справа № 11-29/2009
головуючий у суді 1-ї інстанції Лушніков В.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Купельського А.В., Моцного М.В.,
за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону Шумовського М.П., адвоката ОСОБА_1 та особи, відносно якої порушено кримінальну справу ОСОБА_2.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали провадження за скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову військового прокурора Севастопольського гарнізону від 20 березня 2009 року про порушення відносно старшого лейтенанта ОСОБА_2. кримінальної справи, за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 22 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
20 березня 2009 року за вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, пов’язаного з опором представникам влади, які виконують обов’язки з охорони громадського порядку, військовий прокурор Севастопольського гарнізону порушив відносно оперуповноваженого Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України старшого лейтенанта ОСОБА_2. кримінальну за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Адвокат ОСОБА_1., який діяв в інтересах ОСОБА_2., оскаржив до суду зазначену постанову, вказуючи на безпідставність рішення прокурора.
Постановою судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 22 квітня 2009 року скаргу адвоката залишено без задоволення.
В апеляції адвокат не погоджується з постановою судді, просить її скасувати, а також скасувати постанову військового прокурора гарнізону про порушення відносно ОСОБА_2. кримінальної справи, мотивуючи це тим, що вони є незаконними, а для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2. відсутні достатні підстави. Також адвокат просить відмовити в порушенні кримінальної справи відносно свого підзахисного.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, була порушена військовим прокурором гарнізону без ретельного дослідження обставин інкримінованого ОСОБА_2. вчинку, оскільки пояснення військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України старшого солдата ОСОБА_3., рядового ОСОБА_4, та старшого лейтенанта ОСОБА_5. мають суперечності щодо обставин події, а пояснення самого ОСОБА_2. об’єктивно не перевірені. В постанові про порушення кримінальної справи не зазначено в чому саме полягало грубе порушення ОСОБА_2. громадського порядку, не відображено наявність умислу, характер, мотиви та наслідки його протиправних дій, а також свідків події.
Заслухавши доповідь судді Моцного М.В., пояснення адвоката та його підзахисного на підтримання апеляції, думку прокурора який пропонував залишити апеляцію без задоволення, а також перевіривши матеріали провадження та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи, крім іншого, є заяви або повідомлення про злочин посадових осіб або представників влади, повідомлення представників влади, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину, безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину.
Частиною 2 названої норми встановлено, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Достатніми даними, що вказують на наявність таких ознак, вважається фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. У кожному конкретному випадку питання про достатність даних для порушення кримінальної справи вирішується особою, що здійснює дізнання, слідчим, прокурором за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням сукупності відомостей, що містяться в початкових матеріалах.
З постанови військового прокурора Севастопольського гарнізону від 20 березня 2009 року вбачається, що відносно ОСОБА_2. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Як зазначено в постанові про порушення кримінальної справи, військовослужбовці військової частини 3058 ВВ ВМС України старший солдат ОСОБА_3 та рядовий ОСОБА_4. 8 березня 2009 року, відповідно до наказу командира військової частини 3058 ВВ МВС України № 50 від б березня 2009 року, виконували обов’язки по підтриманню громадського порядку на посту № 143а в м. Ялті по вул. Пушкінській. Близько 5 години 10 хвилин ОСОБА_3 побачив, як неподалік від Ялтинського музею культури та мистецтва ОСОБА_2., який перебував в стані алкогольного сп’яніння, справляє природні потреби. На зауваження з приводу порушення громадського порядку, він висловився нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_3. та наніс йому удар кулаком в область правого ока, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_2. був затриманий ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за порушення громадського порядку та доставлений до Лівадійського міського відділення Ялтинського міського відділу ГУМВС України в АР Крим.
З огляду на наведене, прокурор прийшов до висновку, що дії ОСОБА_2. містять ознаки кваліфікованого хуліганства.
Разом з тим кримінально караним хуліганством визнається таке умисне грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Основним безпосереднім об’єктом хуліганства є громадський порядок і спокій громадян.
Мотивом грубого порушення громадського порядку є явна неповага до суспільства. При цьому (очевидною як для винної особи, так і для потерпілих чи оточуючих) неповагою до суспільства вважається прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Відсутність в діях винної особи прояву явної неповаги до суспільства виключає визнання злочину хуліганством.
Однак постанова про порушення справи не містять в собі відомостей про те, в чому безпосередньо виразилися в діях ОСОБА_2. особлива зухвалість чи винятковий цинізм, або їх наслідки.
Матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, а саме заяви та пояснення ОСОБА_3. та ОСОБА_4., оперативного чергового по Лівадійському відділенню Ялтинського міського управління УМВС України в АР Крим ОСОБА_6., командира спеціального патрульного взводу військової частини 3058 ВВ МВС України ОСОБА_5., чергового по військовій частині 3058 ВВ МВС України ОСОБА_7., військовослужбовця названої частини ОСОБА_8 також не мають в собі відомостей про те, в чому виразилася суспільна небезпека дій ОСОБА_2. по справлянню природних потреб у невстановленому місці та яку істотну шкоду це спричинило громадському порядку.
Відповідно ж до пояснень ОСОБА_2., він близько 5 години ранку 8 березня 2009 року, прямуючи по вул. Пушкінській в м. Ялті, зайшов у один з провулків, де справив природні потреби. Після цього до нього підійшли два військовослужбовця, які попросили пред’явити документи. Він, ОСОБА_2., повідомив їм, що являється співробітником Служби безпеки України. Однак один з військовослужбовців, як пізніше виявилося ОСОБА_3, став вимагати щоб він пішов з ними для складання адміністративного протоколу за порушення громадського порядку, яке виразилося в справлянні природних потреб на вулиці. На його відмову слідувати з ними та пропозицію скласти протокол на вулиці, військовослужбовці взяли його під руки та почали супроводжувати в потрібному їм напрямку. На його протидію слідувати з військовослужбовцями, вони почали заламувати йому руки та в цей момент він почув дзвін наручників. Розуміючи, що зараз їх на нього одягнуть, та вважаючи, що такі дії стосовно нього є незаконними, він почав опиратися, намагаючись звільнити свої руки. В один з моментів він взяв ОСОБА_3. за бушлат та відштовхнув його в бік. Військовослужбовцям вдалося заламати його руки назад та одягнути наручники, при цьому вони завдали йому близько трьох ударів по тулубу. Після цього по рації була викликана чергова машина, а по її прибуттю він був доставлений до відділення міліції. Черговому по відділенню він повідомив, що являється оперуповноваженим СБУ та про його затримання було повідомлено в Управління СБУ в м. Ялта. Через деякий час до відділення прибув співробітник СБУ та його, ОСОБА_2., відпустили.
Згідно постанови про порушення кримінальної справи хуліганські дії ОСОБА_2. були пов’язані з опором представникам влади, які виконували обов’язки по охороні громадського порядку, а саме військовослужбовцям військової частини 3058 ВВ МВС України ОСОБА_3. та ОСОБА_4
Однак, як видно з наказу командира військової частини 3058 ВВ МВС України від 6 березня 2009 року № 50, вказані військовослужбовці призначалися для несення служби по забезпеченню безпеки згідно угод на території КП "Шляхо-експлуатаційна ділянка". Згідно патрульно-постової відомості нарядів військової частини 3058 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, несли службу по охороні об’єктів.
Матеріали провадження не містять також відомостей про те, які функції з охорони громадського порядку в м. Ялті покладалися на цих військовослужбовців та їх повноваження у зв’язку з виконанням поставленого завдання.
Відповідно до пояснень ОСОБА_3., ОСОБА_2. почав чинити непокору його вимогам після повідомлення про затримання та необхідністю складання протоколу про адміністративне правопорушення. Однак в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_2. справлянням природних потреб у невстановленому місці, в темну пору доби та за відсутності сторонніх осіб, порушував громадський порядок та спокій громадян чи намагався це зробити, що давало б підстави для його затримання та складання адміністративного протоколу.
Таким чином опір ОСОБА_2. діям ОСОБА_3. та ОСОБА_4. був зумовлений виключно обуренням, яке спричинене неправильними, як він вважав, діями військовослужбовців ВВ МВС України, але при цьому громадський порядок і спокій громадян не порушувався.
В зв’язку з наведеним колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що рішення військового прокурора Севастопольського гарнізону про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, було прийнято за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_2 ознак цього злочину.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, суд повинен перевірити наявність підстав для її винесення, тобто достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину в події, що стала відома органу досудового слідства, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.
Проте, як видно з постанови, суд, розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_1 дійшов до помилкового висновку про те, що для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, були достатні дані, які б свідчили про наявність в його діях ознак зазначеного злочину.
Таким чином апеляційна скарга адвоката ОСОБА_1 про скасування постанови про порушення кримінальної справи є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення судді не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366,377,382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
УХВАЛИЛА:
Скаргу адвоката ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 22 квітня 2009 року скасувати.
Постанову військового прокурора Севастопольського гарнізону від 20 березня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, скасувати.
В порушенні кримінальної справи відносно Капелюхи Артемія Вікторовича за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, відмовити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.