Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2010 року м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі – Плавайко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
в с т а н о в и л а :
Позивач у червні 2009 року звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік в сумі 1158,60 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що виплати у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком - не здійснювалися у повному обсязі. При цьому заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2009 року позовні вимоги задоволено. Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік включно.
Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області подало апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції та, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовів відмовити.
Особи, що беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, про свідчать повідомлення про вручення їм судових повісток (а.с. 27,28), в судове засідання не з’явились, про причини неявки не повідомили.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі - Закон № 2195).
Статтею 6 Закону № 2195 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, які стосувались дії ст.6 Закону № 2195 у 2008 році, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. А відтак, позивач саме з 22.05.2008 року мав право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону № 2195.
_____________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-1600/10 Номер рядка статистичного звіту 57
Головуючий у першій інстанції: Ціцак О.В.
Суддя - доповідач – Кожух О.А.
Вказане Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн. Однак вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону № 2195 державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Підстав для нарахування відповідних підвищень до пенсії до 22 травня 2008 року немає, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, порушення прав позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» тривало з 22.05.2008 по 31.12.2008. Проте суд першої інстанції зобов’язав відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у відповідному розмірі за 2008 рік включно. Такого висновку суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому постанову суду слід змінити з підстав, передбачених ст. 309, п. 4 ч. 1 ЦПК України, та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Оскільки предметом спору є право на отримання підвищення до пенсії, а не розмір нарахування, суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження, тому вимога про стягнення конкретної суми задоволенню не підлягає.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у м. Ужгород Закарпатської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом № 2195 підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону № 2195, є чинними, а позивач належать до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону № 2195 розмірі колегія суддів не вбачає.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком положення саме цієї норми підлягають застосування для розрахунку підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону № 2195.
Дана справа, відповідно до діючого на час розгляду справи процесуального закону, була розглянута за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 КАС України). Доказів того, що відповідач наполягав на застосуванні такого строку, у матеріалах справи немає.
Відвідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18 лютого 2010 року N 1691-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» ….. апеляційні скарги, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 2 ЦПК України, провадженння в цивільних справах здійснюєтьсяя відповідно до законів, чинних на час вчиненя окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи. Цивільним процесуальним кодексом України не визначено строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК УКраїни, встановлюється тривалістю у три роки.
Керуючись ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді – задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2009 року – змінити.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді Закарпатської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча
судді