ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          19.07.2010  року                                                            Справа № 17/184

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Іноземцевої Л.В.

          Медуниці О.Є.

Склад судової колегії призначено розпорядженням від 25.06.2010. Розпорядженням від 19.07.2010.

при секретарі                    

судового засідання                    Жиленко Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача                              не прибув

від 1-го відповідача          не прибув

від 2-го відповідача          не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„Дон-Україна”, смт. Станично-Луганське

Луганської області

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         25.03.2010

у справі                               №17/184 (головуючий суддя Фонова О.С.,

судді Зюбанова Н.М., Середа А.П.)

за позовом                               Публічного акціонерного товариства „ОТП банк”,

                                        м. Киів

до 1-го відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„Дон-Україна”,  смт. Станично-Луганське

Луганської області

2-го відповідача                    ОСОБА_4, м. Луганськ

про                                         стягнення 819721 грн. 66 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.03.2010 у справі №17/184 (головуючий суддя Фонова О.С., судді Зюбанова Н.М., Середа А.П.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства „ОТП банк” (далі ПАТ „ОТП банк”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Україна” та ОСОБА_4 про стягнення 819721 грн. 66 коп., стягнуто з 1-го відповідача заборгованість за кредитом в сумі 770000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в сумі 66762 грн. 30 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 23328 грн. 54 коп., пеню за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 2527 грн. 63 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 8626 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 525, 526, 629, 1050 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), 193, 232 Господарського кодексу України (далі ГК України) та умови договору №SR-SME 900/061/2007 від 27.12.2007 про надання кредитної лінії мотивоване обгрутнованістю та доведеністю заявлених вимог.

ТОВ „Дон-Україна”, 1-й відповідач у справі, не погодився з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та припинити провадження у справі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги 1-й відповідач посилаючись на норми статей 1, 21, п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України вказав, що спір у справі із вказаним суб”єктим складом не підлягає вирішенню у господарських судах України, оскільки має розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України, у зв”язку з чим провадження у господарській справі підлягало припиненню.

Сторони не скористалися правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги.

ТОВ „Дон-Україна”, заявник апеляційної скарги, подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв”язку з відрядженням директора підприємства.

Дане клопотання колегією суддів апеляційної інстанції залишається без задоволення, оскільки суд не зобов”язував сторони забезпечувати участь їх представників у судовому засіданні.

Відсутність у судовому засіданні представника 1-го відповідача не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між Акціонерним товариством „ОТП Банк” (позивач у справі), як Банком,  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дон-Україна”, як Позичальником,   (1-й відповідач у справі), був укладений договір про надання кредитної лінії №CrL-SME 900/061/2007 від 27.12.2007 (далі –Договір), згідно якого Банк надає Позичальнику кредитну лінію з лімітом 770000 грн., зі сплатою 16,9 % річних, до 26.12.2009.

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк надає позичальнику Кредитну лінію у розмірі, що не перевищує ліміту кредитної лінії, визначеного у частині  № 1 цього Договору, а Позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитної лінією і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у цьому Договорі.

Згідно п.п. 1.4.1.2-1.4.1.3 Договору, проценти нараховуються у день сплати процентів (26 числа), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, відповідно до умов ст.1.5. цього договору.

Проценти (крім процентів за прострочений кредит) сплачуються позичальником у день сплати процентів кожного календарного місяця, та транзитний або поточний рахунки у банку в розмірі, визначеному п.п. 1.4.1.1-1.4.1.2. цього договору. Якщо день сплати процентів припадає на не банківський день –платежі здійснюються позичальником у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця.

11.08.2009 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 1513320 грн. 45 коп., з них:          заборгованість за кредитом –770000 грн. 00 коп.,

заборгованість за нарахованими відсотками –66762 грн. 29 коп.,

пеня за період з 27.01.2009 по 30.07.2009 в сумі 676558 грн. 16 коп.

1-й відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема послався на те, що дана справа не підвідомча господарському суду, а тому провадження у цій справі повинно бути припинено на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 102-103, т.1).

Представником позивача у судовому засіданні 17.09.2009 надано заяву про уточнення позовних вимог №900-4/2480 від 14.09.2009, де зазначено, що сторонами у судовому процесі, а саме позивачем та відповідачем, можуть бути підприємства та організації визначені у ст. 1 ГПК України, позивач уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором з ТОВ “Дон–Україна”.

Вказане уточнення прийнято судом до уваги.

29.09.2009 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 64, т.1) відповідно до якої сума позову складає 849721 грн. 66 коп., з них:          заборгованість за кредитом –770000 грн. 00 коп.,

заборгованість за нарахованими відсотками –23581 грн. 69 коп.,

пеня –26139 грн. 97 коп.

Представником позивача у судовому засіданні 19.10.2009 надано заяву про збільшення позовних вимог №900-4/2963 від 15.10.2009, згідно якої позивач  просить суд стягнути з 1-го відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 862618,47 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 770000 грн., заборгованість за процентами у розмірі 66762,30 грн., заборгованість по пені у розмірі 25856,17 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.03.2010 позов задоволено за рахунок 1-го відповідача у справі з підстав зазначених вище.

Ухвалою від 21.06.2010 у справі №17/184 виправлено описку у пункті 2 резолютивної частини рішення господарського суду від 25.03.2010, викладено речення наступним чином: „... заборгованість за кредитом у сумі 770000 грн...”.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли з кредитного договору №CrL-SME 900/061/2007 від 27.12.2007 і регулюються  умовами цього договору та нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами п. 2 частини 1 договору про надання кредитної лінії №CrL-SME 900/061/2007 від 27.12.2007 банк, позивач у справі, надає позичальнику кредитну лінію, а позичальник приймає її на наступних умовах:

ліміт кредитної лінії 770000 грн.; валюта кредиту –гривня; цільове використання кредиту –поповнення оборотних коштів; річна база нарахування процентів –365 календарних днів у році; строк дії кредитної лінії –26 грудня 2009 року; строк дії ліміту кредитної лінії –26 грудня 2008 року; дата зниження заборгованості за кредитною лінією –26 грудня 2008 року; день сплати процентів –26 числа кожного календарного року; поточний рахунок –26007001308974; транзитний рахунок –29099002900900.

Сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка 16,9% річних з розрахунку річної бази нарахування процентів.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобов”язання за кредитним договором та перерахував 1-му відповідачу кредит у загальній сумі 770000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами (а.с. 145-149, т.1) та не спростовується відповідачами.

1-й відповідач не виконав свої зобов”язання по поверненню кредиту у повному обсязі.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що прострочена заборгованість 1-го відповідача за кредитом складає –770000 грн. 00 коп., за відсотками –66762 грн. 30 коп.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таке право позивача зафіксоване і в п. 1.10.1 кредитного договору на підставі якого заявлено позов.

Згідно з частиною  2 статті 1054, частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього кодексу.

Відповідальність за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів передбачена сторонами у п. 4.1.1. Договору у вигляді пені в розмірі 1%, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання  за кожен день прострочення.

Однак, стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на це, позивачем  вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 1%, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання  за кожен день прострочення, як зазначено в договорі.

Також вірно взятий період за який повинна нараховуватись пеня у відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, адже нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов’язання,  якщо інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов’язання  мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача пеня за прострочення повернення кредиту нарахована за період з 27.01.2009 по 25.07.2009 в сумі 23328 грн. 54 коп., за прострочення оплати відсотків за користування кредитом за період з 27.01.2009 по 25.07.2009 в сумі 2527 грн. 63 коп.

Перевіривши розрахунок заявлених вимог, колегією суддів апеляційної інстанції порушень законодавства не встановлено.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обгрунтованість заявлених вимог відносно позичальника за кредитним договором, 1-го відповідача у справі.

Також, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про припинення провадження на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України у відношенні 2-го відповідача у справі –фізичної особи ОСОБА_4, оскільки в силу положень статей 1, 21 ГПК України сторонами в господарському процесі можуть бути тільки юридичні особи та фізичні особи, які набули статусу суб”єкта підприємницької діяльності.

За доводами апеляційної скарги місцевий господарський суд неправомірно задовольнив клопотання про виключення 2-го відповідача у справі і стягнення заявлених вимог тільки з 1-го відповідача у справі.

Проте, як свідчать матеріали справи зазначені доводи спростовуються прийнятим рішенням, що є предметом оскарження, яким відносно 2-го відповідача припинено провадження у справі з підстав зазначених вище.

Також відхиляються доводи апеляційної скарги, що дана справа за суб”єктим складом має розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України з наступних підстав.

Норми Цивільного процесуального кодексу України не передбачають можливості розглядати справи, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Відповідно до статті 16 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 №1618-IV не допускається об”єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що ГПК України також не передбачає можливості об”єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Колегія суддів також враховує положення п. 4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” відповідно до якого у разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

Отже, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі стосовно 2-го відповідача відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України.

Інші доводи апеляційної скарги  не впливають на законність прийнятого місцевим господарським судом рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду від 25.03.2010 у справі №17/184 відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на 1-го відповідача, заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Україна” на рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2010 у справі №17/184 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2010 у справі №17/184 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця