Справа № 2-12/ 2010 рік.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня  2010 року         Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді                 Городівського О.А.,

при секретарі                     Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за  позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання недійсним договору дарування будинку ,

 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Явтух Григорій Іванович,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в березні 2009 року звернулась до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою (а.с. 28) в якій просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 18 березня 2008 року, відповідно якого вона подарувала своїй племінниці  ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1. Підставою для визнання недійсного договору позивачка вказувала на свою  помилку  щодо обставин, які мали істотне  значення для укладення даного договору. Даруючи будинок вона мала впевненість, що їй буде надаватись матеріальна допомога. В ході судового розгляду позивачка доповнила підстави позовних вимог (а.с. 115 ) про визнання недійсного договору дарування у зв’язку з тим, що на  момент укладення договору, 18 березня 2008 року, вона не усвідомлювала значення свої дій та не могла керувати ними.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, пояснила, що дуже помилилась подарувавши свій будинок племінниці. На більшість своїх запитань суд не зміг отримати повні та зрозумілі відповіді від позивачки.

Представники позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також підтримали вимоги позивачки мотивуючи їх тим, що на момент укладення договору дарування позивачка перебувала у стані в якому не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Даний стан був викликаний в неї її психічним захворюванням, яким вона хворіє вже тривалий час.   Представник позивача ОСОБА_5 пояснив суду, що являється прийомним сином позивачки і тривалий час прожив разом з нею. Після смерті батька в 2006 році кровні родичі позивачки, серед яких була і відповідачка, яка являється племінниця ОСОБА_1, спеціально настроювали ОСОБА_1 проти нього, з метою заволодіти її майном та усунути його від можливого спадкування, спекулюючи на  їх некровній спорідненості.

Відповідачка ОСОБА_2  заперечила проти позову та пояснила, що при укладенні договору дарування ОСОБА_1 не перебувала в хворобливих станах, що могли вплинути на її свідомість. Ініціатива з приводу дарування будинку виходила від позивачки, так як після смерті чоловіка ОСОБА_7 в 2006 році, вона залишилась без сторонньої допомоги,  з прийомним сином ОСОБА_5 перебувала в неприязних відносинах, вони майже не спілкувались. Про те, що ОСОБА_1 спочатку написала заповіт на її ім'я, вона сповістила ОСОБА_5, який висловлював байдужість з приводу долі майна його матері.      

Представник відповідачки ОСОБА_8 заперечив про позову та вказав, що він є необґрунтований та безпідставний.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу та свідчення свідків приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною першою сатті 215 Цивільного Кодексу України  визначено, що   підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина третя статті 203 ЦК Укрїни передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент , коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК Укрїни).

В ході судового розгляду справи за клопотанням представників позивачки була призначена та проведена амбулаторна судово психіатрична експертиза, висновок якої міститься на сторінках 189 -197. Експертами було встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в даний час виявляє ознаки стійкого психічного розладу у вигляді атеросклеротичної деменції, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В даний час вона не може правильо сприймати обставини, що мають значення у справі і давати про них відповідні показання. Станом на 18 березня 2008 року ОСОБА_1 страждала маячним розладом органічного (атеросклеротичного) походження з деліріозними включеннями та помірно вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням. Дане захворювання позбавляло її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при підписанні договору дарування будинку.

Висновок експертизи суд приймає як належний доказ наявності психічного захворювання у позивачки, яке суттєво могло вплинути  та вплинуло на волевиявлення позивачки при укладенні договору дарування житлового будику від 18 березня 2008 року. Дане переконання суду грунтується на тому, що висновок експертизи підтверджується іними доказами дослідженими в ході розгляду справи. Медична документація підтверджує наявність психічних розладів у позивачки з 1999 року, які постійно прогресували. Згідно свідчень сусіда ОСОБА_9 він замітив, що  позивачка з 2006 року проявляла психічні розлади. Свідок ОСОБА_10 також вказувала на наявність психічних проявів вже з 2006 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачка ОСОБА_1 18 березня 2008 року, в момент укладення угоди дарування житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, не усвідомлювала значення свіоїх дій та не могла керувати ними, так як страждала маячним розладом органічного (атеросклеротичного) походження з деліріозними включеннями та помірно вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, що являється підставою для визнання судом даної угоди недійсною.  

Враховуючи  задоволення позовної заяви ОСОБА_1 на її користь з відповідачки підлягають стягненню судові витрати в повному обсязі, а саме сплачений судовий збір та ІТЗ на суму 1190, 86 грн. ,  500 грн. слачених послуг адвоката відповідно квитанції (а.с. 22)

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 130, 208, 214, 215 ЦПК України та 203,215,225 ЦК України , суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2  задовольнити.

Визнати недійсним договір  дарування  від 18 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 щодо  житлового будинку АДРЕСА_1 Полтавської області, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Явтух Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1712

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Клюшниківка Миргородського району, іден. номер НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_2   на користь ОСОБА_1      понесені судові витрати на суму 1690 (тисячу шістсот дев’яносто) гривень 86  коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або подачі апеляційної скарги в строк, передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя:         (підпис)      О.А. Городівський

Рішення законної сили не набрало.

Оригіналу відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду                    О.А. Городівський