Справа № 1-237

 2010р.

ВИРОК

Іменем України

26 квітня 2010 року                 Кам'янець – Подільський міськрайонний суд

в складі: головуючого – судді Драча І.В.

при секретарі - Бєлік О.Б.

з участю прокурора: Готри В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янці – Подільському справу про обвинувачення:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Лепесівка, Білогірського району, Хмельницької області, українки, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, студентки 2-го курсу, КПНУ ім.Огієнка, факультету української філології, проживаючої АДРЕСА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, не судимої  

в скоєні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 185 КК України, -

встановив:

      26  лютого 2010 року, близько 6 години, ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, за місцем фактичного проживання у гуртожитку, у кімнаті №104, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_2, а також їх сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплять, з тумбочки, якою користується ОСОБА_2, умисно, таємно викрала шкатулку, виготовлену з дерева вартістю 5 гривень та золоті речі, які знаходились у ній, зокрема:  золотий ланцюжок вартістю 912 грн., золотий ланцюжок вартістю 307 грн. 80 коп., золоте розп’яття вартістю 404 грн. 70 коп., золотий кулон вартістю 205 грн. 20 коп., завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1834 гривень 70 копійок.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1  скоєне визнала повністю, показала,   що в п’ятницю 26 лютого 2010 року, біля 6 год. 10 хв. вона піднялася з ліжка та почала збирати свої речі на пари, щоб відразу ж після них поїхати до батька в с. Стуфчинці Хмельницького району. Дівчата спали і вона вирішила щось викрасти у ОСОБА_2. З  тумбочки, якою користувалась ОСОБА_2, викрала  шкатулку, так як попередньо бачила як ОСОБА_2 ставила в неї золоті вироби. Одягнувшись, вона вийшла з кімнати та пішла на пари. О 6 год. 50 хв., коли вона виходила з кімнати, ОСОБА_2 проснулась. Після пар, о 12 го. 30 хв. вона на автобусі поїхала до батька у с.Стуфчинці Хмельницького району. По дорозі, на станції «Хмельницький»  у сміттєвий бак викинула шкатулку, попередньо витягнувши з неї золото, зокрема у шкатулці були: два золоті ланцюжки, один більший інший меншої ваги, золотий хрестик та золотий кулон. Коштовності зберігала при собі та в одязі.  Про крадіжку нікому не розповідала. 28 лютого 2010 року, близько 19 год. вона приїхала в м.Кам’янець-Подільський, зайшовшти в кімнату гуртожитку, потерпіла ОСОБА_5 розповіла, що викрали золоті прикраси і вона буде звертатись в міліцію для розслідування цього факту. У вчиненні крадіжки вона не призналась і пішла прибирати. Вранці 1 березня 2010 року, вона прокинулася близько 6 год., дівчата ще спали, вона вийняля із кишені пальта золоті вироби та помістила їх на шкаф під книги, сподівалася, що потерпіла знайде їх там. Далі, вона зібрала речі і пішла на поїзд, так як їхала в м.Хмельницький в лікарню. У вчиненні крадіжки дівчатам та вахтеру, які їй телефонували не признавалась, вигадала, що випадково знайшла їх у кишені свого пальта. З потерпілою у нормальних відносинах, підстав обмовляти одна одну у них немає. Претензій потерпіла до неї немає, оскільки викрадене повернуто. З сумою та вартістю викраденого погоджується, ту обставину, що викрадене нею було саме золото визнає. Вказала, що вона є інвалідом 3 групи, обпекла ноги в дитинстві, внаслідок чого їй важко ходити і вона змушена двічі на рік лікуватись в обласній лікарні. Має самостійний дохід у виді щомісячної соціальної допомоги, яка виплачується по інвалідності  в розмірі понад 600 грн. Викрадене хотіла продати, а на ті гроші мала намір щось собі придбати. Золотими речами могла розпорядитись вільно, оскільки возила їх при собі тривалий час (два дні) Золоті речі підкинула потерпілій, оскільки зрозуміла, що міліція її запідозрить.  

Суд, з підстав передбачених у ч. 3 ст. 299 КПК України, зі згоди учасників  судового розгляду, встановивши добровільність та істинність позиції підсудної, роз’яснивши їй наслідки визнання фактичних обставин справи та вини, визнав недоцільним дослідження  доказів стосовно обставин справи, які ніким не оспорюються, та, керуючись ч.2 ст. 299 та ст.ст. 301-1, 314 КПК України, постановив обмежити дослідження фактичних обставин справи  допитом підсудного та оголошенням документів на які посилається.

Таким чином, підсудна, таємно викрала чуже майно (крадіжка), чим вчинила злочин передбачений  ч. 1 ст. 185 КК України.  

При призначені покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують  покарання. Обставин, що обтяжують покарання підсудної не встановлено.

ОСОБА_1 вчинила злочин середньої тяжкості, вона щиро покаялась, сприяла розкриттю злочину. Підсудна є інвалідом 3 групи з дитинства (обпекла ноги, внаслідок чого, їй важко ходити) (а.с. 22), за місцем проживання позитивно характеризується, перебувала в академвідпустці за станом здоров’я, (а.с.30), не судима (а.с.23). За обставинами справи,  викрадене повернуто потерпілій і претензій потерпіла не має, оскільки підсудна підкинувши викрадене, таким чином усунула заподіяну шкоду (а.с. 51, 52).

Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди та стан здоров’я і позитивні характеристики підсудної суд визнає обставинами, які пом’якшують покарання.  З врахуванням вимог ст. 69-1 КК України, а також вищевикладеного, особи винного, суд вважає за можливе призначити підсудній ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до  ст.ст. 81 та 330 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого  ч.1 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу 1700 (тисячу сімсот ) гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази –  футляр,  два ланцюжка, кулон та розп’яття (хрестик) повернути власнику – потерпілій ОСОБА_2

Вирок можна оскаржити через суд, який його постановив, до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб.

Суддя