АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Чорного В.І.
Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,
при секретарі : Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 7 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії та визнання дій неправомірними,
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії та визнання дій неправомірними.
Позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Посилаючись на те, що розмір призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам установлених Законом України «Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 – ХІІ та на відмову відповідача привести їх у відповідність з останнім, ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначені порушення провівши відповідні розрахунки
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 7 травня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду і ухвалити нову постанову, якою задоволити його позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 67 Закону України «Про статус громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій здійснюється відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, а тому дії відповідача є правомірними.
З таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, визначенні розміру пенсій позивачеві необхідно застосовувати частину першу статті 50 та частину четверту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене суд не взяв до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з жовтня 2008 року відповідно прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а в разі збільшення його прожиткового мінімуму проводити перерахунок пенсії з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що вимога позовної заяви, щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за наявності в майбутньому збільшення прожиткового мінімуму є безпідставним, з огляду на те, що суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин.
Тому позов підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог, а саме з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Враховуючи, що по справі не вимагається додаткове зібрання доказів, що суд повно встановив факти та відповідні правовідносини, проте неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постановлене судове рішення і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 7 травня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахування встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Замостянському району м. Вінниці провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії по інвалідності з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням різниці між нарахованою та виплаченою раніше сумою пенсії.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Судді:
З оригіналом вірно :