ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          12.07.2010  року                                                                      Справа № 9/99

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Лазненко Л.Л.

                                        Медуниці О.Є.

Склад судової колегії призначено розпорядженням від 11.06.2010.

при секретарі                    

судового засідання                    Жиленко Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача                              Луценко М.О., дов. №802-1/14 від 26.03.2010

від відповідача                    не прибув

від 3-ї особи                              не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Приватної агрофірми „Плугатарь”, с. Плугатар Біловодського району Луганської області

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         11.05.2010

у справі                               № 9/99 (суддя Ворожцов А.Г.)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Українська

страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі

Луганської філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”,

м. Луганськ

до відповідача                    Приватної агрофірми „Плугатарь”, с. Плугатар

                                        Біловодського району Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача                                        ОСОБА_5, с.Плугатар

про                                         стягнення 48533 грн. 65 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.05.2010 у справі №9/99 (суддя Ворожцов Т.А.) задоволено позов ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Луганської філії (далі Страхова компанія „Дженералі Гарант”) до Приватної агрофірми „Плугатарь”, стягнуто з відповідача  на користь позивача суму збитків у сумі 48533 грн. 65 коп. витрати зі сплати державного мита в сумі 485 грн. 34 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  сумі 236 грн.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статті 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач надав належні докази наявності шкоди, її розміру, протиправної поведінки заподіювача цієї шкоди та наявність причинного зв’язку між неправомірною дією та шкодою.

Відповідач у справі не погодився з вказаним рішенням господарського суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у  задоволені позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

В порушення вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв у якості доказів документ, який не має значення для справи –постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.04.2007, яка прийнята у відношення ОСОБА_6, про що зазначено в її резолютивній частині (а.с. 16-17). Хто такий ОСОБА_6 і яке відношення він має до справи невідомо.

Довідка про ДТП (а.с. 15), яка надана позивачем не може бути належним доказом, як зазначено в рішенні „виявленої вини ОСОБА_5М.” у розумінні статті 34 ГПК України: „обставини справи, які відповідно до законордавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування”. Згідно Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод, який затверджений постановою КМУ від 30.06.2005 №538 всі ДТП підлягають обліку у Державтоінспекції МВС. У відповіді управління Державтоінспекції с. Старобільськ вих. №56 від 15.05.2010 зазначено, що адміністративний протокол у відношенні ОСОБА_5 за скоєння ДТП на 269 км а/д Чугуєв-Мілове в період з 30.03.2007 по 30.04.2007 не складався і в реєстрі обліку не значиться.

Суд застосував нормі статті 1172 Цивільного кодексу України , не звернувши уваги на те, що позивач просить стягнути з юридичної особи шкоду, яка на думку позивача завдана працівником ОСОБА_5 під час виконання ним своїх трудових обов”язків після закінчення робочого дня, о 23-й годині, тобто фактично опівночі. Доказів того, що саме в цей час ОСОБА_5 виконував свої трудові обов”язки позивач не надав.

Відповідач у справі та 3-я особа не скористалися правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

05.09.2006 між ВАТ Українська страхова компанія „Гарант-Авто” та ОСОБА_7 був укладений договір №454/10/10 добровільного страхування автотранспорту (страховий поліс №19-3357447 від 05.09.2006), згідно з яким Страховик зобов”язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування (а.с. 11-14, т.1).

ВАТ „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” було перейменовано в ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” відповідно до протоколу №29 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ Українська страхова компанія „Гарант Авто” від 10 листопада –4 грудня 2006 року.

31.03.2010 ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», позивач у справі звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача з вимогам стягнути на користь позивача в регресному порядку суму збитків в сумі 48533 грн. 65 коп.

На обґрунтування до позову вказав, що 31.03.2007 приблизно о 23 годині 00 хвилин на 269 км автодороги Чугуїв-Мілове водій ОСОБА_5, керуючи трактором марки Т-150К, держ. №НОМЕР_2, який належить Приватній агрофірмі „Плугатарь”, скоїв зіткнення з автомобілем марки Шевроле Лачетті, держ. № НОМЕР_1. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль страхувальника.

Матеріали по справі про адміністративне правопорушення у відношенні водія ОСОБА_5, складені співробітниками Старобільської роти ДПС ДАІ при УДАІ УМВС України в Луганській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 10.04.2007, свідчать про те, що ДТП сталася з вини ОСОБА_5.

Виконуючи свої зобов”язання перед Страхувальником –ОСОБА_7, ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” за письмовою заявою страхувальника виплатила страхове відшкодування за вирахуванням суми ПДВ (10963 грн. 75 коп.), франшизи 789 грн. 72 коп. та амортизаційного зносу запасних частин, деталей і приладів, що підлягають заміні автомобіля 5969 грн. 96 коп.: 65782,08-10963,75-789,72-5969,96= 48058 грн. 65 коп.

Таким чином, матеріальна шкода ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” становить 48058 грн. 65 коп. + 475 грн. = 48533 грн. 65 коп.

Платіжним дорученням №427 від 30.05.07 позивач перерахував на рахунок №29099053725015 суму 48058 грн. 65 коп. (а.с. 80, т. 1).

На підтвердження страхового випадку позивач надав:

- довідку про дорожньо-транспортну пригоду, видану 02.04.09 Старобільською ротою ДПС (а.с. 15);

- постанову начальника Біловодського РВ УМВС України в Луганській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.04.07 відносно ОСОБА_8

Позивач зазначив, що на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_5 знаходився в трудових відносинах з відповідачем Приватною агрофірмою „Плугатар”, а відповідно до п. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов”язків.

Під час розгляду справи місцевий господарський суд витребував від Біловодського районного суду копію постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ст. 124 КпАП України за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 31.03.2007. Відповідь від Біловодського районного суду не надійшла.

Рішенням господарського суду від 11.05.2010 позов задоволено з підстав зазначених вище.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При з’ясуванні фактичних обставин, колегією суддів апеляційної інстанції  встановлено, що адміністративні матеріали за статтею 124 КпАП України відсутні в органах ДАІ УМВС України в Луганській області.

Згідно довідки Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області від 25.06.10 № 11/1-3426 (а.с. 24, т. 2) підтверджується тільки факт дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 31.03.2007 на 269 км  автодороги Р-07 «Чугуєв-Мілове»за участю трактора Т-150к, держ. №НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9 та автомобіля Шевроле Лачетті під керуванням ОСОБА_10

Біловодський районний суд Луганської області на запит суду апеляційної інстанції повідомив, що матеріал про адміністративне правопорушення у відношення громадянина ОСОБА_5 у 2007-2008 роках до суду не надходив (а.с. 19, т.2).

На підтвердження обставин виконання трудових обов”язків водієм трактора ЯТ-150К було досліджено подорожній лист тракториста та обліковий листок №51 трактора «Т-150К»державний номер НОМЕР_2, надані позивачем у справі.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спірні взаємовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України „Про страхування”.

Відповідно до частини 1 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта.

Статтею 993 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 27 Закону України „Про страхування”, встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги,  яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_7, страхувальнику, завдано шкоду джерелом підвищеної небезпеки, відшкодування якої регулююється положеннями статей 1187, 1188 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд застосував норми ч. 2 ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку та норми частини 5 цієї статті, згідно якої особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому зазначив, що вина заподіювача шкоди не вимагається. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду покладається на володільця джерела  підвищеної небезпеки.

Проте, з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд не звернув уваги на те, що шкода завдана взаємодією двох джерел підвищеної небезпеки –зіткненням транспортних засобів –трактору марки «Т-150К»державний номер НОМЕР_2, який належить Приватній агрофірмі „Плугатарь”, з автомобілем марки Шевроле Лачетті, державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_7, і в цьому випадку застосовуються положення статті 1188 ЦК України, відповідно до якої шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Отже, за цих обставин обов’язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо  наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи. (Роз”яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов”язаних з відшкодуванням шкоди” №02-5/215 від 01.04.1994)

При з’ясуванні фактичних обставин колегією суддів встановлено, що протокол дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 31 березня 2007 на 269-му кілометрі автодороги «Чугуєв-Мілове», де зіткнулися трактор «Т-150К»державний номер НОМЕР_2, який належить Приватній агрофірмі „Плугатарь” та автомобіль марки Шевроле Лачетті, державний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_7, не складався, що підтверджується довідкою Старобільського взводу ДПС ДАІ № 57 від 19.05.10 (а.с. 4, т. 2) та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що відображено в протоколі судового засідання.

Згідно довідки Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області від 25.06.10 № 11/1-3426 (а.с. 24, т. 2) підтверджується тільки факт дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 31.03.2007 на 269 км  автодороги Р-07 «Чугуєв-Мілове»за участю трактора Т-150к, держ. №НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9 та автомобіля Шевроле Лачетті під керуванням ОСОБА_10

Матеріали адміністративної справи до суду не надходили, що підтверджується довідками Біловодського районного суду №831 від 14.05.2010 та №1051 від 21.06.2010 (а.с. 3, 19, т.2).

Факт наявності вини водія ОСОБА_5, що керував трактором марки „Т-150К” в судовому порядку не встановлено.

До матеріалів справи на підтвердження дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 31.03.2007 та вини водія трактора марки „Т-150К” ОСОБА_5 залучені тільки довідка Старобільського взводу ДПС від 02.04.07 (а.с. 15, т. 1), в якій відсутні вихідні дані, необхідні для надання висновку щодо вини водія трактора марки Т-150К 01038ЯК ОСОБА_5

Постанова про відмову в порушенні  кримінальної справи від 10.04.07 (а.с. 16, т. 1) містить інше прізвище особи, в резолютивній частині постанови зазначено, що в порушенні кримінальної справи слід відмовити відносно ОСОБА_6, який не має відношення до дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 31.03.2007.

Інші матеріали слідчих органів відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вищезазначені докази не є неналежними доказами вини водія трактора «Т-150К»ОСОБА_5М.в причиненні шкоди.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на статтю 1172 ЦК України, відповідно до частини 1 якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Виходячи з цього позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіяння шкоди і розмір відшкодування.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що ОСОБА_5 є працівником ПАФ «Плугатарь», відповідача у справі та те, що  дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник відповідача подав для огляду подорожній лист тракториста та обліковий листок №51 в яких зазначено:

- у подорожньому листі: „взяти вантаж у Плугатарь –доставити в Роздольне, початок роботи о 18-00”, але відомості щодо виконання завдання, кількості відпрацьованих годин та часу закінчення робіт не зазначено.

- в обліковому листі №51 зазначено, що 31.03.2007 тракторист повинен виконати наступні роботи: культивацію КПС-4 та переміщення трактора Роздольне –відмітки про виконання цих робіт відсутні.

Встановити чи виконував водій ОСОБА_5 трудові обов’язки о 23 годині, коли сталася дорожньо транспортна пригода та коли мав закінчитися його робочий день 31.03.07 неможливо.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, підстави для задоволення позову відсутні, а тому рішення господарського суду від 11.05.2010 у справі №9/99 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за позовом та державне мито за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.3 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної агрофірми „Плугатарь” на рішення господарського суду Луганської області від 11.05.2010 у справі №9/99 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 11.05.2010 у справі №9/99 скасувати.

3.  У задоволенні позову відмовити.

4. Судові витрати за позовом покласти на позивача.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Луганської філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”, 91055, м. Луганськ, вул. К.Маркса, буд. 7, ід. код 20176824  на користь Приватної агрофірми „Плугутарь”, вул. Леніна, 3, с. Плугатар Біловодського району Луганської області, ід. код 25363590 витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 242 грн. 67 коп.

6. Доручити місцевому господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.Л. Лазненко

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця