справа № 10-3/09
Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудяк А.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2009 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого ЛЕСЯ В.І.,
суддів КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., МОЦНОГО М.В.,
за участю старшого помічника військового прокурора Миколаївського гарнізону АРАЧКОВСЬКОГО В.А., захисників - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні апеляції захисників - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову судді військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 13 квітня 2009 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно командира військової частини А2920 полковника
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Золіно Володарського району Нижегородської області Російської Федерації, раніше не судимого, одруженого, з вищою освітою, на військовій службі з серпня 1976 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 423 та ч. 2 ст. 410 КК України.
ВСТАНОВИЛА:
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у носінні, зберіганні, ремонті та передачі вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, у незаконному використанні військовою службовою особою підлеглих в інтересах третіх осіб, що заподіяло істотну шкоду, а також у викраденні із зловживанням службовим становищем разом з підлеглими посадовими особами військової частини А2920 підполковником ОСОБА_4 та майором ОСОБА_5 зброї та іншого військового майна.
Помічником військового прокурора Миколаївського гарнізону за згодою заступника військового прокурора, було внесено подання до військового місцевого суду Миколаївського гарнізону з проханням обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Постановою судді військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 13 квітня 2009 року подання про взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_3 задоволено.
В апеляціях захисники обвинуваченого адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставлять питання про скасування зазначеної постанови, закриття провадження за поданням або направлення подання на новий судовий розгляд.
Мотивується це тим, що матеріали справи не містять в собі відомостей, які б свідчили про те, що їх підзахисний може ухилитися від слідства і суду або яким-небудь чином перешкодити встановленню істини у кримінальній справі. Крім того адвокати вказують, що суд, задовольняючи подання, не прийняв до уваги відомості про особу ОСОБА_3, а саме те, що він є учасником бойових дій, має державні нагороди, його сімейний стан та стан його здоров’я, а також наявність звернення про застосування запобіжного заходу у виді поруки громадської організації.
На думку адвоката ОСОБА_1, зі змісту оскаржуваної постанови випливає, що вина ОСОБА_3 в інкримінованих злочинах є доведеною, що не відповідає вимогам п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства".
Також адвокати посилаються на те, що питання про обрання запобіжного заходу було ініційовано органами досудового слідства з порушенням визначеного ст. 165-2 КПК України порядку, оскільки з поданням до суду звернувся помічник військового прокурора, а не слідчий. Крім того, зазначене подання було погоджено з заступником прокурора гарнізону, а не з прокурором, як цього вимагає процесуальний закон.
Заслухавши доповідь судді МОЦНОГО М.В., пояснення захисників в підтримання апеляцій, думку прокурора, який пропонував залишити постанову судді без зміни, а апеляції без задоволення, а також розглянувши матеріали справи й обговоривши доводи апеляцій, військовий апеляційний суд вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
З матеріалів справи вбачається, що в вересні 2007 року в м. Києві ОСОБА_3 отримав від громадянина ОСОБА_6 15 пістолетів "ТТ", які перевіз на власному автомобілі до військової частини А2990 в м. Вознесенськ Миколаївської області. В подальшому ОСОБА_3 надав підлеглому йому начальнику цеху стрілецької зброї ОСОБА_5 розпорядження відремонтувати вказані пістолети за рахунок військової частини та зберігати в приміщенні цеху стрілецької зброї. Після проведення ремонту пістолетів ОСОБА_5, за вказівкою ОСОБА_3, віддав їх заступнику командира частини ОСОБА_4 для перевезення до міста Києва та передачі ОСОБА_6, що ОСОБА_4 і виконав.
В березні 2009 року ОСОБА_3, отримавши від невстановленої слідством особи 3 гвинтівки СВД, зберігав їх службовому кабінеті, а потім передав ОСОБА_4 для огляду та зберігання в цеху стрілецької зброї. В свою чергу ОСОБА_4 переніс гвинтівки до цеху стрілецької зброї та передав ОСОБА_5.
Окрім того, в березні 2009 року до ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_6 з проханням провести ремонт двох пістолетів-кулеметів "МП-38", двох револьверів "Наган" та двох автоматів "АК-74". ОСОБА_3 погодився з цією пропозицією та домовився з ОСОБА_4 про те, що він отримає в місті Києві від ОСОБА_6 вказану зброю, перевезе її до військової частини, де організує ремонт, а зброю яку неможливо відремонтувати - замінить на справну, викравши її у військовій частині. На виконання домовленості ОСОБА_4 привіз зброю до військової частини та передав ОСОБА_5 для реалізації задуманого ОСОБА_3.
27 березня 2009 року, за попередньою домовленістю ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викрали з цеху стрілецької зброї частини 9 револьверів "Наган", 2 автомати "АК-74" та 30 магазинів до них. В подальшому викрадену стрілецьку зброю та магазини до автоматів ОСОБА_4 доправив до міста Києва, де передав за грошову винагороду громадянину ОСОБА_6.
Задовольняючи подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суддя військового місцевого суду гарнізону послався на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3-х років, а один з них віднесено до категорії тяжких. Окрім того, в матеріалах справи є дані про вплив на підлеглих з боку обвинуваченого з метою не допустити дачі ними правдивих свідчень по справі, що підтверджується показами свідка ОСОБА_7
Приймаючи зазначене рішення, суддя прийняв також до уваги стан здоров’я обвинуваченого, термін перебування на військовій службі та позитивні дані про нього, сімейний стан, наявність звернення про застосування запобіжного заходу у виді поруки громадської організації та постійного місця проживання, однак, враховуючи обставини справи та суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_3 злочинів, прийшов до висновку, що наведені дані про особу обвинуваченого самі по собі не можуть забезпечити та гарантувати його належну процесуальну поведінку під час досудового слідства.
З матеріалів справи вбачається, що протиправні дії ОСОБА_3 носили тривалий характер та мали прямий зв’язок з виконанням ним обов’язків за посадою, що безумовно вказує на ретельне дослідження його службової діяльності в ході досудового слідства.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суддя військового місцевого суду гарнізону обґрунтовано прийшов до висновку, що інші менш сурові запобіжні заходи не можуть гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового слідства та задовольнив подання помічника військового прокурора Миколаївського гарнізону про обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Твердження апелянтів про порушенні вимог ст. 165-2 КПК України з тих підстав, що подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_3 було подано та погоджено неправомочними особами, а саме помічником прокурора за погодженням з заступником військового прокурора гарнізону, є необгрунтованими.
Так, з матеріалів справи вбачається, що проведення досудового слідства по кримінальній справі відносно ОСОБА_3 військовим прокурором Миколаївського гарнізону було доручено помічнику прокурора ГРИЩЕНКУ Р.С. та вказана справа знаходилася в його провадженні. В такому випадку помічник військового прокурора мав повноваження, передбачені ст. 114 КПК України, якою визначені повноваження слідчого при провадженні досудового слідства.
Відповідно до наказу військового прокурора Миколаївського гарнізону №157 від 3 листопада 2008 року "Про розподіл службових обов’язків між оперативними працівниками військової прокуратури Миколаївського гарнізону", у виключних випадках за вказівкою прокурора гарнізону, помічники прокурора гарнізону проводять досудове слідство по кримінальних справах.
Як видно з матеріалів справи, подання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту було погоджено 30 березня 2009 року із заступником військового прокурора гарнізону ДЕМІДОЮ В.В., оскільки прокурор гарнізону знаходився у відрядженні, а відповідно до наказу військового прокурора Миколаївського гарнізону №157 від З листопада 2008 року у разі відсутності прокурора гарнізону його обов’язки виконує заступник. Таким чином в даному конкретному випадку заступник прокурора гарнізону мав повноваження погоджувати подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що зміст постанови судді вказує на доведеність вини його підзахисного в інкримінованих злочинах не відповідає дійсності, оскільки оскаржувана постанова про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, на думку колегії суддів військового апеляційного суду, викладена у формулюваннях, які забезпечують дотримання принципу невинуватості особи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366 і 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
УХВАЛИЛА:
Постанову судді військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 13 квітня 2009 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції захисників - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.