Справа № 1-213/10 р.  

В И Р О К  

Іменем України  

  14 липня 2010 року Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:  

  головуючого:                   судді:       Кузюри М.М.  

  при   секретарі:       Петренко І.В.  

  з участю:   прокурора:       Деркач Г.І.  

підсудного:           ОСОБА_1  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:  

  ОСОБА_1   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого   , -  

обвинуваченого за ст. 185 ч. 1 КК України, -  

  В С Т А Н О В И В :  

  14 січня 2010 року приблизно о 03.30 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав мобільний телефон «Nокіа Е-51», вартість якого   згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 722К від 13 квітня 2010 року становить 1444 грн. 85 коп., з картою пам’яті об’ємом 4 Гб вартістю 395 грн. та sim-картою оператор   а мобільного зв’язку «Лайф» вартістю 35 грн., з грошима на рахунку в сумі 10 грн., а всього викрав майна на загальну суму 1 884 грн. 85 коп., що належить потерпілому ОСОБА_2, завдавши останньому матеріальних збитків.  

  В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому діянні визнав повністю та суду пояснив, що 13 січня 2010 року він був на квартирі у свого товариша по вул. Доценка в м. Чернігові, де святкували щедрівки та вживали спиртне. Після 23-ї  год. він з товаришем на ім’я Володимир вийшли в коридор покурити, де сусідка його товариша Ірина запросила їх до своєї квартири  защедрувати. Там були гості і їх запросили до столу, де вони вживали алкогольні напої. Його товариш пішов додому, а він залишився у квартирі сусідки. Біля 03 год. ночі він зайшов до спальні вказаної квартири та певний час спілкувався там з   дочкою ОСОБА_3 та її молодим чоловіком, якого зараз знає як потерпілого ОСОБА_2.  Близько 04 год. він знову зайшов до спальні та побачив, що дівчина та ОСОБА_2 вже спали, а на ліжку поруч із подушкою біля ОСОБА_2 він побачив мобільний телефон «Nокіа Е-51», який  викрав та пішов додому. Вранці викрадений мобільний телефон він продав за 350 грн. невідомому чоловіку поблизу ринку «Центральний», а гроші витратив на свої потреби. В скоєному щиро кається та просить суд суворо його не карати.                                                                                                                                                                                                                                                                            

  Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив обставини крадіжки та пояснив, що  мобільний телефон «Нокіа Е-51» йому не повернутий, тому він підтримує заявлений ним цивільний позов, вартість мобільного телефону на день крадіжки оцінює в 1500 грн., а також просить стягнути з підсудного на його користь вартість   карти пам’яті, sim-картки та   грошей на рахунку,  всього 1 930 грн.  

  Враховуючи свідчення підсудного     та з врахуванням думки учасників процесу, відповідно до вимог ст. 299 КПК України, суд вважає за недоцільне дослідження доказів у справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються.  

  Аналізуючи в сукупності добуті та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій, які вірно кваліфіковані за ст. 185 ч. 1 КК України, як таємне викрадення чужого майна.  

  Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.  

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття в скоєному злочині та активне сприяння в його розкритті.  

Обтяжуючою покарання ОСОБА_1 обставиною по справі суд вважає вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння.  

Згідно медичного висновку амбулаторного обстеження від 08 квітня 2010 року ОСОБА_1 алкоголізмом не страждає та лікування не потребує   (а.с. 64).  

З врахуванням зазначеного, приймаючи до уваги степінь суспільної небезпечності злочину, враховуючи особу підсудного, який за місцем проживання характеризується як особа, скарг на поведінку якої не надходило, має постійне місце проживання, зважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд приходить до висновку про необхідність та достатність призначення підсудному ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті   у вигляді громадських робіт   . Обставини, передбачені ст. 56 ч. 3 КК України, що перешкоджали б ОСОБА_1 виконувати громадські роботи, відсутні.  

По справі заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 930 грн., який підсудний визнав повністю, тому, враховуючи належне обґрунтування суми позову, суд вважає можливим його задовольнити.  

Судові витрати по справі у розмірі 153 грн. 20 коп. за проведення судово-товарознавчої експертизи, суд визнає за необхідне стягнути з підсудного на користь держави.  

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -  

З А С У Д И В :  

ОСОБА_1   визнати     винним за ст. 185 ч. 1 КК України та призначити покарання – 200 (двісті) годин громадських робіт.  

  Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти негайно із залу суду.  

  На підставі ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 час перебування його під вартою з 02 липня 2010 року по 14 липня 2010 року з розрахунку вісім годин громадських робіт за один день перебування під вартою, що складає 96 год. громадських робіт.  

  Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до підсудного ОСОБА_1 задовольнити.  

Стягнути з підсудного ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди   – 1 930 грн.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 153 грн. 20 коп. за проведення судово-товарознавчої експертизи.  

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд м. Чернігова  протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку.  

  Головуючий:  

суддя     М.М. КУЗЮРА