Справа №2а-1041\09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 року
Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: - Малютіної Н.М.,
при секретарі: - Маловічко О.Г.,
за участю позивачки - ОСОБА_3,
за участю представника відповідача - Ясінка В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні Дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. В обгрунтування позову визначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків. Просить суд зобов’язати відповідача нарахувати підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити виплату недоплаченої пенсії за період з 2007 р. по 2008 р. у розмірі 2601 грн. 30 коп. ( а.с. 2-5).
Позивачка в судовому засіданні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та надала суду пояснення аналогічні викладеним в позовної заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення ( а.с. 31) та пояснив, що відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07 р. у розмірі 19 гри., з 01.04.08 р. - 19,35 грн., з 01.10.07 р. -19,75 грн.
09.07.07 року Конституційним Судом України у справі №1-29/2007 ( справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення, зокрема п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, оскільки ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то і після рішення Конституційного суду України вище наведене підвищення не виплачувалось.
У зв’язку із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 р. законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Таким чином, немає підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статгі 6 викладений в такій редакції: « Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.»
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення, зокрема, п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( гаї. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті до 01.01 08 р. втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08 р. втратила чинність нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08 р., а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01 08 р.
Для врегулювання ситуації, 28.05.08 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства.
Статтею 99 КАСУ встановлено річний строк звернення до суду. Позивач зазначає, що про факт порушення прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.07, тобто, ще у липні 2007 р. Згідно ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. УПФУ в Київському районі м. Донецька наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду. Тому просили суд відмовити позивачки в задоволені позовних вимог до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про доплату до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком.
Вислухав пояснення позивача, представника відповідача, додослідив матеріали справи, суд вважає., що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IVвід 18 листопада 2004 року ( зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня року 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_3 згідно паспорту серії НОМЕР_1 ( а.с. 6), народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй не було 6 років.
Відповідач в запереченнях посилався на відсутність нормативних актів згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «1 статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка мала право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 30% мінімально пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а відмова відповідача за цей період є неправомірною.
Разом з тим, суд вважає, що до вимоги позивачки за період з липня 2007 року - по грудень 2007 рік слід застосувати положення ст. 99 КАС України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. КАС України набув чинності з 01.09.05 р., а позивачка звернулася до суду з даним позовом 13.04.2009 р. ( а.с. 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка щомісячно отримувала пенсію яка їй виплачувалась кожного місяця поточного року, тобто з виплачених сум вона повинна була дізнатись що, на її думку, її право на отримання цих сум в більшому розмірі є порушеним і юридична необізнаність позивачки не може бути визнана поважною причиною для поновлення їй строку звернення до суду. Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини. Тому суд не не вбачає поважних причин пропуску звернення до адміністративного суду, а отже, не вбачає підстав для його поновлення.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, а відповідач, в даному випадку, на цьому наполягає, тому суд вважає що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії за період з липня 2007 року по грудень 2007 року, що є підставою для відмови їй в позові за вказаний період.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-УІ, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про знесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому суд приходить до висновку, що виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Таким чином, позивачка має право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року.
Згідно статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Відповідач в наданих суду запереченнях зазначив, що в 2008 році виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалася відповідно до положень пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно якої дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові виграти, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка повинна бути стягнута на користь позивачки складає 1 грн. 70 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,17,18,87,94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов’язати Упаравління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_3 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Отягнута з місцевого бюджету м. Донецька на користь ОСОБА_3 судові виграти по сплаті судового збору в сумі і грн. 70 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскарженна до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський райсуд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з
дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.