Справа № 2а-352\09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2009 року

Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді - Малютіної Н.М.,

при секретарі: - Маловічко О.Г.,

за участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Олізаренко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача незаконними та стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною за період з 01.01.2007 р.-31.12.2008 р. в сумі 8480.99 грн., мотивуючи тим, що вона є матір’ю неповнолітньої ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. проживає з нею і знаходиться на її утриманні. Тому вона перебуває на обліку відповідача і має право у відповідності до ст. ст. 12,15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, відповідач порушує її право шляхом здійснення виплат, розмір яких значно нижче ніж розмір виплат, встановлених вказаним законом і доплатити різницю відмовляє. Такі дії відповідача вона важає незаконними, тому вона звернулась до суду і просила дії відповідача визнати неправомірними, стягнути з нього на свою користь недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною за період з 01.01.2007 р.-31.12.2008 р. в сумі 8480,99 грн., та виконувати по відношенню до неї нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі не нижчій виходячи з розрахунку встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ( а.с. 2-5).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 повністю підтримала заявлені нею вимоги, надала пояснення, які аналогічні викладеним у позовній заяві, додавши, що малолітня ОСОБА_4 проживає разом з нею, вона піклується за неї. Вказані суми вона просила стягнути з відповідача на свою користь. Просила поновити їй строк звернення до суду, оскільки він пропущений нею з поважних причин.

Представник відповідача - Олізаренко О.В. який діяв на підставі перевірених судом повноважень ( довіреності), позов не визнав, вважав його не обгрунтованим, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 стоїть на обліку в управлінні з квітня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку управлінням була виплачена: у 2007 році відповідно до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІП, згідно якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні злість місяців, але не менше 90 гривень.

- у 2008 році відповідно до п.23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-УІІ та п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, який був розроблений на виконання ч. 4 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 12 листопада 1992 року № 2811-ХІІ.

Пунктом 22 вищевказаного Порядку передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у 2008 році надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, середньомісячнимсукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Частиною 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Бюджетним кодексом України передбачено, що Закон про Державний бюджет України визначає бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету. Розпорядники коштів отримують бюджетні асигнування, які є підставою для затвердження кошторисів видатків. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, а також приймають бюджетні обов’язки та витрачають кошти в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків.

Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V встановлено, що державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 були визнані неконституційними та такими що втрачають чинність положення абзацу 3 частини 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». На теперішній час законодавством України не визначений порядок виконання цього Рішення Конституційного Суду України.

Проведення соціальних виплат, надання пільг та компенсацій згідно цього рішення можливо лише у разі внесення відповідних змін до Закону України про Державний-бюджет України, які мають передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки. Також слід зазначити, що забезпечити виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України без врахування реальних можливостей доходної частини Державного бюджету, немає можливості, оскільки це призведе до бюджетних зобов’язань, які не забезпечені фінансовими ресурсами держави.

Що стосується посилань позивача на рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008» року № 10-рп/2008, яким були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», то слід зазначити, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році виплачувався згідно п.23 розділу II вищезазначеного закону, а саме цей пункт не був визнаний неконституційними та не втратив чинність. Таким чином, виплата цього виду допомоги була здійснена на підставі діючого протягом всього 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Крім того, необхідно зазначити, що стосовно вимог позивача стягнути з управління допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007 року, то ОСОБА_2 звернулася до адміністративного суду з порушенням строку, встановленого п.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно цього пункту для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Виплата цього виду допомоги проводиться щомісяця, тому про порушення свого права, якщо позивач вважала своє право порушеним, вона могла дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Жодним нормативно-правовим документом не передбачено, що поважною причиною пропуску строку звернення до суду є незнання законодавства. Просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задовленню за наступними підставами.

Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи - позивач на підставі свідоцтва про народження ( а.с. 10) є матір’ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з позивачем і піклується за дитиною. З квітня 2007 року позивач перебуває на обліку відповідача та відповідач виплачує їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Фактично позивач отримала від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у таких розмірах:у період з квітня 2007 року по грудень 2007 року - 1199,88 грн., у період з січня 2008 року по грудень 2008 рок по 144,10 грн. щомісячно - 1729,20 \а.с. 34\ Під час здійснення вказаних виплат у 2007 році відповідач керувався ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» № 489-V. Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням» №2240-111. У 2008 році всі виплати на користь позивача здійснювались відповідно до п.23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабміну України від 27.12.2001 р. № 1751.

Ці обставини визнані сторонами у справі, тобто між ними немає розбіжностей щодо встановлених судом обставин, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання і сторони не наполягають на їх доказуванні, тому у відповідності до положень ч. 3 ст. 72 КАС України наведені вище обставини доказуванню не підлягають, визнаються судом достовірними та приймаються до уваги.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сімї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Тобто, Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ ( Далі - № 2811-ХІІ) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 закону № 2811-ХІІ встановлено, що громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом ті іншими законами України.

Статтею 3 Закону України № 2811-XII передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа ( один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич). яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України № 2811-ХІІ передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Вказаний вище закон № 2811-ХІІ є спеціальним законом, що регулює правовідносини. пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні передбачені ст. ст. 12,14 Закону України № 2811-ХІІ. При цьому, вказаний закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Статтею 1 Закону України № 2811-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів Українине делеговані.

Законом України «Про державнй бюджет Ураїни на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107. який набрав чинності з 01.01.2008 року знову було внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців але не менше ніж 130 грн.

Такі внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, тобто не визнавались неконституційними.

Таким чином, дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2008 року у розмірі 144,10 грн. є правомірними, оскільки відповідають нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними щодо виплат позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році суд вважає необгрунтовоними і відмовляє у їх задоволенні.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007 р. від 9 липня 2007 року у справі № 1-29\2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) статті 56,71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже з 9 липня 2007 року була відновлена ст. 15 Закону №2811. за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Разом з тим, суд вважає, що до вимоги позивачки про стягнення недоотриманої суми за період з 09 липня 2007 року - по 31 грудня 2007 рік слід застосувати положення ст. 99 КАС України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. КАС України набув чинності з 01.09.05 р., а позивач звернувся до суду з даним позовом 03.03.2009 р..

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом порушених прав. свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка щомісячно отримувала грошову допомогу яка їй виплачувалась кожного місяця поточного року, тобто з виплачених сум вона повинена була дізнатись що, на її думку, її право на отримання цих сум в більшому розмірі є порушеним і юридична необізнаність позивачки не може бути визнана поважною причиною для поновлення їй строку звернення до суду. Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини. Позивачка в судовому засіданні просила суд продовжити строк звернення до суду, але суд вважає, що їй не наведено жодних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення грошової допомоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і поважних причин пропуску звернення до адміністративного суду не вбачає, а отже, не вбачає підстав для його поновлення.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, а відповідач, в даному випадку, на цьому наполягає, тому суд вважає що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення грошової допомоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, що є підставою для відмови їй в позові за вказаний період.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 24,99,100,160,167,184,195. 196. 198,202,205,207,21 ], 212,254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський райсуд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.