ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 2-6054/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Макаренко Г.В.,
при секретарі - Горбач Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 по 01.04.2010. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що є «дитиною війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст.6 вказаного закону, позивачка зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В судовому засідання позивачка позов підтримала, з викладених в заяві підстав, та просила задовольнити заявлені вимоги.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, до суду направив письмові заперечення з клопотанням про проведення розгляду справи без йог участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та письмові заперечення представника відповідача, суд надходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, має статус «Дитина війни», отримує пенсію за віком. З 01.01.2008 відповідачем на виконання ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в порядку, врегульованому шляхом внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та на підставі абз.4 п.20 ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу здійснювалось нарахування та виплата надбавки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 22 травня 2008 року відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу 10% надбавки на підставі Постанови КМУ №530 від 28.05.2008. Н арахування та виплата позивачу на підставі ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем за період з 2006- 2009 роки не здійснювалось.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст.7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Таким чином реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, а тому вважає в цій частини доводи відповідача безпідставними.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч.3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено.
Таким чином позивач має право та законні підстави для отримання підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Разом з цим, вимоги позивача за період 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки у 2006 році впровадження такого права здійснювалось поетапно, за результатами виконання бюджету в І-му півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст.110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» у редакції, викладеній у ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006.
Оскільки положення п.12 ст.71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було зупинено відповідно на 2007 рік та 2008 рік дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", визнані неконституційними відповідно Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, які не мають зворотної дії в часі, вимоги позивача за 2007 та 2008 підлягають частковому задоволенню за періоди починаючи відповідно з 09.07.2007 та з 22.05.2008 – часу відновлення дії ст.6 Закону.
При цьому, оскільки, як встановлено протягом судового розгляду, позивачеві у 2008 році та у 2009 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за 2008 та 2009 рік підлягають частковому задоволенню з урахуванням проведених відповідачем виплат за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 та з 1.01.2009 по 31.12.2009. Крім того, підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених виплат за період з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року.
Разом з тим, позовні вимоги про в изнання дій відповідача неправомірними не підлягають задоволенню, оскільки позивачем по справі було обрано спосіб захисту її прав, який не ґрунтується на нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 51 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп. та 300 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6, 10-11, ст.ст.57-60, ст.88, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.224-226 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених виплат за наступні періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01.04.2010 року .
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі місті Києва на користь ОСОБА_1 держане мито в розмірі 51,00 грн., 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 300 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя