Справа № 2-2312

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 липня 2010 року                                            Замостянський районний суд м. Вінниці                                                                                                                                    

                                        в складі: головуючого судді – Прокопчук А.В.,  

                                    при секретарі Штифурко Л.А.,

                         за участю позивача ОСОБА_1

                                           представника позивача ОСОБА_2,                                          

                                           представника відповідача УПСЗН в Замостянському районі

                                           м. Вінниці – Кріпак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, є інвалідом другої групи в зв’язку із захворюванням, викликаним впливом аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2-ї групи щорічно повинна надаватися разова допомога на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Вказана допомога, на думку позивача в 2008, 2009 та 2010 роках виплачена йому не в повному обсязі. Недоплата, за його розрахунками, становить 11 160 грн.

Посилання відповідача на те, що виплата грошової допомоги на оздоровлення повинна проводитись і проводиться у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України     № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач вважає безпідставними, оскільки даний нормативний акт є підзаконним, а отже, вищу юридичну силу має Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-5 дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено. Однак, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення абзаців 2, 3, 4, 5, 6 та 7 ч. 1, ч. 3, абзаців 2., 3, 4, 5, 6 та 7 ч. 4 та ч. 7 ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року щодо обмеження розміру виплати одноразової щорічної разової допомоги визнано неконституційними, а тому позивач вважає, що виплата вказаної допомоги на оздоровлення слід проводити у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у повному обсязі.

 У зв’язку з цим просить визнати дії відповідача незаконними, стягнути на його користь 11 160 грн. недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення з 1 січня 2008 року по 1 червня 2010 року, а також стягнути судові витрати.

В червні 2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати дії УПСЗН в Замостянському районі м. Вінниці щодо недоплати йому одноразової допомоги на оздоровлення як інваліду 2-ї групи ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС незаконними; стягнути з відповідача на його користь 10 140 грн. недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення з 01.01.2007 року по 01.01.2010 року, зобов’язати відповідача в подальшому обраховувати допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник ще раз уточнили позовні вимоги, зазначивши, що в 2010 році одноразова допомога на оздоровлення позивачу також виплачена не в повному обсязі. У зв’язку з чим просили визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати УПСЗН в Замостянському районі м. Вінниці здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 2-ї групи, виходячи з розрахунку 5-ти мінімальних зарплат та виплатити різницю між нарахованою та отриманою допомогою за період з лютого 2008 року по 15.07.2010 року, стягнути на користь позивача судові витрати.

Представник відповідача позов не визнала, пояснивши, що фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться в межах коштів, передбачених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, тобто виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету. Управління проводило нарахування та виплату допомоги в межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, передбачених Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік та відповідними постановами КМУ, якими було визначено розміри вказаних виплат та порядок їх проведення. Відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Управління ПСЗН в Замостянському районі м. Вінниці позивачу в квітні 2008 року нарахована, а ГУПСЗН міської ради 14.05.2008 року виплачена одноразова допомога на оздоровлення в розмірі 90 грн., в такому ж розмірі вказана допомога виплачена йому і в лютому 2009 році.

Представник УПСЗН в Замостянському районі м. Вінниці вважає, що Управління діяло на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України і не порушило прав позивача.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам 2-ї групи становить 5 мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1, видане Управлінням праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці 22.03.2005 року (а.с. 7). Посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.03.1998 року підтверджує, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії (а.с. 10). Отже позивач має право у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Також судом встановлено та не заперечено сторонами, що вказана допомога в 2008 році виплачена позивачу 14 травня в розмірі 90 грн..

Що стосується правильності виплати щорічної разової допомоги, то, на думку суду, відповідач правильно провів нарахування та виплату такої допомоги у 2008 році, оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ та викладено її у такій редакції: «одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

За правилами ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено дію закону про виплату одноразової щорічної допомоги на оздоровлення чорнобильцям.

Приймаючи до уваги, що відповідач здійснив відповідні виплати у 2008 році до прийняття рішення Конституційного Суду України, то суд вважає, що він на той час діяв у межах своїх повноважень та у законний спосіб, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що в 2009 році позивачеві одноразова щорічна допомога на оздоровлення виплачена з врахуванням вимог постанови КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в лютому місяці в розмірі 90 грн., тобто після 22.05.2008 року. У зв’язку з цим суд вважає, що відповідач, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними, та підзаконних нормативних актів, діяв протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню пр. визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.  Відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату позивачу допомоги на оздоровлення, виходячи із розрахунку 5-ти мінімальних заробітних плат.

Що стосується вимоги позивача про перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення в 2010 році відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то вона задоволена бути не може, оскільки позивачем не доведено, що вона була йому виплачена та ще й у неповному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

ВИРІШИВ:

     Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці здійснити ОСОБА_1, інваліду другої групи, перерахунок та виплату недорахованої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат з врахуванням виплаченої суми на оздоровлення в 2009 році.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на користь держави 17 грн. судового збору та на користь ОСОБА_1 витрати з інформаційно-техінчого забезпечення розгляду справи в розмірі 40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом двадцяти днів після подачі через Замостянський районний суд м. Вінниці заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення.

  Суддя :