ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 р. Справа № 2-а-1432/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Альчука Максима Петровича,
Суддів: Гонтарука Віктора Миколайовича
Драчук Тетяни Олександрівни
при секретарі судового засідання: Колодійчуку О.В.
за участю представників сторін:
позивача : Марцинковського Л.В. - представник за довіреністю
відповідача : Кочут О.В., Коменчук Л.В., Миколенка Р.Л.,Черпітяк О.В. - представники за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Декон"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Декон» звернулось в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001012300/0 та № 0001022300/0 від 29.03.2010 року, якими товариству виставлені податкові зобов’язання з податку на прибуток підпиємств в сумі 1040246 грн. та податку на додану вартість в сумі 987708 грн., включаючи штрафні санкції.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо визначення сум податкового зобов’язання на підставі висновку про невідповідність первинних документів вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність.
Позивач вважає, що пакет первинних документів, наданих відповідачу під час перевірки, повністю відповідає вимогам законодавства та підтверджує господарські операції, що формували валові витрати позивача у перевіряємому періоді, а також включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ, а відтак податковий орган не мав права нараховувати ТОВ «Декон» податкові зобов’язання, визначені оскаржуваними повідомленнями-рішеннями.
Також позивач оскаржує законність проведення перевірки податковим органом, яка, на його думку, проведена незаконно, оскільки продовження терміну перевірки відповідачем відбулось із порушенням законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, просили відмовити в його задоволенні. Додатково зазначили, що під час перевірки первинних документів, наданих позивачем, встановлено, що ТОВ «Декон» не було виконано умов договорів з контрагентами, а надані документи не підтверджували факти здійснення господарських операцій за цими договорами. Виявлені порушення ведення бухгалтерського та фінансового обліку стали підставою для нарахування фінансових зобов’язань.
Заслухавши думку осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «Декон» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради народних депутатів 23.10.2001 року (свідоцтво про державну реєстрацію від 23.10.2001 року № РП 676-Р), ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПОУ 31679951.
Товариство взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у м. Вінниці 31.10.2001 року, станом на день звернення до суду та розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ м. Вінниці.
Працівниками податкової інспекції в період з 17.02.2010 року по 10.03.2010 року, на підставі направлень № 69/23 від 17.02.2010 року та №104/23 від 03.03.2010 року, проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Декон» з питань дотримання вимог податкового, валютного на іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. Термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу ДПА у Вінницькій області № 102 від 03.03.2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 93/23/31679951 від 19.03.2010 року /а.с. 24-63 т. 1/, яким було встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Даний висновок податковим органом зроблений в зв’язку з невідповідністю первинних документів вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, що не підтверджують здійснення господарських операцій, які формували валові витрати підприємства та включені до податкового кредиту.
На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001012300/0 та № 0001022300/0 від 29.03.2010 року, якими ТОВ «Декон» визначено податкові зобов’язання з сплати податку на прибуток підприємств в сумі 1040246 грн., з яких 860765 грн. - основний платіж, 179481 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та з податку на додану вартість в сумі 987708 грн., з яких 658472 грн. - основний платіж, 329236 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 22, 23).
Висновки відповідача викладені в акті перевірки від 19.03.2010 року про порушення позивачем п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного вище Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов’язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов’язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Саме поняття валових витрат наведено у п.п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У даній справі судом встановлено, що ТОВ «Декон» та ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатив технолоджи» уклали договір від 11.02.2009 року про надання маркетингових послуг, а саме: дослідження ринку вирощування технічних культур, витрати на їх вирощування та збут; дослідження ринку по обробітку земельних ділянок с/г виробників; дослідження ринку захисту рослин; дослідження ринку добрив; дослідження ринку транспортних перевезень; дослідження ринку насіння ріпаку та пшениці.
Виконання умов даного договору сторони оформили актами виконаних робіт: від 11.08.2009 року на суму 172500 грн., від 12.08.2009 року на суму 172500 грн., від 14.08.2009 року на суму 172500 грн., від 17.08.2009 року на суму 172500 грн., від 18.08.2009 року на суму 172500 грн., від 19.08.2009 року на суму 665000 грн., від 30.08.2009 року на суму 172500 грн., від 31.08.2009 року на суму 83520 грн., всього на суму 1783520 грн.
ТОВ «Декон» з ТОВ «Торговий дім «Мастер-Трейд» уклало договір з надання послуг з обробітку земельних ділянок замовника.
На виконання даного договору було складено акт від 30.08.2009 року на суму 1467310 грн., що включало надані послуги замовнику з посіву ріпаку, пшениці та внесення добрив на площу земельної ділянки 3953 га, з яких 1970 га під посів ріпаку, 1983 га під посів пшениці, внесення мінеральних добрив на загальну площу вказаних земельних ділянок.
Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що вони не брали до уваги, а також просили про аналогічне суд, первинні документи по операціях ТОВ «Декон» з ТОВ «Торговий дім «Мастер-Трейд», оскільки висновком почеркознавчого дослідження Вінницького відділенням КНДІСУ МЮУ від 01.02.2010 року встановлено підробку підписів директора ТОВ «Торговий дім «Мастер-Трейд» (а.с. 192-196 т. 1).
Дані доводи колегією суддів до уваги не беруться, оскільки висновок дослідження не є експертизою, де експерт попереджається про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку, висновки якої свідчили б про ознаки фіктивності господарських операцій ТОВ «Декон», а відтак були б підставою для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. По факту підробки первинних документів відсутній не лише обвинувальний вирок, який набрав законної сили, а відсутні будь-які відомості про порушення кримінальної справи чи інше, що могло вплинути на вирішення даної адміністративної справи, рішення у якій не позбавляє податковий орган встановити наявність чи відсутність ознак фіктивності в господарських операціях ТОВ «Декон» та стягнення відповідних збитків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, а відтак встановлення наявності чи відсутності ознак фіктивності не належить до повноважень адміністративного суду. Вказане стосується висновків податкового органу по всіх контрагентах ТОВ «Декон», оскільки дані висновки про фіктивність господарських операцій без підтверджуючих передбачених законодавством України процесуальних документів є лише припущенням, а тому не мають належної доказової бази.
16.06.2009 року ТОВ «Декон» з ТОВ «Респект Плюс» уклало договір про надання транспортних перевезень, відповідно до якого останнє зобов’язувалось доставити у передбачені строки та місце вантажі ввірені йому замовником. Згідно до актів виконаних робіт від 03, 04, 05, 0708, 09, 10, 11, 12, 14, 17 та 20.08.2009 року підприємством виконано транспортних перевезень на суму 700002 грн., що підтверджується податковими накладними (а.с. 41-56 зворот т. 2), вилученими ГВПМ ДПІ у м. Вінниці 12.01.2010 року, відповідно до протоколу виїмки (а.с. 211-213 т. 1).
Аналогічне стосується посередницьких послуг, отриманих від СПД ОСОБА_7 на суму 96500 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 28.02.2009 року, 01.06.2009 року та від 01.09.2009 року по наданню посередницьких послуг в оптовій торгівлі та експедиції зерна, вантажних та розвантажних роботах.
Дослідженням вищевказаних документів встановлено, що вони відповідають вимогам що ставляться до первинних документів у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає, що вони мають фіксувати факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також відповідають вимогам визначених в п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», згідно якого первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Виходячи з цього, суд приймає до уваги акти виконаних робіт, як доказ фактичних витрат здійснених позивачем, оскільки вони складені на виконання вимог відповідних договорів та засвідчують фактичне їх виконання.
Згідно п.п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Таким чином, здійснені позивачем витрати у перевіряємому періоді являються валовими витратами і у відповідності до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не являються об’єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що реалізація обов’язку з реєстрації платника податку на додану вартість невід’ємно пов’язана з можливість користування деякими правами, зокрема правом на нарахування податку й складання податкових накладних.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).
В судовому засіданні безперечно встановлено та на момент перевірки позивач мав всі податкові накладні, отримані внаслідок здійснення господарських операцій: на підставі договору з ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатив технолоджи» від 11.02.2009 року (податкові накладні № 202001 від 11.08.2009 року, № 202002 від 12.08.2009 року, № 202003 від 14.08.2009 року, № 202005 від 18.08.2009 року, № 202006 від 19.08.2009 року, № 202007 від 30.08.2009 року); договору з TOB «Торговий дім «Мастер-Трейд» від 18.08.2009 року (податкова накладна № 180803 від 18.08.2009 року); договору з TOB «Респект Плюс» від 10.06.2009 року (податкові накладні № 1930/1 від 14.08.2009 року, № 1944/2 від 17.08.2009 року, № 1971від 20.08.2009 року,№ 1919/1 від 12.08.2009 року, № 1908/1 від 11.08.2009 року, № 1893/1 від 10.08.2009 року, № 1889/3 від 09.08.2003 року, № 1889/2 від 08.08.2009, № 1889/1 від 08.08.2009 року, № 1886/4 від 07.08.2009 року; № 1886/3 від 07.08.2009; № 1886/2 від 07.08.2009 року, № 1886/1 від 07.08.2009 року, № 1873/1 від 05.08.2009 року, № 1867/1 від 04.08.2009 року, № 1856/41 від 03.08.2009 року).
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст. 9 зазначеного Закону.
В акті перевірки відсутні відомості які свідчили б про відсутність реєстрації як платників податку на додану вартість контрагентів ТОВ «Декон» - ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатив технолоджи», TOB «Торговий дім «Мастер-Трейд» TOB «Респект Плюс», ФОП ОСОБА_7
Вимоги до реквізитів податкової накладної встановлені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки приписи наведеної норми не містять вимоги про обов’язкове зазначення у податковій накладній зокрема одиниці виміру товару, доводи позивача про безпідставність висновків податкового органу суд вважає обґрунтованими.
З огляду на наявність у податкових накладних всіх обов’язкових реквізитів, що визначені Законом України "Про податок на додану вартість" відсутність у акті відомостей, про наявність підстав для визнання недійсними таких податкових накладних ТОВ «Декон» мало право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в сумах визначених такими податковими накладними у відповідних звітних періодах.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що податковий орган під час перевірки та визначення податкових зобов’язань ТОВ «Декон» вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Доводи позивача про допущення порушень під час продовження термінів перевірки також знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки продовження перевірки може розпочатись в перший робочий за останнім робочим днем, зазначеним у направленні на перевірку, якщо наказ про продовження перевірки був оформлений під час перевірки, тобто до 02.03.2010 року включно. Однак дане порушення, окремо, не є підставою для скасування податкового повідомлення.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи ,чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001012300/0 та № 0001022300/0 від 29.03.2010 року.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 23.06.10
Головуючий суддя Альчук Максим Петрович
судді Гонтарук Віктор Миколайович
Драчук Тетяна Олександрівна
18.06.2010