Справа № 1-163/10 р. 

В И Р О К 

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 

 21 липня 2010 року                   Лебединський районний суд 

                        Сумської області 

В складі: головуючого  судді Гура А.О., 

  при секретарі Ткаченко Я.О., 

з участю: прокурора Радковського В.П., 

     потерпілого ОСОБА_1,  

     підсудного ОСОБА_2, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині справу по обвинуваченню 

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта базова середня, одруженого, на утриманні маючого двох малолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого: 

-  10.02.2009 року Лебединським районним судом Сумської області по ч. 1 ст. 248 КК України до 240 годин громадських робіт, 24.07.2009 року Лебединським районним судом Сумської області по ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 389, ст.70 ч.1, 71 ч.1, 72 КК України до 5 місяців 15 днів арешту. 05.02.2010 року звільнився по відбуттю міри покарання,  

                          по ч. 2 ст. 190 КК України, - 

 В С Т А Н О В И В: 

 15.05.2010 року близько 16 год. 30 хв. підсудний ОСОБА_2, після розпивання спиртних напоїв у свого знайомого ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_2, разом з потерпілим ОСОБА_1 з яким у нього склалися довірчі відносини, помітив у останнього належний йому мобільний телефон «Нокіа 1202-2» та вирішив ним заволодіти. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою потерпілого, шляхом обману, повідомивши ОСОБА_1 неправдиві відомості про те, що йому потрібно передзвонити, умисно, з метою незаконного збагачення, заволодів вказаним телефоном, вартістю відповідно до товарознавчої експертизи 275 грн., який потерпілий добровільно йому передав, та на неодноразові вимоги ОСОБА_1 повернути телефон, повідомляв йому неправдиві відомості про те, що телефону в нього немає, а потім покинув квартиру ОСОБА_3 та розпорядився телефоном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вказану суму.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе визнав повністю та пояснив, що 15.05.2010 року, знаходячись в квартирі свого знайомого ОСОБА_3 вживав спиртні напої разом зі своїми знайомими ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_1 Під час розпивання спиртних напоїв він помітив, що ОСОБА_1 дуже спянів і вирішив заволодіти його мобільним телефоном марки «Нокіа 1202, який він бачив в нього раніше.  Взявши з дозволу ОСОБА_1 його телефон, щоб зателефонувати у власних справах, поклав його собі в кишені штанів. Коли ОСОБА_1 попросив повернути мобільний телефон, він повідомив останньому, що в нього його немає. З цього приводу між ними виникла сварка , в ході якої він вдарив ОСОБА_1 один раз кулаком в обличчя, після чого вийшов з квартири ОСОБА_3 і більше до квартири він не повертався. Через деякий час до нього прийшли працівники міліції разом з ОСОБА_1 і він повернув потерпілому телефон.  

Ці дії підсудного суд вважає необхідним кваліфікувати по ч. 2 ст. 190 КК України, так як він скоїв шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно. 

При обранні підсудному ОСОБА_2 виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, характеристику підсудного з місця проживання та визнання ним своєї вини, а також те, що на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей. 

Обставинами, що помякшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, а також добровільне відшкодування завданої ним шкоди. 

Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного спяніння. 

Враховуючи всі ці обставини, суд вважає необхідним обрати підсудному міру покарання у виді обмеження волі. Але, оскільки виправлення засудженого можливе без відбування покарання, доцільно застосувати підсудному ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обовязку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично зявлятись для реєстрації в цей орган. 

Суд вважає, що саме така міра покарання буде доцільною і достатньою для його виправлення і попередження нових злочинів. 

Також суд вважає необхідним стягнути з підсудного ОСОБА_2. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області кошти на відшкодування витрат на проведення товарознавчої експертизи. 

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 81 ч. 3 КПК України. 

Керуючись ст. ст. 299, 323, 324 КПК України, - 

 З АС УД И В: 

 ОСОБА_2  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання по цьому закону у виді двох років обмеження волі.           . 

   Застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку один рік з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обовязку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично зявлятись для реєстрації в цей орган. 

Міру запобіжного заходу залишити попередню - підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили. 

   Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області код ЄДРПОУ 25574892 код класифікації доходів бюджету 25010100 р/р 31256272210011 МФО 837013 банк ГУДКУ в Сумській області кошти за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 258 грн.  

   Речові докази: мобільний телефон «Нокіа 1202-2» , що знаходиться під зберігальною розпискою у потерпілого ОСОБА_1 вважати повернутим власнику. 

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Лебединський районний суд. 

    Суддя 

Лебединського райсуду                            А.О.Гура