Справа № 1-379
2010р.
ВИРОК
Іменем України
17 червня 2010 року Кам'янець – Подільський міськрайонний суд
в складі: головуючого судді Драча І.В.
при секретарі Бєлік О.Б.
з участю прокурора: Кахнія Р.С., Ціхоцької А.А.
захисника-адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янці – Подільському кримінальну справу щодо
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, одруженого, утриманця неповнолітнього сина 2003 року народження, не військовозобов’язаного, приватного підприємця, не судимого,
підсудного за ч.1 ст. 172 КК України, -
встановив:
ОСОБА_2 будучи приватним підприємцем, і займаючись підприємницькою діяльністю в с.Гуменці Кам’янець-Подільського району, в порушення законодавства про працю, при здійсненні підприємницької діяльності з 1 січня 2008 року по 16 березня 2010 року без будь-якого офіційного оформлення трудових відносин використовував працю найманого працівника ОСОБА_3
Прийнявши ОСОБА_3 на роботу, ОСОБА_2 допустив грубе порушення законодавства про працю, зокрема порушення вимог ст. 46 Конституції України, ст.ст. 2, 24, 253 Кодексу законів про працю України. За виконану роботу в порушення Закону України „ Про оплату праці ”, ОСОБА_2 виплачував ОСОБА_3, як працівнику, заробітну плату в «конвертах», що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб на суму 2459 грн., внесків до Пенсійного фонду України на суму 5735,68 грн., до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 81,11 грн., до фонду загального державного соціального страхування України на випадок безробіття на суму 87,19 грн., в результаті чого до бюджету не надійшло коштів на загальну суму 8362,98 гривень. Окрім того, не оформляючи трудові відносини з найманими працівниками ОСОБА_2 своїми діями позбавив ОСОБА_3 права користуватись своїми законними основними трудовими правами та унеможливив контроль з боку державних органів за дотриманням законодавства про працю, а найманий працівник втратив право на трудовий стаж та гарантований державою, за рахунок сплати роботодавцем страхових соціальних внесків, соціальний захист.
У суді ОСОБА_2, вину та пред’явлений позов визнав повністю, у вчиненому кається та дав показання про те, що у січні 2008 року прийняв на роботу в магазин потерпілу ОСОБА_3, в її трудові обов’язки входило працювати в магазині в с. Гуменці, по 6( шість) годин на день у дві зміни з 8 год. до 15 год. та з 15 год. до 21 год. Заробітна плата виплачувалась ОСОБА_3 в залежності від загального обсягу реалізованого товару і за домовленістю з нею був визначений відсоток від реалізації. Інколи потерпіла в рахунок зарплати брала продукти з магазину. За виконану роботу ОСОБА_3 отримувала заробітну плату в розмірі 300 грн. на місяць. Конфліктів з приводу виплати і розміру зарплати ніколи не було. Трудових угод з вказаним працівником він не укладав, відповідно до домовленості з ОСОБА_3 вона працювала позмінно. Інколи він, як власник магазину також виконував функції продавця, працюючи позмінно з ОСОБА_3 Відпустки надавав за домовленістю. Записи в трудову книжку не вносились , трудовий стаж не обліковувався і відповідно ніяких відрахувань до фондів соціального спрямування не сплачувалось.
Суд, з підстав передбачених у ч. 3 ст. 299 КПК України, зі згоди учасників судового розгляду, встановивши добровільність та істинність позиції підсудного, роз’яснивши наслідки визнання фактичних обставин справи та вини, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи, які ніким не оспорюються, та керуючись ч.2 ст. 299, ст.ст. 301-1, 314 КПК України, постановив обмежити дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та оголошенням документів на які посилається.
З акту перевірки №22-15-92/347 додержання законодавства про працю вбачаються, порушення вимог ст.ст.2, 24, 253 КЗпП України, ст.46 Конституції України допущені ОСОБА_2 ( а.с.11-13).
ОСОБА_2, зареєстрований, як фізична особа - підприємець, що доводиться копією відповідного свідоцтва (а.с.43).
Таким чином, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст. 172 ч.1 КК України, тобто умисно, грубо порушив законодавства про працю.
Особа підсудного встановлена за копіями документів (а.с.44).
При призначені покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Підсудний вчинив злочини вперше, а відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч.1 ст. 172 КК України є злочином невеликої тяжкості.
До порушення кримінальної справи, в ході її розслідування та у суді ОСОБА_2 активно сприяв розкриттю злочину, допомагав органам прокуратури, які проводили перевірку, у встановленні обставин справи про що давав зізнавальні пояснення і показання. Його послідовна позиція у визнанні вини свідчить про щире розкаяння. Підсудний працює, характеризуються виключно позитивно (а.с.46-50), утримує малолітню дитину та доглядає за бабусею ОСОБА_5 1928 року народження.
Щире каяття, позитивні характеристики підсудного, наявність утриманців, суд визнає обставинами, які пом’якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.
З врахуванням викладеного, особи винного, суд вважає за можливе призначити підсудному покарання у межах санкції ч. 1 ст.172 КК України у виді штрафу.
Оскільки підсудний умови підписки про невиїзд не порушував, суд, керуючись ст.343 КПК України, вважає за необхідне, до вступу вироку в законну силу, залишити йому вказаний запобіжний захід не змінюючи його на більш суворий.
Цивільний позов підлягає задоволенню в силу доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину та з підстав визнання позову підсудним.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.
Цивільний позов прокурора задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі: 1) управління пенсійного фонду в Кам»янець-Подільському районі (р/р 25603301414 в ощадбанку№188 код 02739732, МФО 375092) несплачені до бюджету страхові внески роботодавця в сумі 5735, 68 грн.; 2) Кам»янець-Подільської ОДПІ ( рр 35215001000365 УДК в Хмельницькій області, в Кам»янець-Подільському ВДК, код ЄДРРОУ 03057590, МФО 815013) несплачений до бюджету податок з доходу фізичних осіб в сумі 2459 грн.; 3) Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності Кам»янець-Подільського району (код ЄДПРОУ 26038046, р/р 25604375, Райфайзен Банк Аваль, МФО 315966) розмір несплачених внесків в сумі 81,11 грн.; 4) Кам»янець-Подільського районного центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття (код 22986912, р/р37175302900235, МФО 815013) несплачені загальнообов’язкові страхові внески в сумі 87, 19 грн.
Вирок можна оскаржити через суд, який його постановив, до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб.
Суддя