Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" липня 2010 р. Справа № 43/145-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Гончар Т.В., суддя Кравець Т.В
при секретарі Горбачової О.А.,
за участю представників сторін:
позивача –Закаблукова А.С. –дов. № 125 від 05.01.2010р.,
відповідача – ОСОБА_2 дов. № 924042 від 14.02.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1529Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2010 року по справі №43/145-09
за позовом Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території”, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Чкаловське
про стягнення 2999,09 грн., -
встановила:
В грудні 2009 року Харківське обласне комунальне підприємство “Дирекція розвитку інфраструктури території” звернулося до суду з позовом та після уточнення позовних вимог 22.01.2010 року, просило суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 заборгованість за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії №9 від 15.10.2007 року в сумі 2785,21 грн., в тому числі 2309,64 грн. –основного боргу, 226,42 грн. –інфляційних витрат, 188,54 грн. - пені та 60,61 грн.- 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором. Також просило суд стягнути з відповідача –ФО-П ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати пов’язані зі сплатою держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2010 року по справі № 43/145-09 (суддя Сальнікова Г.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 586,63 грн. - заборгованості, 98,15 грн. –інфляційних витрат, 149,73 грн. - пені, 20,10 грн. –3% річних, 102 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено (том 1 а.с. 123-125).
Рішення мотивовано не доведенням позивачем у встановленому договором та законом порядку збільшеного тарифу до відповідача належними доказами та відсутністю доказів укладання з відповідачем додаткової угоди про зміну об’ємів споживання теплової енергії та тарифів відповідно до умов договору про постачання теплової енергії №9 від 15.10.2007р. У зв’язку з наведеним зміна тарифу не відбулась що виключає нарахування позивачем вартості спожитої теплової енергії у інших об’ємах та тарифах ніж вказаних у підписаній додатковій угоді від 15.10.2007р.
Позивач, Харківське обласне комунальне підприємство “Дирекція розвитку інфраструктури території”, з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає що при вирішенні справи суд першої інстанції дійшов помилкових висновків та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування посилається на те, що для споживачів, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячних фактичних температур навколишнього повітря і теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та втрат тепла в мережах споживача. Тому обсяги спожитої теплової енергії, порівнюючи з минулими опалювальними періодами, можуть як збільшуватися так і зменшуватися. Позивач протягом опалювальних періодів 2007р.-2008р. та 2008р. -2009р. поставив відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, передбачених договором, чим виконав належним чином свої договірні зобов’язання. Про затверджений тариф 624,91 грн. за 1 Гкал позивач проінформував відповідача у газеті. Висновок суду, що відповідач правомірно у відповідності до договору та встановленого тарифу 146, 65 грн. за 1 Гкал сплачував за послуги з теплопостачання та відсутність підстав для виставлення рахунку з врахуванням нового тарифу без таких змін до договору не відповідають нормам матеріального права та умовам договору щодо обов’язку відповідача оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами. Крім того договором встановлена орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається відповідач за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору (том 2 а.с. 3-5).
До того ж оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам роз’яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»№11 від 29.12.1976 року, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та не обґрунтовані з боку діючого матеріального права.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території” прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.06.2010 року (том 2 а.с. 1).
10.06.2010 року відповідач –ФО-П ОСОБА_3 надала через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 4060), в якому вказує, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що у відповідності до договору на постачання теплової енергії № 9 від 15.10.2007р. та додатку до нього передбачений тариф 146,65 грн. Але з січня 2009р. позивачем проводились нарахування за збільшеними тарифами, однак позивачем з відповідачем не узгоджувались ні інші об’єми постачання теплової енергії, ні тарифи, до того ж, відповідач не укладав з позивачем додаткової угоди про зміну об’ємів постачання теплової енергії та тарифів, а тому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги (том 2 а.с. 21-22).
Ухвалою від 10.06.2010 року розгляд справи було відкладено, враховуючи ухвалу про виправлення описки від 23.06.2010 року на 24.06.2010 року, у зв’язку із необхідністю витребування у позивача додаткових документів, а саме, розрахунку пені у відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 24.06.2010 року, враховуючи те, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2010р. розгляд справи було відкладено помилково на 26.06.2010р. (дана описка була виправлена ухвалою суду від 23.06.2010р.) і відповідач в судове засідання 24.06.2010р. не з’явився та не зміг скористатись своїм процесуальним правом бути присутнім в даному судовому засіданні для захисту своїх прав, розгляд справи відкладено на 09.07.2010 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами на їх підтвердження доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2007 року між ФОП ОСОБА_3 та Харківським обласним комунальним підприємством “Дирекція розвитку інфраструктури території” був укладений договір №9 (далі Договір) про постачання теплової енергії для опалення приміщення магазину змішаної торгівлі, який належить відповідачу на праві приватної власності, розташованому за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкалівське, вул. Леніна, 20 (том 1 а.с. 10-12).
Відповідно до умов п.1. Договору позивач (Енергопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно пункту 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).
Обсяги постачання теплової енергії узгоджені з позивачем у додатку №1а від 15.10.2007 року до договору. Цим же додатком встановлено тариф - 146,65 грн. за 1 Гкал (вартість теплової енергії) (том 1 а.с. 13).
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що договором за спірний період, тариф було збільшено у відповідності до рішень Чкаловської селищної ради та розпорядження № 1, та доведено до відповідача у встановлений законом спосіб, а саме через районну газету "Червона зірка".
Відповідно до умов п.3.1.1 договору №9, споживач (відповідач) має право на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, умов та режимів постачання.
В свою чергу, позивач згідно пункту 4.2.4 договору зобов'язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що всі розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами, укладанням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку наступного розрахункового періоду.
Пунктом 11.1 договору про постачання теплової енергії від 15.10.2007 року, позивач та відповідач узгодили, що усі зміни до договору вносяться на підставі додаткової угоди, укладеної між Споживачем та Енергопостачальною організацією (позивачем). Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладання та діє протягом чинності договору.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про доведення тарифу до відповідача у встановленому договором та законом порядку є безпідставним та не доведеним належними доказами. Відповідач не укладав з позивачем угоди про зміну об'ємів постачання теплової енергії та тарифів. Отже зміна тарифу не відбулася в рамках договірних правовідносин між сторонами, у зв’язку з чим відповідач правомірно у відповідності до договору та встановленому тарифу 146,65 грн. за 1 Гкал сплачував за послуги з теплопостачання у спірний період. Це також виключає нарахування позивачем вартості спожитої теплової енергії у інших об'ємах та тарифах, ніж вказаних у підписаній додатковій угоді від 15.10.2007 року об'ємах та визначених угодою тарифах. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Матеріали справи свідчать, що відповідач, на його твердження, 25.03.2009р. отримав додаток 1а до договору №9 від 15.10.2007р. ( т.1, а.с. 81 ), яким Енергопостачальна організація змінює обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2009р. та вартість теплової енергії, що буде постачатися. Відповідач не погодився з редакцією додатку та направив, позивачу 04.04.2009р. відповідь рекомендованим листом, що підтверджується чеком Укрпошти. Таким чином сторони не досягли згоди щодо зміни договору ( вказаний Додаток до договору відповідачем підписаний не був ).
Під час розгляду справи по суті, позивач ні в суді першої інстанції ні в апеляційному господарському суді не надав доказів звернення до суду з позовом про зобов'язання до укладення додаткової угоди в редакції позивача із зміною об'ємів споживання теплової енергії та тарифів.
В договорі про постачання теплової енергії №9 від 15.10.2007 року не зазначено конкретний закон, на підставі якого можливо вносити зміни до договору в частині зміни ціни договору. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сторони при виконанні умов договору зобов’язались керуватись усіма Законами, які регулюють відносини сторін у сфері надання послуг з постачання теплової енергії.
Тарифи затверджуються Чкаловською селищною радою та доводяться до Споживачів у встановлений Законом спосіб і на правовідносини сторін має розповсюджуватись дія законів, які регулюють правовідносини сторін у сфері надання житлово-комунальних послуг, оскільки позивач у відповідності до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є виконавцем і законом визначено певний порядок доведення до споживачів тарифів в разі їх зміни.
Законом України “Про житлово-комунальні послуги” керувалося і керівництво селищної ради при винесені рішення про затвердження тарифів на утримання будинків та прибудинкових територій та теплопостачання.
Як було вірно зазначено судом першої інстанції, частинами 1, 2 та 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду Харківської області погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було виконано умови вищевказаного закону щодо відповідного повідомлення.
Позивач був зобов’язаний повідомити відповідача у встановленому вищевказаним Законом порядку про зміну тарифів в рамках договірних відносин і неповідомлення відповідача про зміну тарифів у відповідності до вимог ст.32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” свідчить про те, що тарифи, які позивач застосовує при проведенні розрахунку заборгованості, не є доведеними до відповідача у встановлений вищевказаним законом спосіб.
Законом встановлено певний порядок доведення до споживачів інформації щодо зміни вартості житлово-комунальних послуг. Ці вимоги є обов’язковими як для виконавців так і для споживачів даних послуг. Договір не містить будь-яких обмежень щодо незастосування до правовідносин сторін вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він належним чином виконав вимоги договору №9 від 15.10.2007 року, де п.2.2 передбачено обов’язок позивача повідомляти споживача (відповідача) письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.
Харківським обласним комунальним підприємством “Дирекція розвитку інфраструктури території” дійсно опубліковано в газеті "Красная звезда" №1 (10568) від 03.01.2009 року рішення Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області №233 від 26.12.08 року "Про затвердження тарифів для бюджетних організацій та установ, розташованих на території селищної ради, та інших споживачів на послуги з теплопостачання”, однак, ця обставина не свідчить про належне виконання позивачем свого обов'язку про повідомлення споживача про зміну тарифів з урахуванням вимог закону.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також як суд першої інстанції вважає, що зміна тарифу не відбулась в рамках договірних правовідносин ( а саме відповідно до п 11.1 договору від 15.10.2007р. ) між сторонами, у зв'язку з чим відповідач правомірно у відповідності до договору та встановленого тарифу 146,65 грн. за 1 Гкал (вартість теплової енергії), сплачував за послуги з теплопостачання у спірний період.
Позивачем за спірний період заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 2309, 64 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, виходячи з додатку №1а від 15.10.2007р. до договору № 9, відповідно до встановленого тарифу - 146,65 грн. за 1 Гкал. та передбачених об’ємів теплової енергії, за спірний період з грудня 2008р. по квітень 2009р., загальна сума за використану відповідачем теплову енергію, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, становить 586,63 грн., що правомірно визнана судом першої інстанції підлягаючою стягненню.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині нарахованих на суму основного боргу 3% річних в розмірі 20,10 грн. та інфляційних витрат, які складають 98,15 грн.
Пунктом 7.2.2 договору врегульовано, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожний прострочений день, яка виходячи з суми основного боргу встановлює 149,73 грн.
На виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не обґрунтував належним чином наявність підстав для повного задоволення позову відповідно до встановлених законом способів захисту цивільних прав.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території” - залишається без задоволення.
Керуючись статтями 99, 100, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2010 року по справі №43/145-09 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Фоміна В.О.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Кравець Т.В.
Повний текст постанови підписаний 14.07.2010 року.