Справа 2-324/10
РІШЕННЯ
Іменем України
04 червня 2010 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд
Київської області в складі:
головуючого судді Овдієнко К.М.
при секретарі Домантович О.П.
з участю адвоката ОСОБА_1 - представника відповідачів,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому
справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди ,-
установив:
Позивачка звернувся до суду із вказаним позовом та просить визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та принижує її честь, гідність, ділову репутацію інформацію, викладену в листах на ім'я начальника районного відділу культури Палатної Т.Ф. та на редакцію газети "Вісник Переяславщини" про те, що вона 28 грудня 2009 року побила учасницю гурту "Вербиченька" ОСОБА_3. Позивачка просить зобов'язати відповідачів не пізніше п»ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати вказані відомості, попросити в неї вибачення та стягнути з кожного з відповідачів по 1000 грн. моральної шкоди і судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вказані відомості не відповідають дійсності та порочать її честь, гідність та ділову репутацію як керівника колективу «Червона Калина».
Позивачка вважає, що внаслідок поширення неправдивої інформації їй заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що порушено зв»язок з жителями села, сусіди почали дивитися на неї як на злочинця , їй соромно дивитися мешканцям села у вічі.
В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала .
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та представник всіх відповідачів адвокат ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що викладені в колективному листі обставини відповідають дійсності. По факту нанесення позивачкою ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 порушена кримінальна с права за ч.2 ст. 125 КК України, яка перебуває у провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду . Вони пояснили, що лист у відділ культури і туризму райдержадміністрації вони направляли з тією метою, щоб в райдержадміністрації дали належну оцінку діям позивачки та відсторонило її від керівництва народного аматорського колективу «Червона калина».
З пояснень сторін та письмових доказів, які маються в матеріалах справи, встановлено, що в січні 2010 р. за підписами 13 відповідачів (крім ОСОБА_3.), які є членами аматорського колективу «Вербиченька», на адресу начальника відділу культури і туризму Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Палатної Т.Ф. надійшов колективний лист, в якому стверджувалося, що позивачка ОСОБА_2 в с. Пристроми Переяслав-Хмельницького району Київської області посеред вулиці безпричинно побила жительку села, учасницю гурту «Вербиченька» ОСОБА_3, в результаті чого остання отримала струс головного мозку і вибитий зуб. У зв»язку з отриманими травмами ОСОБА_3 мало не померла, - в неї різко піднявся тиск і вона лікувалася в центральній районній лікарні. У зв»язку з цими подіями автори листа висловили думку, що ОСОБА_2 не має морального права очолювати колектив «Червона калина», якому присвоєне звання народного. Вказані обставини підтверджуються копією вказаного листа та матеріалами перевірки викладених в ньому фактів.
Зміст колективного листа мешканців села Пристроми до редакції газети «Вісник Переяславщини», який надійшов на адресу редакції в кінці 2009 року, та осіб, які його підписали в суді не встановлено, оскільки, як повідомила редактор цієї газети ОСОБА_18 у відповіді на запит суду від 10.03.2010 р. № 23, в його публікації було відмовлено і лист повернуто авторам з посиланням на те, що газета не розглядає конфліктів між приватними особами.
З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.01.2010 р. вбачається, що 05.01.2010 р. до Переяслав-Хмельницького МВ ГУ МВС України в Київській області надійшло повідомлення із неврологічного відділення Переяслав-Хмельницької ЦРЛ про те, що 04.01.2010 р. до даного відділення за медичною допомогою звернулася ОСОБА_3, якій в с. Пристроми заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_2. В ході перевірки було встановлено обставини конфлікту, який відбувся 28.12.2009 року в с. Пристроми між вказаними жінками. Зроблено висновок, що в діях ОСОБА_2 склад злочину, передбачений ст.296 КК України відсутній, а вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.125 КК України, по якій досудове слідство та дізнання органами міліції не проводиться. ОСОБА_3 роз»яснено право по факту заподіяння їй тілесних ушкоджень звернутися до суду в порядку приватного звинувачення. В судовому засіданні позивачка повідомила, що вказану постанову вона не оскаржувала.
За скаргою ОСОБА_3 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом порушена кримінальна справи про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яка перебуває у провадженні цього суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями скарги із доданими до неї доказами та копіями постанов про порушення кримінальної справи від 12.04.2010 р. і про внесення уточнень до неї від 11.05.2010 р.
Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 дали показання суду про те, що про зміст колективного листа адресованого начальнику відділу культури райдержадміністрації їм повідомила позивачка ОСОБА_2, прочитавши його копію на репетиції художнього колективу.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються ст.ст.3,32,40,68 Конституції України, ст.ст.23,270,275,277, 280,297 ЦК України.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Право на повагу до гідності та честі, як одне із основних особистих немайнових прав фізичної особи, закріплене і в ст. 270 ЦК України .
Ст.68 Конституції України покладає на кожного обов"язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім"ї.
Аналогічне положення закріплене і в ст.297 ЦК України.
В ст. 275 ЦК України гарантоване право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, який здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що спричинили це порушення.
Відповідно до положень ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім"ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила незалежно від її вини, у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Негативна інформація, поширена про особу , вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила , не доведе протилежного.
У ч.2 ст. 16, яка включена до глави 3 ЦК України, як один із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Такий же спосіб захисту особистого немайнового права закріплено і в ст. 280 ЦК України.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.
У ч.3 цієї статті зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується позивача; в)поширена інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; г) поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов»язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
В п.16 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Таким чином суд, не роблячи наперед висновків про достовірність викладеної в листі інформації про позивача ОСОБА_2, оскільки провадження в кримінальній справі приватного звинувачення не закінчене, дійшов до переконання про відсутність в діях відповідачів юридичного складу правопорушення, про яке йде мова в позові , оскільки відсутній бодай один з його елементів - поширення інформації. Обов»язок довести факт поширення інформації покладається на позивача.
Колективна письмове звернення до начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації не можна вважати поширенням інформації, оскільки ця посадова особа є представником органу влади, який, відповідно до Типового Положення про відділ культури і туризму районної, районної у м. Севастополі, відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини районної у м. Києві державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.11.2009 р. № 1415 та Положення про відділ культури і туризму Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 17.03.2010 р. № 307, призначає на посаду та звільняє з посади працівників сільських закладів культури.
Позивачка визнала, що керівником аматорського колективу «Червона калина» с. Пристроми вона призначена наказом начальника відділу культури і туризму Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Палатної Т.Ф. Інші учасники судового розгляду цього факту не заперечували.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Окрім цього в судовому засіданні встановлено, що відповідачі не мали на меті поширення негативної інформації про позивача, а звернулися до службової особи органу влади з метою захисту члена свого аматорського колективу від посягань керівника іншого колективу цього ж села. Потерпіла ОСОБА_3 взагалі не підписувала цього звернення, тому її звинувачення у поширенні негативної інформації про позивачку у вказаний в позові спосіб є абсолютно безпідставним.
На підставі ст.ст.3,32,40,68 Конституції України, ст.ст. 23,270,275,277,280,297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,212,213,214 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в установлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя