02.07.10 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 р. справа № 2а-3002/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барабаш М. В., < Текст >
при секретаріШенкунісі А.О.,
за участю:
позивача
представника відповідача ОСОБА_3,
Бабія К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Військової частини А 1214 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошової компенсації за неотримане речове забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3.) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 1214 (далі – відповідач), в якій, просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_5 грошової компенсації замість неотриманого ним речового забезпечення; стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки у вигляді грошової компенсації за неотримане речове забезпечення у розмірі 4809,60 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що згідно ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ) (в редакції Закону, який діяв до 01 січня 2007 року), держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулює заінтересованість громадян України у військовій службі. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свої доводи тим, що з дня набрання законної чинності Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», тобто з 11.03.2000 року, військовослужбовці не мають права на грошову компенсацію не отриманих продовольчих пайків та речового майна, забезпечення якими здійснюється за нормами та у термін, які встановлюються Кабінетом Міністрів України. З початку 2001 року Закон України «Про державний бюджет України на 2001 рік» положення щодо розподілення коштів на придбання продуктів харчування за нормою №7 чи речового майна або не компенсацію замість них – не передбачив.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є вдовою ОСОБА_6, який проходив військову службу на посаді старшини Дніпропетровського зонального відділу Військової служби правопорядку, у військовому званні «старший прапорщик» та знаходився на речовому забезпеченні у військовій частині А-1214. 16.02.2009 року наказом №26 начальника Дніпропетровського зонального відділу військової служби правопорядку ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., був звільнений з військової служби та із ІНФОРМАЦІЯ_1 р. виключений із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби та при звільнені з військової служби забезпечення речовим майном або виплата грошової компенсації на неотримане речове майно відповідачем не здійснювались.
Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 N 2011-XII (надалі Закон N 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 Закону N 2011-XII (в редакції що діяла до 01.01.2007) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань. Перелік посад, що їх можуть займати офіцери, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону N 2011-XII Кабінетом Міністрів України 22.07.98 було прийнято постанову N 1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час", яка діяла до 28.10.2004.
Порядок забезпечення військовослужбовців речовим майном на момент звільнення Позивача з військової служби у запас здійснювалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 N 1444 (надалі - Постанова N 1444).
Відповідно до п. 27 Постанови N 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено з 11.03.2000 дію ч. 2 ст. 9 Закону N 2011-XII, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 N 328-V (який набрав чинності з 01.01.2007) ст. 9 Закону N 2011-XII викладено в новій редакції та доповнено статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, грошова компенсація замість продовольчих пайків та речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.
Положення Закону N 1459-III на час розгляду справи не втратив чинності в частині призупинення дії ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу, що проходження військової служби та виконання повсякденних обов'язків передбачає необхідність носіння військовослужбовцем військової форми. Тобто, речове майно - військова форма, є необхідним атрибутом для проходження служби. Відсутність на період до 11 березня 2000 року деяких видів такого майна не призвело до невиконання службових обов'язків ОСОБА_6 Крім того, не було надано доказів, що ОСОБА_6 для необхідності несення служби замовляв за свій кошт будь-які види грошового майна.
Таким чином, право ОСОБА_6 щодо недоотримання військової амуніції для несення служби було порушено з моменту невидачі таких видів майна на час періоду його строку отримання. Тобто, вимоги позивача щодо отримання компенсацій за речове майно неотримане до 11 березня 2000 року не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду. А стосовно вимог позивача щодо отримання компенсацій за речове майно неотримане після 11 березня 2000 року не підлягають задоволенню, оскільки дія закону який регулює ці правовідносини було зупинено.
Таким чином, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в адміністративній справі, оскільки відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача компенсації за неотримане речове майно.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 01 червня 2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список > М.В. Барабаш
< суддя учасник колегії >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >