Справа №11-30/2009

Головуючий у суді 1-ї інстанції СЕНЬКО М.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого ЛЕСЯ В.І.,

суддів МОЦНОГО М.В,

КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України РЕГАНА М.Д., особи, щодо якої порушено кримінальну справу ОСОБА_1.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1. на постанову заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону про порушення відносно нього кримінальної справи, за апеляцією прокурора на постанову судді військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 14 квітня 2009 року,

УСТАНОВИЛА:

27 березня 2009 року заступником військового прокурора Феодосійського гарнізону відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України.

7 квітня 2009 року ОСОБА_1 оскаржив до суду зазначену постанову, вказуючи на те, що він ще 2 липня 2007 року добровільно повідомив в явці з повинною органи досудового слідства про вчинення ним злочину. І тільки 27 березня 2009 року заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону без належної перевірки, без дотримання вимог п. 4 ч. 1 ст. б КПК України порушив відносно нього кримінальну справу, тому просив скасувати зазначену постанову та відмовити в порушенні кримінальної справи.

Постановою судді військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 14 квітня 2009 року скаргу задоволено. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що кримінальна справа за ч. 1 ст. 425 КК України була порушена заступником військового прокурора Феодосійського гарнізону в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.

В апеляції прокурор вважає прийняте судом рішення незаконним, просить його скасувати, а у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилаються на те, що при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи, суд порушив норми КПК України, вдавшись до дослідження доказів та з’ясування питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., думку прокурора, який вважав за необхідне постанову судді скасувати, особи, щодо якої порушено кримінальну справу, який просив залишити постанову судді без зміни, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи, крім іншого, є повідомлення установ, організацій та безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Частиною 2 ст. 97 КПК України передбачено, що по заяві або повідомленню про злочин, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку порушити кримінальну справу або відмовити в ії порушенні.

Як вбачається з матеріалів прокурорської перевірки, органами досудового слідства з початку 2007 року проводилась перевірка виконання службових обов’язків посадовими особами військової частини А2934. 10 липня того ж року колишній командир зазначеної частини підполковник запасу ОСОБА_1 подав до військової прокуратури Феодосійського гарнізону явку з повинною про вчинення злочину, неналежного виконання ним своїх посадових обов’язків, внаслідок чого були викрадені державні кошти. 30 листопада 2007 року помічник військового прокурора Феодосійського гарнізону в зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 425 КК України, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно нього. 27 березня 2009 року заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону в черговий раз, розглянувши матеріали прокурорської перевірки за фактом неналежного виконання посадових обов’язків СИРОТОЮ, виявивши в його діях ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, виніс постанову про порушення відносно нього кримінальної справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена кримінальна справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії.

Відповідно до п. в ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільняються особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

На підставі ст. 6 зазначеного Закону, звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Із матеріалів провадження видно, що на утримані ОСОБА_1 знаходиться дочка 1993 року народження, злочин він вчинив в період з 29 квітня 2004 року по 12 грудня 2006 року.

За таких обставин колегія суддів військового апеляційного суду приходить до переконання, що військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону 14 квітня 2009 року, дослідивши матеріали прокурорської перевірки, правомірно задовольнив скаргу ОСОБА_1 та скасував постанову заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону від 27 березня 2009 року про порушення відносно нього кримінальної справи.

Що стосується посилання апелянта на те, що при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи суд порушив норми КПК України, вдавшись до дослідження доказів та вирішення тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, то воно є необгрунтованим.

Згідно ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Як видно з матеріалів провадження, судом були досліджені паспорта особи, щодо якої порушено кримінальну та його дружини, свідоцтво про їх шлюб та про народження дитини, його явку з повинною.

Всупереч твердженню в апеляції", докази в судовому засіданні не досліджувались та не розглядались, а при розгляді скарги заздалегідь не вирішувались ті питання, які судом вирішуються при розгляді кримінальної справи по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що рішення суду про задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366,377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

УХВАЛИЛА:

Постанову судді військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 14 квітня 2009 року про задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону від 27 березня 2009 року про порушення щодо нього кримінальної справи залишити без зміни, а апеляцію старшого помічника військового прокурора Феодосійського гарнізону - без задоволення.