Р І Ш Е Н Н Я                                        

                                                       І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И                  Справа № 2-664/10

02 липня 2010 року                                                                         м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Карпушина Г.Л.; при секретарі – Калініченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача щодо перерахунку розміру пенсії з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком «Дитині війни» неправомірною, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Хорольському районі Полтавської області, в якому прохав суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язати відповідача нарахувати йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу (підвищення до пенсії) за період з 09.07.2007 року по 01.05.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 01 травня 2010 року мав право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

На думку позивача, розмір підвищення до пенсії, яке йому повинен нараховувати і виплачувати відповідач, необхідно визначити виходячи з положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто розрахунки необхідно проводити з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, але подав письмову заяву з проханням справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав і прохав позов задовольнити.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі   Полтавської області в судове засідання свого представника не направили, але подали заяву, в якій прохали справу слухати у відсутність їх представника, позовні вимоги позивача не визнали в повному обсязі, посилаючись на те, що всі виплати вони здійснюють згідно діючого законодавства. Повний текст письмових заперечень долучено до матеріалів справи.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 виданим 22.09.1995 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується підвищення в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області від 26 травня 2010 року № 190/Б-02.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року,  оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав у відповідності з приписами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009-2010 роки, суд вважає їх підлягаючими задоволенню в повному обсязі, з таких підстав.

За період часу з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року включно положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не скасовувалися, не визнавалися не конституційними та не змінювалися, а тому відповідач мав у відповідності з приписами зазначеної норми закону, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З 01.01.2009 року по 01.05.2010 року позивачу відповідачем продовжувалося нарахування та виплата підвищення в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області від 20 травня 2010 року № 156/О-02.     Беручи до уваги викладене вище, відповідач протягом вказаного періоду, у відповідності з положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. 8 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Хорольському районі Полтавської області, за місцем проживання позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Беручи до уваги викладене вище, на думку суду, вимоги позивача про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо залишення без задоволення звернення останнього про перерахунок розміру пенсії – є законними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд, приймаючи до уваги правила розподілу судових витрат між сторонами, приходить до висновку про наступний розподіл судових витрат: - судові витрати за позовом ОСОБА_1, а саме: судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. слід стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області на користь позивача ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 10, 60, 81, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача щодо перерахунку розміру пенсії з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком «Дитині війни» неправомірною задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо залишення без задоволення звернення ОСОБА_1 про перерахунок розміру пенсії неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати ОСОБА_1 із підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 09 липня 2007 року по 01 травня 2010 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року із врахуванням проведених виплат  та індексу інфляції .

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Г о л о в у ю ч и й: