Справа № 22ц-3772-10р. Головуючий в 1 інстанції: Рябуха Ю.В.
Доповідач: Іванова І.П. .
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді: Іванової І.П.
суддів: Украінцевої Л.Д., Фарятьєва С.О.
при секретарі: Соколовій О.Є.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська на постанову Жовтневого районного суду м.Луганська від 2 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання дій УПФУ в Артемівському районі м.Луганська неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок підвищення пенсії та стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У серпня 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, зазначила, що вона є учасником ВВв, нагороджена орденами та медалями колишнього СрСр, має право на підвищення до пенсії, передбаченого ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Починаючи з 01.11.2000р. і по 31.12.2006р. відповідач не в повному обсязі виплачував їй підвищення до пенсії. Просила зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити заборгованість підвищення, починаючи з 01.11.2000р. по 31.12.2006р.
Постановою Жовтневого районного суду м.Луганська від 2 листопада 2009 року заявлені вимоги позивача задоволено. Суд визнав відмову управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії як учаснику війни за період з 01.11.2000р. по 31.12.2006р. щомісячно в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого на кожний рік прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, неправомірною; зобов’язав відповідача провести виплату підвищення до пенсії за вказаний період.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Судом першої інстанції встановлено що, ОСОБА_1 є учасником Великої Вітчизняної війни, нагороджена медаллю “За доблесну працю в Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р.” і має право на пільги, встановлені для ветеранів війни, а саме: доплату щомісячно до пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Вказана доплата ОСОБА_1 виплачувалась, але у розмірах: 12,46 грн., 14,93 грн., а з 01.01.2006р.- 74,70 грн. Виплати проводились на підставі Постанов Кабінету Міністрів України: №831 від 26.06.1996р., №1 від 03.01.2002р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12), в редакції, що діяла до 1 січня 2007р., встановлювалось підвищення до пенсії у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком особам, які нагороджені медалями та орденами колишнього СРСР. Згідно ст.46 Конституції України мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижче встановленого прожиткового мінімуму. Розмір прожиткового мінімуму вперше в Україні був встановлений Законом України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000рік”, який набрав чинності з 01.11.2000р. Встановивши, що позивачці проводились нарахування, виходячи не з встановленого на кожний рік прожиткового мінімуму, суд першої інстанції зробив правильний висновок, про неправомірність дій відповідача.
Проте колегія суддів не може погодитись з висновком суду про зобов’язання відповідача зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії.
ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.11.2000р. позивачці щомісячно не в повному розмірі нараховувались доплати до пенсії, однак вона до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганської області з заявою звернулась тільки у травні 2009р., а до суду - у серпні 2009р., коли діяв Закон у новій редакції.
Відповідно до ст.309 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції порушив норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія вважає за необхідне відмовити позивачці у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду.
Керуючись Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, повязаних із соціальними виплатами” від 10.03.2010 року, ст.99КАС України, п.2ч.1ст.307,ч.1ст. 309, ч.2ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м.Луганська задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м.Луганська від 2 листопада 2009 року скасувати.
У позову ОСОБА_1 відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: судді: