Справа - № 22ц-4732-10р                             Головуючий в 1 інстанції –Котлярова І.Ю.                                                                                                                                      

                                                                                  Доповідач – Іванова І.П.

                          АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 липня 2010 року  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

                                                                                 головуючого –  Іванової І.П.,

                                                                                 суддів – Украінцевої Л.Д., Галан Н.М.,

                                                                                за участю  секретаря –  Соколової О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську як апеляційна  інстанція для вказаної категорії справ,  згідно  з Законом України  „ Про внесення  змін до  деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості  справ, пов’язаних із соціальними виплатами” № 1691 від 18 лютого 2010 року,  справу за апеляційними  скаргами  Управління Пенсійного Фонду  України в Кам”янобрідському районі м.Луганська та Головного Управління Державного Казначейства України в Луганської області на постанову  Кам”янобрідського районного суду м.Луганська  від 11 вересня 2009 року за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду  України в Кам”янобрідському районі м.Луганська про бездіяльність відповідача та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-

                                                     В С Т А Н О В И Л А:

    У квітні 2009 року  позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача  УПФ в  Кам”янобрідському районі м.Луганська, в якому послалася на те, що вона є пенсіонером, отримує пенсію, яку  виплачує відповідач, має статус дитини війни,  а тому згідно зі ст.. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни”  має право на  підвищення пенсії на 30%  мінімальної пенсії за віком.  Однак відповідач порушує її право на отримання  підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі,  виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому   іншими нормативно-правовими  актами, її письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено без задоволення. Тому позивач просить поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача  нарахувати  та виплатити  їй недоплачену, як дитині війни щомісячну  державну  соціальну допомогу за 2006-2008  роки у сумі 3891 гр. 90 коп.  

    Постановою Кам”янобрідського  районного суду м.Луганська 11 вересня 2009 року позовні вимоги  задоволено частково.

            Суд зобов’язав Управління Пенсійного Фонду  України в Кам”янобрідському  районі м.Луганська здійснити  нарахування та виплату на користь позивача  підвищення до пенсії у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період  з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

    В іншій частині  позовних вимог позивачу відмовлено через їх необґрунтованість.

            Крім  того суд стягнув з Державного бюджету України  на користь позивачки витрати зі сплати судового збору в сумі 1грн.70 коп.    

    В апеляційній скарзі відповідачі з постановою суду не згодні. Управління Пенсійного Фонду  України в Кам”янобрідському  районі м.Луганська  вважає, що  вона не відповідає вимогам закону,  посилається, що їх дії в частині виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки  здійснені  у межах їх повноважень та відповідають   вимогам  діючого законодавства, що регулює це питання,  просить  постанову скасувати, та відмовити позивачці у задоволенні позову  повністю. Тобто фактично відповідач не згоден з постановою суду в частині задоволення позовних вимог позивачки.

    Головне Управління Державного Казначейства України в Луганської області не згодне зі стягненням на користь  позивача з Державного бюджету 1грн.70 коп.

            Згідно зі ст..  303 ЦПК України  п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

            Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

            Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

            Як убачається з матеріалів справи постанова суду першої інстанції  в іншій частині  ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується, тому  законність та обґрунтованість постанови суду  першої інстанції перевіряється  у межах доводів апеляційної скарги, підстав для  перевірки  постанови суду  у повному обсязі, не встановлено.    

            Заслухавши  доповідача, дослідивши  надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість  постанови суду, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія  приходить до наступного:  

            У відповідності  з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.              

            Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України  "Про соціальний захист дітей війни".

            Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Судом встановлено, що відповідачем УПФ в Кам”янобрідському  районі м.Луганська  призначена та виплачується позивачу  пенсія за віком.

            Позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  має статус дитини війни, оскільки народилася у  1939 році,  у зв’язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов’язок призначати та виплачувати пенсії,  її таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується протягом 2006-2008 років.

    Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються  відповідачем.

    За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення  позовних вимог позивача  за  2008 р., частково задовольнивши в цій частині її позов.

    Доводи апелянта  на увагу не заслуговують, оскільки судом першої інстанції їм була дана належна правова оцінка  в межах компетенції суду.

            Судом встановлено,  що згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  було зупинено на 2006 рік.

               Відповідно до Закону України від 19.01.2006 N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

                 Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.                      

                Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році запроваджено не було.

                Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  дійсно було внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

                  Однак  згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

                  Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, вказані положення закону про Державний бюджет на  2008 рік  були чинними до 21.05.2008 року,  після чого положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у попередній редакції 2004 року поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008 року.

                   Таким чином,  суд  дійшов правильного  висновку про те, що  право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за  2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.        

                   Також суд  дійшов правильного висновку  про те, що  такий перерахунок  повинен зробити позивачу  відповідач.      

                   Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

                   Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

                  Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..

            Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

            Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

            Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія  вважає, що  відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.

            Посилання   апелянта на те, що не підвищення пенсії до розміру встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету на дані цілі не надходили, на увагу не заслуговують.  

            Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачено можливості   ненадання  цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії,  а  відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

                Таким чином,   доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути  підставою для  скасування  постанови суду  в межах доводів апеляційної скарги.

            Втім, з рішенням суду в частині визначення судом підвищення до пенсії у розмірі 20% мінімальної  пенсії за віком, яка підлягає нарахуванню та виплаті, погодитися  не можна з таких підстав:

             Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. А згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні,  цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають  застосуванню у справах із соціальних  правовідносин, що носять публічно – правовий характер, суд може визнати дії відповідачів  законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування ( перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

            Зобов'язавши відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці у розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком,  суд фактично сам зробив цей перерахунок і фактично стягнув цю суму з відповідача, що не відповідає вимогам ст.ст. 21, 105, 162 КАС України.

            За таких обставин постанову суду в цій частині  слід змінити,  виключивши з її тексту посилання на 20% мінімальної  пенсії за віком.  

            Стосовно ч.1ст.94 КАС України суд  присуджує всі здійснені стороною документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України, а з місцевого бюджету тільки у разі якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. УПФ в Кам”янобрідському  районі м.Луганська не є органом місцевого самоврядування. У зв’язку з чим  суд обґрунтовано  стягнув витрати з Державного бюджету.

                 Посилання апелянта - Головного Управління Державного Казначейства України в Луганської області  на те, що державне  мито  повертається фінансовим  органом того району чи  міста, до бюджету якого воно надійшло, є  помилковим. Оскільки в наведеної апелянтом  Інструкції про порядок обчислення та справляння  державного мита йде мова про інше.

               Згідно ст.8. Декрету  Кабінету Міністрів “Про Державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою; ( Пункт 3 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3096-III ( 3096-14  ) від 07.03.2002, N 2705-IV ( 2705-15  ) від 23.06.2005 )

4) скасування в установленому порядку рішення суду; ( Пункт 4 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV ( 2705-15  ) від 23.06.2005 )

5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи; ( Статтю 8 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 483/96-ВР  від 12.11.96 )

     6) в інших випадках, передбачених законодавством України.
                 В данному  випадку суд  не повертає мито, а стягує судові  витрати, як передбачено ст.94 КАС України. Тому апеляційна  скарга Головного Управління Державного Казначейства України в Луганської області  задоволенню  не підлягає.

                  В іншій частині постанову суду слід залишити без змін.

              На підставі викладеного, керуючись п.3ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2ст.314,ст.ст.316, 319 ЦПК України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" № 1691-VI від 18 лютого 2010 р., колегія судів, -  

В И Р І Ш И Л А:

                Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам”янобрідському   районі м.Луганська  задовольнити частково.

                Апеляційну скаргу  Головного Управління Державного Казначейства України в Луганської області  відхилити.

             Постанову Кам”янобрідського районного суду м.Луганська  від 17 вересня  2009 року змінити,  виключивши з тексту якої посилання на 20% мінімальної  пенсії  за віком.

             В іншій частині постанову  суду залишити без змін.

             Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з  моменту його проголошення  безпосередньо до Верховного Суду України.      

        Головуючий:                                                  

        Судді: