Копія    

  Справа № 1-212

 2010р.

ВИРОК

Іменем України

21 квітня 2010 року             Кам'янець – Подільський міськрайонний суд

в складі: головуючого – судді Драча І.В.

при секретарі - Бєлік О.Б.

з участю прокурора: Готри В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янці – Подільському справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня, непрацюючого, судимого:

1) 22 лютого 1999 року Кам’янець-Подільським міським судом за ч.2 ст.141 КК України (в редакції 1960 року);

2) 18 квітня 2000 року Кам’янець-Подільським міським судом за ч.3 ст.140, ч.2 ст.141,ч.1 ст.145, ст.42 КК України (в редакції 1960 року);

3) 27 листопада 2002 року Кам’янець-Подільським міським судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, 70, 71 КК України;

4) 10 жовтня 2006 року Кам’янець-Подільським міськрайонним судом за ч.1 ст.187, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі,

в скоєні злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.190 КК України, -

встановив :

10 січня 2010 року, близько 18 години, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в приміщення квартири АДРЕСА_1 таємно викрав у потерпілої ОСОБА_2 з її жіночої сумки гроші в сумі 250 гривень, що складає 0,6  неоподаткованих мінімумів доходів громадян, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

10 січня 2010 року, близько 18 години 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 шляхом обману заволодів майном ОСОБА_2, а саме: мобільним телефоном  «Самсунг SGH E-210», спричинивши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 478 грн.80 коп.

В судовому засіданні підсудний скоєне визнав частково, оскільки вказує, що телефон мав намір повернути. Показав, що 10 січня 2010 року він разом з потерпілою ОСОБА_2, своєю матір’ю ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_4 розпивали спиртні напої на кухні у нього вдома за адресою АДРЕСА_1. Скориставшись нагодою, коли усі вийшли з кухні,  він  викрав з сумки ОСОБА_2 гроші в сумі понад 200 гривень. Пізніше, коли ОСОБА_2 повернулась до кухні, він побачивши у неї мобільний телефон взяв  його, щоб ніби-то надіслати повідомлення товаришу, але насправді цього не зробив, вийшов на вулицю, сів у таксі та поїхав. По дорозі вимкнув телефон ОСОБА_2, витягнув стартовий пакет та залишив таксисту під заставу за проїзд. Телефон не повернув потерпілій і з таксистом не розрахувався. Під час досудового слідства ОСОБА_1 вину визнав повністю /а.с. 93/.

Крім часткового визнання підсудним скоєного, вчинені ним злочини  підтверджується показами потерпілої, свідків, іншими дослідженими судом доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 показала, що 10 січня 2010 року близько 18 години була у гостях своїх знайомих за адресою АДРЕСА_1, де  на кухні разом з підсуднім,  ОСОБА_3 та ОСОБА_4  розпивали спиртні напої. Часто виходили з ОСОБА_3 до балкону покурити. ОСОБА_1 попросив у неї мобільний телефон з яким вийшов з квартири і не повернувся. Узявши свою сумочку, яку вона залишала на кухні, виявила, що у неї зникли гроші в сумі 250 гривень. В крадіжці запідозрила ОСОБА_1, оскільки він бачив, що у неї є гроші, коли вона розраховувалась у таксі та магазині, коли їхали з підсудним до них в гості.  Гроші ОСОБА_1 їй не повернув. Просила суд суворо його не карати.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні показали, що 10 січня 2010 року, близько 18 години до них у квартиру прийшов син ОСОБА_1 разом з їх спільною знайомою ОСОБА_2 Вони запросили її на кухню, де всі разом почали розпивати спиртні напої. Пізніше ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_2  мобільний телефон надіслати повідомлення, але телефон не повернув, а вийшов з квартири і кудись поїхав.  Після цього, ОСОБА_2 почала збиратись збиралась додому  і виявила, що з її  сумочки зникли гроші в сумі понад 200 гривень, і що вона підозрює їхнього сина у крадіжці грошей. Потерпіла також просила їх знайти сина і  повернути їй телефон.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він працює водієм таксі «15-55».  Ввечері 10 січня 2010 року  був викликаний до будинку №15 по вул. Васільєва, де до нього у машину сів підсудний, який був в стані алкогольного сп’яніння. Він підвіз ОСОБА_1 в магазин «Абсолют» , де той купив горілку і закуску, далі вони поїхали в с.Довжок. По дорозі до підсудного хтось намагався зателефонувати на мобільний телефон, але він вимкнув його і витягнув з нього сім-карту. Приїхавши у село підсудний сказав, що грошей не має і вони домовились, що ОСОБА_1 дасть йому в заставу свій мобільним телефоном «Самсунг»(без сім-карти), а наступного дня мав його забрати і віддати 50 грн. за поїздку, проте, телефон не забрав. При розрахунку, підсудний запевнив, що телефон належить йому і він не проблемний, але в нього склалось враження, що ОСОБА_1 і не мав наміру забирати телефон. Пройшло два дні, а підсудний так і не намагався ні розрахуватись, ні забрати телефон. Через декілька днів телефон вилучили працівники міліції, пояснивши що телефон викрадений.

Аналогічні показання свідок ОСОБА_7 давав  і під час досудового слідства (а.с.21).

З оголошених показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що 10 січня 2010 року близько 19 години до неї зателефонувала ОСОБА_2 та попросила заїхати за нею за адресою вул. Васільєва,15, так  як у неї немає грошей на таксі та повідомила, що ОСОБА_1 обікрав її: з сумочки викрав гроші у сумі 250 гривень та обманувши її заволодів мобільним телефоном. /а.с. 79/  

З досліджених у суді матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відтворив обставини вчинення ним злочину та показав як вчиняв злочини. /а.с. 69-70/.

Висновком товарознавчої експертизи об’єктивно встановлено вартість викраденого телефону /а.с.а.с.39-41/ і вона становить 478 грн.80 коп. Потерпіла в суді вказала, що вартість її телефону, з врахуванням зносу, становить приблизно 500 грн.  Будь-яких інших об’єктивних доказів про більшу вартість телефону в суді не здобуто. За таких обставин інкримінована підсудному вартість телефону 750 грн. підлягає зменшенню до об’єктивно встановленої – 478, 80 грн.

Вилученням та оглядом речового доказу, встановлено мобільний телефон, яким заволодів ОСОБА_1 у потерпілої (а.с. 22-28, 94-96).

Оглядом місця події – квартири, що за адресою: АДРЕСА_1, встановлено місце вчинення злочину (а.с.5-9).

Таким чином, підсудний, 10 січня 2010 року знаходячись за своїм місцем проживання по АДРЕСА_1 таємно викравши з жіночої суки  гроші в сумі 250 грн. які належали ОСОБА_2, скоїв злочин, передбачений  ч. 2 ст. 185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є повторність.

Підсудний ОСОБА_1 10 січня 2010 року, заволодівши шляхом обману мобільним телефоном вартістю 478,80 грн. потерпілої ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є повторність.

Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується і в тому, що 10 січня 2010 року, шляхом шахрайства заволодів сім-картою оператора КиївсСтар, вартістю 25 грн., яка належить потерпілій. В суді потерпіла підтвердила, що вже наступного дня ОСОБА_1 повернув їй сім-карту. З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 телефон дав йому, попередньо витягнувши з нього сім-карту. Викладене свідчить про відсутність у ОСОБА_1 умислу на заволодіння сім-картою потерпілої, тому обвинувачення в частині заволодіння сім-картою необхідно  виключити, як недоведене.

Доводи підсудного про відсутність в нього умислу заволодіти мобільним телефоном, суперечать його діям після вчинення такого заволодіння, оскільки будучи не затриманим, він не вжив жодних заходів для повернення телефону потерпілій і не розрахувався ні з нею ні з таксистом, у якого правоохоронні органи вилучили телефон.

ОСОБА_1 вчинив злочини середньої тяжкості, обставин, які б пом’якшували покарання не встановлено, водночас, він позитивно характеризується (а.с.62).

Підсудній маючи судимість за умисний злочин (а.с.51-55), за який звільнився лише 16 грудня 2009 року (а.с.50), вже 10 січня 2010 року вчинив новий умисний злочин, що згідно ст. 34 КК України є рецидивом злочинів і у відповідності до ст. 35 КК України враховується судом при призначенні покарання. Вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, та рецидив злочинів є обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1  

Враховуючи викладене, обставини справи, суму викраденого, думку потерпілої, яка претензій до підсудного не має (а.с.88), а також й те, що підсудний судимий,  не працює, викрадені гроші не повернув, суд вважає, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до  ст.ст. 81 та 330 КПК України.

Питання про судові витрати необхідно вирішити у відповідності до  ст.ст. 93 та 331 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

засудив :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України один рік позбавлення волі, за ч. 2 ст.190 КК України  два роки   позбавлення волі.

 На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді двох років   позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області (р/р 31258272210321, МФО 815013, код  25575309) витрати за проведення експертизи в сумі 188, 30 грн.

Речові докази – мобільний телефоном  «Самсунг SGH E-210», який знаходяться в камері схову Кам’янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області, повернути потерпілій ОСОБА_2

Вирок можна оскаржити через суд, який його постановив, до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб.

Суддя  підпис

Копія вірна

Станом на 2 червня 2010 року вирок не набрав законної сили.

Суддя