ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД

                                                                                                           Справа № 2-532/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12 липня  2010 року.                                                        

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої  судді                                     Юрдиги О.С.

при секретарі                                            Бєлоусовій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2\3 частини квартири та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що під час шлюбу ними за спільні кошти придбано вказану двокімнатну квартиру, право власності на яку зареєстровано на відповідача. Зважаючи на те, що відповідач матеріально не забезпечував сім"ю, тривалий час вона доглядала за хворою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла у грудні 2006року, а значну частину коштів на придбання спірної квартири надали її батьки, просила суд відступити від засад рівності часток подружжя визнати право власності за нею на 2\3 частин квартири, врахувавши, що на її утриманні залишився син ОСОБА_4, 1997 року народження.  

ОСОБА_2 у своєму позові до ОСОБА_1 просив визнати за ним  право власності на всю квартиру, посилаючись на те, що шлюб із позивачкою розірвано ще у 2001 році, а квартиру придбано на його власні та позичені кошти у 2004 році.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, пославшись на мотиви викладені у позовній заяві. Позивачка зазначила, що дійсно рішенням Збаразького районного суду її шлюб розірвано у 2001році, однак вона із відповідачем продовжували проживати у шлюбних відносинах,  від спільного проживання у 2003 році народилася дочка, а в органах РАГС розірвання шлюбу зареєстровано лише у 2005 році, тому спірна квартира є спільною сумісною власністю.  

Відповідач у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, стверджуючи, що на придбання квартири він витратив свої власні кошти та позичені у своїх товаришів. У своєму поясненні суду вказав, що у квартиру вселилися всією сім"єю у вересні 2004році. Просив визнати за ним право власності на цілу квартиру.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі із 19.07.1997 року, який рішенням Збаразького районного суду від 26.03.2001 року розірвано, однак  запис в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено 18.08.2005 року за №545  (свідоцтво про розірвання шлюбу від 18.08.2005 року за № серія НОМЕР_1).

Відповідно до вимог ст. 44 Кодексу про шлюб та сім"ю України, що діяв на час розірвання шлюбу, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадського стану.

Від шлюбу у позивача та відповідача народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3  та дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2)

За договором купівлі-продажу квартири від 01.07.2004 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 1098, ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купив АДРЕСА_1 При посвідченні вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 подавала заяву приватному нотаріусу Костецькому Ю.Г. від 01.07.2004р. про згоду на придбання квартири її чоловіком ОСОБА_2

       Згідно реєстраційного посвідчення від 12.07.2004 р. квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної власності  за ОСОБА_2.  

У АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7

Із постанови про відмову у  порушенні кримінальної справи від 15.07.2005р. вбачається, що 11.07.2005р. в Тернопільський МВ УМВС України в Тернопільській області  поступила заява ОСОБА_8,  з проханням прийняти міри до зятя  ОСОБА_2, прож. АДРЕСА_1, який перешкоджає лікуванню дитини, а також  заява ОСОБА_2 з проханням прийняти міри до ОСОБА_8, яка погрожує розправою, вимагає грошей. У своєму поясненні ОСОБА_2 вказав, що у нього викрали малолітню дитину.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них  не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, як зазначено в ст.68 Сімейного кодексу України.

За нормами ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу  майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності, подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може  відступити від засади рівності  часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне становище сім"ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його  на шкоду інтересам сім"ї.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що спірна квартира №17, що знаходиться в АДРЕСА_1 придбана сторонами у шлюбі в є спільною сумісною власністю, оскільки після рішення суду про розірвання шлюбу, вони продовжували проживати разом, вели спільне господарство, у них народилася спільна дитина і лише з часу реєстрації розірвання шлюбу -18.08.2005р. їх шлюб вважається розірваним.

Доводи відповідача ОСОБА_9 про те, що квартира є лише його особистою власністю, оскільки придбана ним за власні та позичені кошти не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Жоден із допитаних у суді свідків ( ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ), які стверджували про позику відповідачу коштів на придбання квартири, не отримав від нього розписки про позику коштів та до цього часу із 2004року не пред"явив вимоги про повернення позичених коштів. Позивачем не наведено обставин, що мають істотне значення для відступу від засади рівності часток подружжя, а судом не здобуто достатніх підстав для визнання за нею частки у праві власності на квартиру  у розмірі 2\3 частини.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, визнавши право власності на 1\2 частину АДРЕСА_1 за кожним із них, як на майно нажите подружжям під час шлюбу.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 212, 215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст.368, 369 Цивільного кодексу України, ст.60,63,68,69,70 Сімейного кодексу України, суд, -

                                                  В И Р І Ш И В:

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

  Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину АДРЕСА_1.

 Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати за  ОСОБА_2 права власності на2 частину АДРЕСА_2.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 742грн. та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви  про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу протягом 20 днів після подання  заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуюча суддя                                                                           Юрдига О.С.

Копія вірна

Суддя                                         Юрдига О.С.