Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-300/10     Головуючий в 1-шій інстанції - Тетеревятников А.П.

Категорія: 52     Доповідач - Кіктенко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Баранніка О.П.

Суддів:     Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.

При секретарі: Лещинській О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» на рішення Томаківського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного банку «Металург» про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановила:

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Акціонерного банку «Металург» про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 05 вересня 2007 року була прийнята на роботу до відповідача на посаду економіста відділу супроводу активних та пасивних операцій відділення №53, розташованого у смт. Томаківка. 01 липня 2008 року наказом №1749-К була переведена на посаду старшого економіста відділу супроводу активних та пасивних операцій відділення №53.

Наказом №2921-К від 04 грудня 2008 року була звільнена з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин після застосування до неї раніше заходів дисциплінарного стягнення. Звільнення вважала незаконним, прохала змінити формулювання причин звільнення на звільнення за угодою сторін за ст.36 КЗпП України і дату звільнення з 06 грудня 2008 року на день вирішення справи в суді.

Пізніше позивачка уточнила вимоги та прохала поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді старшого економіста відділу супроводу активних та пасивних операцій відділення №53 Публічного акціонерного товариства «МетаБанк». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» на користь ОСОБА_2 оплату за час вимушеного прогулу в сумі 11229 грн. 75 коп. та 1000 грн. за спричинену моральну шкоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі ПАТ «МетаБанк» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2009 року ОСОБА_2 поновлена на роботі на посаді старшого економіста відділу супроводу активних та пасивних операцій відділення №53 Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» та з відповідача на її користь стягнуто 11229 грн. 75 коп. оплати за час вимушеного прогулу та 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сторонами не оскаржується та набрало чинності.

Згідно вимог ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров*я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Пунктом 9 вказаної Постанови Пленуму передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір спричиненої відповідачем позивачці моральної шкоди, суд обґрунтовано враховував характер немайнових втрат, їх тривалість та обсяг страждань, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, передбачених ч.1 п.9 наведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи скарги позивачки про моральну шкоду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд з урахуванням розміру, об'єму та часу спричинення моральної шкоди позивачці, розумності та справедливості правильно визначив її розмір у сумі 1000 грн.

Доводи скарги банку є необгрунтованими, оскільки у наказі про звільнення з роботи ОСОБА_2 відповідач не вказав, за які саме порушення трудової дисципліни звільнена позивачка.

Що стосується пропуску нею строку для пред'явлення вимог про поновлення на роботі, то ці посилання необгрунтовані, ОСОБА_2 спочатку в заявлених вимогах оспорювала неправильність її звільнення, а в подальшому уточнила свої вимоги та просила поновити її на роботі.

Інші доводи скарг сторін не спростовують правильність висновків у рішенні суду, які підтверджуються встановленими обставинами та матеріалами справи і не мають правового значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст.  303,  307,  308,  314 ЦПК України,  колегія  суддів,  -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» відхилити.

Рішення Томаківського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.