АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Копаничук С. Г., Сороки Л.А.
При секретарі: Руденко О.М.
За участю представника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання бездіяльності протиправною, нарахування та стягнення щомісячних соціальних виплат за апеляційною скаргою управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 квітня 2010 року, винесену по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом до управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці.
Мотивуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що вона, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.
Згідно ст. 6 цього Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, їй така соціальна допомога не виплачувалась з 1 січня 2006 року по день звернення з позовом до суду.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 позовні вимоги змінила і просила суд визнати бездіяльність відповідачів неправомірною, зобов’язати здійснити перерахунок та виплату недосплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23.02.2009 року по 23.02. 2010 року.
Відповідач, відмовляючи в проведені виплат цієї допомоги, посилався на те, що реалізація положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Судом першої інстанції позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці у нарахуванні та виплаті позивачці соціальної допомоги, передбаченої для дітей війни. А також зобов'язано здійснити перерахунок соціальної допомоги ОСОБА_2 в розмірах, визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплат, проведених відповідачем за вказаний період.
Управління соціального захисту населення не погодилось з постановою суду першої інстанції і оскаржило її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції постановив незаконну, необґрунтовану постанову з порушенням норм матеріального права.
На підтвердження цих доводів наводяться наступні обставини.
Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується доплата у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, але як зазначається в апеляційній скарзі, рішення Верховною Радою України про відновлення дії цього Закону не приймалось.
Окрім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» входять в колізію щодо вирішення питань соціального захисту, а тому враховуючи те, що Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прийнятий пізніше, саме його положення мають застосовуватись при вирішенні спорів. Відповідач вважає, що виплати позивачці здійснювались відповідно до цього Закону.
Незаконним також відповідач вважає те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, застосував для розрахунку підвищення їй пенсії положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які застосовуються виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим Законом.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника управління пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, позивачку, перевіривши обґрунтованість вимог апеляційної скарги, обґрунтованість та законність оскаржуваної постанови в межах апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги базується на хибному тлумаченні щодо співвідношення юридичної сили законів і підзаконних актів.
Судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, з урахуванням соціальної допомоги виплаченої на її користь відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05. 2008 року визнано неконституційними положення ст. 41 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", якою були внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому керувався при вирішенні справи положеннями цієї ж ст. 6 Закону в попередній редакції, яка передбачає підвищення виплат дітям війни на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Щодо визначення мінімального розміру пенсії, то суд керувався положеннями ч.ч.1,3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
З висновками суду, щодо застосування норм матеріального права при вирішенні даного спору, слід погодитись.
Відповідно до п. 4 ст. 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Отже, за наявності діючого Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суд першої інстанції правильно застосував його норми і зокрема ст. 6 цього Закону при визначенні підвищення розміру пенсії ОСОБА_2 на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд вирішуючи спір мав керуватись постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", суперечить положенням п. 4 ст. 4 ЦК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково застосував при вирішенні справи положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", то вони також є безпідставними, оскільки вказаний Закон є єдиним законодавчим актом в національному законодавстві, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Тому суд, виходячи із положень ст. 8 ЦК України, цілком обґрунтовано застосував Закон за аналогією.
Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні позову суд першої інстанції мав би керуватись положеннями ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», якою визначені розміри соціальних виплат, а не положеннями ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставними.
Оскільки ст. 54 закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» врегульовує відносини щодо визначення прожиткового мінімуму на одну особу і не стосується соціальних доплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір яких поставлений в залежність від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, розглянувши постанову в межах апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія судів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці відхилити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 квітня 2010 року, винесену по справі за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання бездіяльності протиправною, нарахування та стягнення щомісячних соціальних виплат, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді:
З оригіналом вірно: