АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4590/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Зимогляд В.В.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Маловічко С.В.
Подліянової Г.С.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргамии ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільно нажитого майна, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна.
У позові зазначила, що в період з 28 лютого 1987 по 24 жовтня 2006 року перебувала у шлюбі з відповідачем та від шлюбу вони мають двох дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2
Сімейні відносини припинені в жовтні 2006 року, шлюб між ними розірвано та на теперішній час вони ведуть окреме господарство. За час сумісного життя вони придбали нерухоме майно: житловий будинок разом із присадибною земельною ділянкою 0,18 га., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також житловий будинок разом із земельною ділянкою 0,16 га. за адресою: АДРЕСА_2. Все зазначене нерухоме майно зареєстровано на відповідача.
У зв’язку з тим, що відповідач не погодився мирно врегулювати питання поділу майна, позивачка змушена була звернутись до суду із вищевказаним позовом, у якому просила суд відійти від принципів рівності часток в спільному майні подружжя, врахувавши, що двоє дітей проживають з нею та знаходяться на її утримання, та поділити майно таким чином: надати їй у власність житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,18 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачу просила надати у власність житловий будинок із земельною ділянкою площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 травня 2010 року позов задоволено частково.
Виділено ОСОБА_3 у власність житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,141 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну йому частку в житловому будинку в сумі 58 691,50 грн. на користь ОСОБА_4
Виділено ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,16 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 799 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.
В іншій частині позову – відмовлено.
В апеляційних скаргах апелянти, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять: ОСОБА_3 - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; ОСОБА_4 – рішення суду першої інстанції змінити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Сторони по справі є колишнім подружжям, шлюб між якими розірвано. Факт того, що обидва домоволодіння № 44 та АДРЕСА_2 ними придбано в період шлюбу та є спільним майном подружжя ніхто із сторін не заперечує, хоча право власності як на будинки, так і на приналежні до них земельні ділянки зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4
ОСОБА_3 в позові просила суд при розподілі цього майна відійти від рівності часток подружжя у відповідності до вимог ч. 3 ст. 70 СК України, збільшивши її частку з урахуванням інтересів двох дітей, які проживають з нею та знаходяться на її утримання. Застосувавши такий розподіл, їй належить виділити домоволодіння № 44 та присадибну ділянку розміром 0,18 га, на якому воно розміщено, відповідачу домоволодіння № 48 та присадибну ділянку розміром 0,16 га. В такому випадку ніяких компенсацій один одному подружжя не повинно сплачувати.
Вирішуючи позов та розподіляючи зазначене майно між сторонами, суд не знайшов підстав для застосування ч. 3 ст. 70 СК України, а визнав частки подружжя рівними.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є повнолітнім та вчиться у навчальному закладі в м. Запоріжжі. А за договором про надання йому вищої освіти в графі «замовник» зазначений ОСОБА_4, а отже саме він здійснює оплату за навчання сина. / а.с. 27/. Крім того, ч. 3 ст. 70 СК України містить оговорку щодо врахування інтересу повнолітніх дітей у тому випадку, коли вони є непрацездатними, але даних про те, що ОСОБА_5 є непрацездатним не мається.
Стосовно врахування інтересів дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, при поділі майна, суд обґрунтовано зробив висновок, що вони також не є такими, що дозволяють відійти від принципу рівності часток подружжя, оскільки позивач не довела, в якому розмірі вона отримує аліменти на дочку та що цього розміру є недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Таким чином, самого факту проживання дитини з одним із подружжя недостатньо для збільшення його частки у майні при його розподілі.
Крім того, на думку колегії суддів, визначеним судом розподілом враховано інтереси позивачки в тій частині, що їй виділений житловий будинок № 44, який придатний до проживання, в той час як будинок № 48 можливо використовувати за призначенням тільки після його реконструкції, як встановлено висновками експертизи.
Суд, правильно визначивши вартість частки майна кожного з подружжя, обґрунтовано виходив із того, що вартість виділених позивачу будівель в натурі перевищує вартість виділених будівель відповідачу на 58 691,50 грн., а тому ця сума підлягає сплаті позивачем відповідачеві.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 наголошує на тому, що таку компенсацію не- взмозі сплатити з огляду на її великий розмір, а ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить виділити йому будівельні матеріали, з яких збудовані самочинні споруди, що маються на обох земельних ділянках.
На думку колегії та з врахуванням висновку експертизи, що будинок № 48 потребує реконструкції, а також заяви позивача про те, що така компенсація для неї є завеликою, такий поділ майна є можливим та доцільним і не суперечить вимогам ч. 4 ст. 71 СК України, оскільки самочинні споруди не є об»єктом права власності, а право власності у такому випадку можливо визнати лише на будівельні матеріали, з яких вони збудовані.
Згідно висновку експертизи, на території домоволодінь № 44 та № 48 розташовано самочинних будівель на загальну суму 41 659 грн., тому визнавши на будівельні матеріали право власності за ОСОБА_4, недостаючу суму вартості виділеної йому в натурі частки в розмірі 17032,50 грн. слід компенсувати шляхом стягнення з ОСОБА_3
При розподілі земельних ділянок суд першої інстанції обґрунтовано врахував вимоги ст.ст. 81, 116 ЗК України, пункту 18.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004р. та визнав, що земельна ділянка розміром 0,18 га хоча і була набута у власність ОСОБА_4 в період шлюбу, проте отримана шляхом приватизації, а тому не може бути об»єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю відповідача.
В такому разі, коли ОСОБА_3 виділено будинок № 44, приналежна до якого земельна ділянка є одноосібною власністю ОСОБА_4, суд правильно застосував вимоги ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.
Однак при визначенні розміру земельної ділянки, який належить виділити ОСОБА_3 припустився помилки. Так, ОСОБА_3, як зазначено вище, виділено все домоволодіння АДРЕСА_1, за виключенням самочинних споруд, а з неї стягнуто компенсацію недостаючої вартості виділеного в натурі майна на користь ОСОБА_4, тому його частка в цьому домоволодінні припинилась. А отже вся земельна ділянка переходить до нового власника будівель та споруд з припиненням права власності на неї попереднього власника, тобто ОСОБА_4 втрачає право власності на всю земельну ділянку, а ОСОБА_3 набуває таке право.
Відповідно ОСОБА_4 суд обґрунтовано виділив всю земельну ділянку у
відповідності до виділеного в цілому будинковолодіння № 48.
Беручи до уваги зазначені обставини, колегія вважає, що рішення в цілому відповідає вимогам закону, але слід виправити упущення суду в частині невірного розподілу земельної ділянки розміром 0,18 га та передання в рахунок компенсації будівельних матеріалів відповідачеві, про що у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія ухвалює відповідне рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 травня 2010 року у цій справі змінити.
Розподілити спільно нажите майно між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступним чином.
Виділити ОСОБА_3 у власність житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку розміром 0,18 га, розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 109183 грн., яке складається з : житлового будинку літ. А – вартістю 48126 грн., прибудови літ. а – 15219 грн., прибудови літ. а – 15945 грн., вбиральні літ. У – 841 грн., парканів № 4 – 11540 грн., № 6 – 3535 грн., воріт № 5 – 7729 грн., свердловини № 7 – 1519 грн., водогону № 7 – 925 грн., ями зливної – 3804 грн. та земельну ділянку площею 0,18 га за цією адресою, припинивши право власності на ці об»єкти нерухомості ОСОБА_4.
Виділити ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими
будівлями та земельну ділянку розміром 0,16 га, розташовані за адресою АДРЕСА_2, залишивши за ним реєстрацію права власності на ці об»єкти нерухомості.
Виділити ОСОБА_4 в рахунок недостаючої суми у вартості виділеного майна компенсацію у вигляді будівельних матеріалів, які вкладені у самочинно збудовані будівлі: літ. Ж – сарай, літ. З – гараж, погріб літ. З, оглядова яма під літ. З, ганок до літ. З, ганок до літ. Ж, свердловина до літ. Ж, літ. Д – сарай, літ. Т – теплиця, сходи до теплиці за адресою АДРЕСА_1 та літ. б – сарай, літ. Д – сарай, літ. Ж – сарай за адресою АДРЕСА_2 на загальну суму 41659 грн. та визнати за ним право власності на ці будівельні матеріали.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію недостаючої суми вартості виділеного майна в розмірі 17032,50 грн.
В частині розподілу судових витрат рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий : Судді :
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4590/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Зимогляд В.В.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/ вступна та резолютивна частини/
20 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А., суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргамии ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільно нажитого майна, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 травня 2010 року у цій справі змінити.
Розподілити спільно нажите майно між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступним чином.
Виділити ОСОБА_3 у власність житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку розміром 0,18 га, розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 109183 грн., яке складається з : житлового будинку літ. А – вартістю 48126 грн., прибудови літ. а – 15219 грн., прибудови літ. а – 15945 грн., вбиральні літ. У – 841 грн., парканів № 4 – 11540 грн., № 6 – 3535 грн., воріт № 5 – 7729 грн., свердловини № 7 – 1519 грн., водогону № 7 – 925 грн., ями зливної – 3804 грн. та земельну ділянку площею 0,18 га за цією адресою, припинивши право власності на ці об»єкти нерухомості ОСОБА_4.
Виділити ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими
будівлями та земельну ділянку розміром 0,16 га, розташовані за адресою АДРЕСА_2, залишивши за ним реєстрацію права власності на ці об»єкти нерухомості.
Виділити ОСОБА_4 в рахунок недостаючої суми у вартості виділеного майна компенсацію у вигляді будівельних матеріалів, які вкладені у самочинно збудовані будівлі: літ. Ж – сарай, літ. З – гараж, погріб літ. З, оглядова яма під літ. З, ганок до літ. З, ганок до літ. Ж, свердловина до літ. Ж, літ. Д – сарай, літ. Т – теплиця, сходи до теплиці за адресою АДРЕСА_1 та літ. б – сарай, літ. Д – сарай, літ. Ж – сарай за адресою АДРЕСА_2 на загальну суму 41659 грн. та визнати за ним право власності на ці будівельні матеріали.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію недостаючої суми вартості виділеного майна в розмірі 17032,50 грн.
В частині розподілу судових витрат рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :