні покази відповідають матеріалам даної кримінальної справи, а тому доводи наведені в апеляції державних обвинувачів з даного приводу є надуманими.

Із рапорту старшого слідчого військової прокуратури Деснянського гарнізону лейтенанта юстиції ПОДИБАЙЛА В.Ю військовому прокурору Північного регіону України від 20.03.2004 року, вбачається, що ним, ПОДИБАЙЛОМ, як керівником слідчої групи, були перевірені умови зберігання речових доказів - каністр, бочок, та інших предметів, вилучених під час слідства в гаражах ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Перевіркою встановлено, що речові докази зберігаються у напівзруйнованому приміщенні на території сусідньої з ВКР військової частини, без вхідних дверей, без охорони. Чергові служби знаходяться на відстані 200 метрів. Частина каністр - порожні на них маються пошкоджені паперові стрічки, якими опломбовувались ємкості Як пояснив офіцер ВКР ОСОБА_15, якому були передані на відповідальне зберігання речові докази, паливо з каністр він особисто роздав стороннім особам і зобов’язується повернути на протязі 1-2 днів (т.10 а. с. 273-274).

Враховуючи наведені вище покази свідків, в сукупності з іншими матеріалами справи, суд гарнізону прийшов до вірного переконання, що в даному конкретному випадку опечатування горловин вилучених ємкостей було обов’язковим, а тому зробив вірний висновок, що органи досудового слідства, при проведенні огляду гаража ОСОБА_7 та обшуку гаража ОСОБА_4, допустили порушення вимог ст. 186 КПК України, які ставлять під сумнів доказове значення цих фактичних даних, та правильно визнав згадані протоколи огляду гаражів недопустимими доказами, та не поклав в основу обвинувачення висновки криміналістичних експертиз нафтопродуктів, оскільки останні були отримані на підставі недопустимих доказів.

Судом ретельно досліджувалась і відеокасета ТБК АНРА208 ЕС45Н8 з ніби то оригіналом відеозапису фактів викрадання обвинуваченими авіаційного палива 25 і 29 жовтня 2002 року та було встановлено, що її відеозапис має значні пошкодження і фактично непридатний для перегляду та експертного дослідження. Сама відеокасета на досудовому слідстві ніким не вилучалась, не оглядалась і була приєднана до справи в якості речового доказу вже майже через рік після її виявлення. За таких обставин, інформація, яка була викладена в ній і на якій також грунтувався висновок органів досудового слідства про винність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом обґрунтовано і правильно не визнана доказом вини з підстав отримання таких даних з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Так само, всупереч доводам апеляції, обґрунтовано і відповідно до вимог цього ж закону суд не визнав доказами вини і висновки криміналістичних експертиз вищезгаданої відеокасети.

Що ж стосується наведених в апеляціях виправданих обставин, зокрема на неточності наведені у вироку, то ці обставини суд регіону не може визнати достатніми для скасування законного і обґрунтованого виправдувального вироку

Враховуючи вищенаведене, а також і те, що по справі не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали чи могли перешкодити суду об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу і винести законний і обґрунтований вирок, керуючись ст. ст. 365,366,377,379 КПК України, військовий апеляційний суд регіону -

УХВАЛИВ:

Виправдувальний вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 24 січня 2009 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляції державних обвинувачів та виправданих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - без задоволення.