Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-724/10     Головуючий в 1-шій інстанції - Сторожук С.М.

Категорія: 26     Доповідач - Кіктенко Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Баранніка О.П.

Суддів:     Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.

При секретарі: Лещинській О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров*я під час виконання трудових обов'язків, -

встановила:

У липні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» та просив стягнути на його користь в рахунок спричиненої моральної шкоди 100000 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що протягом 36 років знаходився у трудових відносинах із шахтами ВАТ «Павлоградвугілля» і працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті. За час роботи на шахтах відповідача він отримав професійні захворювання. Згідно первинного висновку Дніпропетровської обласної МСЕК №2 від 31 липня 2008 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Внаслідок отримання професійного захворювання йому було завдано моральної шкоди, яку він і просить стягнути з відповідача.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» на користь позивача ОСОБА_2 в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди 6500 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив працездатність внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання трудових обов'язків, а тому, відшкодування за завдану йому моральну шкоду повинен здійснювати роботодавець, який не створив безпечних умов праці.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що за час роботи на підприємстві відповідача позивач захворів на професійне захворювання, через що йому за висновком МСЕК від 31 липня 2008 року встановлено 65% втрати професійної працездатності та його визнано інвалідом третьої групи безстроково (а.с.3,4).

Відповідно до ч.1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч.2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних інтересів, прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно професійним захворюванням, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з ВАТ «Павлоградвугілля».

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не порушило їх права на відшкодування моральної шкоди, оскільки ст. 2371 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Що стосується доводів скарги відповідача про те, що позивачем пропущено тримісячний строк позовної давності, вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують та судом доведена наявність моральної шкоди, заподіяної позивачеві та вірно стягнуто на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 6500 грн.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення судового збору, оскільки відповідно до Декрету КМУ від 21 січня 1993 року Про державне мито, із позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) встановлюється ставка державного мита в розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а тому до сплати підлягає судовий збір в розмірі 8 гривень 50 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року змінити в частині розміру судового збору. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 8 гривень 50 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.