Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц- 239/10     Головуючий в 1 інстанції - Чорнобук В.І.

Категорія -27     Доповідач   - Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Приходченко А.П.

суддів     Лаченкової О .В., Кузнєцова В. О.

при секретарі     Журавель Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та заяв про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості –

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року вирішено питання про забезпечення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_2 в межах заявлених до нього, як поручителя, вимог в розмірі 72 852,68 долари США: нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, інше рухоме майно за тією ж самою адресою, грошові кошти, що обліковуються на його рахунках.

З даною ухвалою не погодилася відповідачка ОСОБА_4 і подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали судді від 23 червня 2009 року. До цієї апеляційної скарги за заявою, що міститься в матеріалах справи (а.с. 63, 64), приєднався і ОСОБА_5. В своїй заяві він також просить скасувати ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, законність і обгрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову щодо ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім наведеного, колегія суддів бере до уваги, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен також відповідно до вимог ч. 4 ст. 153 ЦПК України з метою запобігання зловживання забезпеченням позову щодо відповідача ОСОБА_2 обговорити можливість внесення застави, достатньої для такого запобігання, чого зроблено не було.

Також, вживаючи заходи забезпечення позову, суддя в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України безпідставно наклав арешт як на будинок, так і на грошові кошти ОСОБА_2, не з'ясувавши при цьому питання про власника АДРЕСА_1 та про наявність рахунків у банківських установах на ім'я ОСОБА_2, наклав арешт на майно. Окрім цього позивач ПАТ КБ «Приватбанк» до матеріалів справи не додав доказів того, що ОСОБА_5 дійсно є власником вищезазначеного майна.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, як постановлену з порушенням ст.ст.151,152 ЦПК України та відмовити у задоволенні клопотання позивача про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, ч. 1 ст. 218, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову -задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року скасувати, в задоволенні клопотання ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову відносно ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала  апеляційного  суду  набирає  законної  сили   з   моменту  проголошення  і оскарженню не підлягає.