справа № 11-26/2009

головуючий у суді 1-ї інстанції Чопенко Я.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 року м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого Леся В.І.,

суддів Нефедова В.С, Моцного М.В.,

за участю начальника відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України Поліванова С.М. та засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та військового прокурора Харківського гарнізону на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 5 березня 2009 року, яким помічника начальника Харківського університету Повітряних Сил - начальника фінансово-економічної служби підполковника

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Бобруйськ Могилевської області, раніше не судимого, на військовій службі з серпня 1983 року,

засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника органів державної влади строком на 2 роки.

Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1. звільнено від призначеного покарання.

ОСОБА_1. визнано винними у службовому підробленні, тобто внесенні до офіційних документів - грошових атестатів військовослужбовців, завідомо неправдивих відомостей.

Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.

В листопаді 2008 року ОСОБА_1., будучи помічником начальника Харківського університету Повітряних Сил - начальником фінансово-економічної служби, вніс завідомо неправдиві відомості про виплату в повному обсязі коштів в грошові атестати звільнених з військової служби військовослужбовців ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17., ОСОБА_18 ОСОБА_19., ОСОБА_20 ОСОБА_21., ОСОБА_22, ОСОБА_23., ОСОБА_24 ОСОБА_25., ОСОБА_26. та ОСОБА_27., в той час коли гроші звільненими фактично не були отримані.

В апеляції засуджений ОСОБА_1. стверджує, що висновок суду про його винність у вчиненні вказаного злочину суперечить фактичним обставинам справи, в зв’язку з чим просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину або через його малозначність.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що суд без достатніх підстав визнав його винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки в ході досудового та судового слідства було встановлено, що кошти для розрахунку зі звільненими військовослужбовцями вчасно не були виплачені в листопаді 2008 року по причині відсутності фінансування університету на ці потреби з боку Департаменту фінансів Міністерства оборони України, тобто з незалежних він нього причин. Записи ж до грошових атестатів звільнених про виплату належних сум були внесені бухгалтерами для того, щоб ці особи вчасно звернулися до органів пенсійного забезпечення для розрахунку та призначення їм пенсії. На час оформлення грошових атестатів у фінансово-економічній службі були складені роздавальні відомості про виплату належних сум звільненим та при надходженні коштів на рахунки університету в січні 2009 року без затримок були виплачені. На думку засудженого, жодних суспільно-небезпечних наслідків в результаті цього не наступило, а він не бажав вчиняти будь-яких протиправних діянь та не мав ніякої особистої заінтересованості. Однак, незважаючи на дійсні обставини справи та клопотання про закриття справи через малозначність злочину чи за відсутністю складу злочину, суд першої інстанції не прийняв їх до уваги та визнав його винним у інкримінованому злочині.

Також, на думку засудженого, суд не врахував те, що відповідно до пункту 8.1.8 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28 жовтня 2006 року № 625, єдиним підтвердженням виплати грошового забезпечення військовослужбовцю є роздавальна відомість з підписом конкретного військовослужбовця за отриману суму. Згідно ж вимог Інструкції про порядок видачі і застосування грошового атестата генерала, адмірала, офіцера, прапорщика, мічмана і військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом на посаді солдата, матроса, сержанта і старшини у Збройних Силах України, введеної в дію наказом начальника Головного фінансово-економічного управління МО України від 31 жовтня 2004 року № 10 (далі - Інструкція про порядок видачі і застосування грошового атестата) відомості, що містяться в грошовому атестаті, необхідні для здійснення грошових розрахунків з військовослужбовцями в разі звільнення з військової служби і призначення пенсії. При заповненні грошових атестатів записи про розмір належних до виплати коштів відповідали дійсності та не оспорювалися звільненими військовослужбовцями.

Військовий прокурор Харківського гарнізону в своїй апеляції просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасувати внаслідок неправильного застосування кримінального закону та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1. винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 423 КК України.

Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 органами досудового слідства, окрім службового підроблення, інкримінувалося також вчинення зловживання службовим повноваженнями, яке виразилося в складанні та видачі військовослужбовцям підроблених грошових атестатів без остаточного розрахунку з ними, що спричинило тяжкі наслідки у виді позбавлення цих осіб права на звернення до суду та отримання компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок. Однак суд першої інстанції прийшов до висновку, що скоєне засудженим охоплюється виключно диспозицією ч. 1 ст. 366 КК України, додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 423 КК України не потребує та необгрунтованого виключив із обвинувачення ОСОБА_1 цей злочин. На думку прокурора, таке рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням матеріального закону, а ОСОБА_1. підлягає засудженню також і за ч. 2 ст. 423 КК України.

Заслухавши доповідь судді Моцного М.В., пояснення засудженого ОСОБА_1, що просив про закриття відносно нього кримінальної справи, прокурора на підтримання апеляції, а також перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа закриттю з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1., будучи начальником фінансово-економічної служби Харківського університету Повітряних Сил, в листопаді 2008 року підписав грошові атестати при їх видачі звільненим військовослужбовцям з записами про виплату їм в повному обсязі грошового забезпечення, в той час коли кошти фактично ними не були отримані. При цьому грошові атестати не містили неправдивих відомостей Щодо розміру належних сум.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про порядок видачі і застосування грошового атестата у ньому записуються необхідні дані для здійснення грошових розрахунків з військовослужбовцями в разі звільнення з військової служби і призначення пенсії.

Як видно з пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок), для призначення пенсії до органів пенсійного забезпечення, окрім інших документів, подається грошовий атестат звільненого військовослужбовця.

Причому пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсію, письмової заяви з усіма необхідними документами. У випадку коли до заяви не долучено всі потрібні документи, особі роз’яснюється які документи необхідно надати додатково. Первісна дата звернення за призначенням пенсії зберігається у випадку подання всіх документів на протязі тримісячного терміну.

Таким чином, видача військовослужбовцям грошових атестатів з записами про розмір виплаченого грошового забезпечення і грошової допомоги при звільненні з військової служби в листопаді 2008 року, що ставилося у провину ОСОБА_1 органами досудового слідства, не позбавляла права звільнених осіб, які мають право на пенсію, вчасно звернутися до органів пенсійного забезпечення з необхідними документами за призначенням пенсії та випливала з вимог наведеного вище Порядку. Отримання ж звільненими військовослужбовцями грошових атестатів при остаточному розрахунку з грошового забезпечення, що було здійснено в січні 2009 року, призвело б до порушення їх прав на своєчасне отримання пенсій.

Із матеріалів справи також вбачається, що цими діями ОСОБА_1 будь-якої шкоди правам звільнених військовослужбовців чи суспільним інтересам спричинено не було і не могло бути спричинено, оскільки заборгованість Харківського університету Повітряних Сил перед звільненими військовослужбовцями виникла по причині недостатнього фінансування з боку розпорядника коштів вищого рівня. Окрім того, в силу своїх посадових обов’язків ОСОБА_1. неодноразово звертався з проханням в Департамент фінансів МО України та Департамент військової освіти та науки МО України з проханням додатково виділити грошові кошти для розрахунку з військовослужбовцями, які підлягають звільненню з військової служби. Згідно матеріалів справи кошти на рахунки університету поступили в січні 2009 року та заборгованість була невідкладно погашена.

Жодних обставин, обтяжуючих відповідальність ОСОБА_1, у справі не встановлено, а посилання у вирокові на наявність його особистої заінтересованості не конкретизовано. ОСОБА_1. бездоганно прослужив у Збройних Силах більше 22 років та характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Виходячи з наведеного, колегія суддів військового апеляційного суду приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 хоча формально і містять ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, але через малозначність не являють суспільної небезпеки, а тому відповідно до ч. 2 ст. 11 того ж Кодексу не є злочинними. В зв’язку з цим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальна справа відносно ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України - за відсутністю в його діях складу злочину.

Твердження в апеляції прокурора про те, що ОСОБА_1. підлягає засудженню за ч. 2 ст. 423 КК України, тобто за зловживання владою та службовими повноваженнями, що виразилося у складанні підроблених грошових атестатів та подальшому звільнені військовослужбовців з військової служби без розрахунку по грошовому забезпеченню, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несвоєчасного отримання звільненими грошового забезпечення, позбавленням прав потерпілих на звернення до суду з метою отримання належного грошового забезпечення, на отримання компенсації за несвоєчасну його виплату, а також позбавленням можливості впродовж 2 місяців користуватися належними їм коштами є необгрунтованим з наступних підстав.

Сутність зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем полягає в тому, що військова посадова особа із корисливих спонукань або іншої особистої заінтересованості, або діючи в інтересах третіх осіб використовує надані їй в силу посадового становища права і повноваження всупереч інтересам служби. Причинний зв’язок між такими діями військової посадової особи та тяжкими наслідками виражається в тому, що порушення службових обов’язків передувало настанню суспільно-небезпечних наслідків та воно стало необхідною умовою їх настання і винний усвідомлював, що його дія призведе до настання тяжких наслідків.

На думку колегії суддів військового апеляційного суду вказані в обвинувальному висновку та апеляції прокурора обмеження прав звільнених військовослужбовців не знаходяться в причинному зв’язку з діями ОСОБА_1 по підписанню та видачі грошових атестатів. По справі також не вбачається об’єктивних даних, які б свідчили про корисливий мотив дій ОСОБА_1 чи його особисту зацікавленість в них, тобто бажання задовольнити особисті потреби всупереч інтересам військової служби.

Окрім того, як видно матеріалів справи таке обвинувачення ОСОБА_1 в ході досудового слідства не пред’являлося та не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ж постанови про пред’явлення обвинувачення та обвинувального висновку, в провину ОСОБА_1, який обвинувачувався за ч. 2 ст. 423 КК України, ставилося лише спричинення тяжких наслідків у вигляді несвоєчасного отримання військовослужбовцями грошового забезпечення.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виключив з обвинувачення засудженого ч. 2 ст. 423 КК України, як безпідставно

йому інкриміновану, а підстав для задоволення апеляції прокурора і постановления апеляційним судом нового вироку не має.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 365,366,367,376 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

УХВАЛИЛА:

Апеляцію військового прокурора Харківського гарнізону залишити без задоволення.

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 5 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 скасувати.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.