Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 3930 / 10                                   Головуючий  у  1 інстанції:  Дубина Л.А.

                                                                          Суддя-доповідач:  Поляков О.З.                                        

У Х В А Л А

Іменем України

« 20 »липня   2010 року                                                                   м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Ломейка В.О.

Суддів:                     Полякова О.З.

                                            Прокопенка О.Л.

При секретарі:         Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3 на  рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя  від 20 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, 3-тя особа Орган опіки і піклування Ленінської райадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, 3-тя особа Орган опіки і піклування Ленінської райадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини.

В позовній заяві зазначала, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, від яких вони мають дитину – доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З серпня 2009 року  сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Домовленості щодо постійного місця проживання дитини сторони не дійшли. До серпня 2009 року донькою опікувалася вона, піклувалася про її фізичний, духовний стан, розумовий розвиток, стан її здоров’я. Батько під час спільного проживання  матеріально забезпечував дитину. Дівчинка має більшу прихильність до матері, хоча матеріальні заохочення з боку батька та виконання ним всіх без обмеження матеріальних вимог дитини заохочують дитину бачитися з батьком, негативно відображаються на психоемоційному стані та стані здоров’я дитини. Відсутність постійного місця проживання дитини і невизначеність з цього питання, на думку позивача, може негативно вплинути на психологічний стан дитини, завдати шкоди здоров’ю дівчинки у зв’язку з чим вона просить визначити місце проживання дитини разом з матір’ю.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя  від 20 квітня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з її матір’ю – ОСОБА_4, за адресою АДРЕСА_1.  

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам  справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог  відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи сторони  перебували у фактичних шлюбних відносинах , від яких вони мають дитину – доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З серпня 2009 року  сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Домовленості щодо постійного місця проживання дитини сторони не дійшли.

Згідно до ст.160 СК України місце проживання дитини,яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК країни передбачено,якщо мати та батько,які проживають окремо не дійшли згоди щодо того,з ким із них буде проживати малолітня дитина,спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

З матеріалів справи вбачається ,що кожним з батьків створено належні умови для проживання ,навчання та розвитку дитини. Батьки піклуються її станом здорово”я та   духовним розвитком.

Сторони також мають самостійний дохід і можливість матеріально забезпечувати дитину.

У відповідності до вимог ст.19 СК України до апеляційного суду надано висновок Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя,на території якої проживають як мати так і батько, про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5.

Згідно вказаного  висновку з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини найбільш сприятливі умови створені за місцем проживання матері.

Крім цього принцип 6 Декларації прав дитини визначає,що малолітня дитина може бути розлучена з матір’ю у винятковій ситуації.

На думку судової колегії,таких даних по справі не має і тому районний  суд вірно визначив місце проживання дитини з матір”ю.

Таким чином ,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

 Керуючись ст. ст.307,308,317      ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя  від 20 квітня 2010 року по цій справі по цій справі – залишити без міни.

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: