Справа № 2-67/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 липня 2010 р.                       м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська у складі: судді Похвалітої С.М., при секретареві Цинської О.В.,

за участю:

•   Представника позивача ОСОБА_1,

•   представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» Гафарової Римми Анатоліївни,

•   представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» Ткач Тетяни Миколаївни,

•   представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську, Галіциної Олени Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» про відшкодування шкоди.

У обґрунтування позову позивач зазначив, що з 27.08.1999 року він працював водієм 2 класу автотранспортного цеху ВАТ «ДніпроАзот». 13.07.2002 року, при виконанні ним посадових обов’язків, він отримав тяжку травму хребта. Після отриманої травми, він не зміг продовжувати працювати на посаді водія автокрану, оскільки втратив працездатність, після чого 03.03.2003 року його було переведено сторожем відділу соціально-побутових питань ВАТ «ДніпроАзот». 15.01.2003 року йому встановлена третя група інвалідності загального захворювання. Після отриманої травми він неодноразово звертався до адміністрації ВАТ «ДніпроАзот» з вимогами скласти акт про нещасний випадок на виробництві, але йому необґрунтовано було відмовлено. 04.03.2003 року він звернувся до суду м.Дніпродзержинська та 04.12.2006 року рішенням суду було зобов’язано ВАТ «ДніпроАзот» скласти акт про нещасний випадок на виробництві. З часу настання нещасного випадку на виробництві 13.07.2002 року і до прийняття рішення Заводського районного суду від 14.12.2007 року про задоволення позовних вимог минуло 4 роки, та за цей час він втратив улюблену роботу – водія автокрану. Через халатність відповідача він не міг пред’явити необхідний пакет документів для того щоб поставили на облік, як інваліда по трудовому каліцтву і як би міг отримувати страхові виплати від страховика, оскільки акт форми Н-1 є основним документом при формуванні особової справи. У зв’язку з тим, що він чотири роки не отримував заробітку плату, його матеріальне становище погіршилось, що визвало додаткових зусиль для організації свого життя, що викликало сильні душевні страждання, хвилювання за подальшу його долю. Тому, прохає стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» завданий збиток у розмірі 100 000 грн., судові витрати покласти на відповідача.    

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги ОСОБА_6, посилалась на обставини викладені в позові, але в ході судового розгляду справи надані уточнення до позовних вимог, зазначивши, після отриманої травми 13.07.2002 року ОСОБА_6 неодноразово звертався до адміністрації відповідача з вимогами скласти акт про нещасний випадок на виробництві Н-1, але йому було відмовлено. 04.12.2006 року рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська зобов’язано Відкрите акціонерне товариство «ДніпроАзот» скласти акт про нещасний випадок на виробництві. Таким чином, відповідач, з метою скрити від обліку нещасний випадок, який трапився з ним 13.07.2002 року на виробництві та уникнути матеріальних зобов’язань перед ним, порушуючи вимоги закону склали акт Н-5, в якому зробили висновок, що погіршення стану здоров’я настало від загального захворювання. Через халатність відповідача він не зміг пред’явити пакет документів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську для того щоб поставили його на облік. Як інваліда по трудовому каліцтву та міг би отримувати страхові виплати від страховика, оскільки акт форми Н-1 є основним документом при формуванні особової справи. Відповідно до постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську від 30.03.2009 року № 0405/1732/1732/8 призначена йому щомісячна грошова сума в рахунок компенсації за нещасний випадок на виробництві у розмірі 1 013 грн. 27 коп., тому сума розрахунку шкоди складає 1 013, 27 грн. х 54 місяців за несвоєчасно складання акту форми Н-1 = 54 716 грн. 58 коп. Прохає суд стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» завданий йому збиток у розмірі 104 716 грн. 58 коп., який складається з 54 716 грн. 58 коп. – майнова шкода та 50 000 – у відшкодування моральної шкоди.  

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги позивача не визнала посилалась на обставини викладені в запереченні, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. У судовому засіданні прохає суд відмовити позивачу у задоволені позову, зазначивши, що відповідач не ухилявся від розслідування нещасного випадку з позивачем, а саме спеціально створив комісію за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, був складений акт за формою Н-5 і зазначена комісія прийшла до висновку про відсутність підстав для складання акту за формою Н-1. Відповідач добросовісно помилявся щодо зв’язку захворювання ОСОБА_6 із виконанням ним своїх службових обов’язків, оскільки всі листки непрацездатності і висновок МСЕК від 31.01.2003 року вказували як причину хвороби так і інвалідність – загальне захворювання. Зазначила, що позивач з посади водія перевівся за власним бажанням, в трудових стосунках з відповідачем він перебував до 01.04.2007 року, протягом всього часу він отримував заробітну плату. Окрім цього, рішенням суду від 04.12.2007 року на користь позивача було стягнуто 70 000 грн. моральної шкоди та рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.03.2007 року сума моральної шкоди була зменшена до 10 000 грн. Так, 01.06.2007 року моральна шкода у розмірі 10 000 грн. була відшкодована позивачу за виконавчим листом. Позивачем не доведена реальна можливість отримання починаючи з липня 2002 року сум страхового відшкодування у розмірі 1013, 27 грн., і така можливість є лише його припущенням, в підтвердження якого позивачем не надано ніяких доказів. Також прохає суд відмовити у задоволенні позову, у  зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк для захисту права, який встановлений ЦК УРСР 1963 року у три роки.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги позивача не визнала посилалась на обставини викладені в запереченні, вважає, що не має підстав для задоволення позову, прохає суд відмовити позивачу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську, ОСОБА_5 також не визнала позовні вимоги та прохала суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши представника позивача, представників відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 27 серпня 1999 року працював на підприємстві відповідача водієм другого класу автотранспортного цеху Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот», що підтверджується трудовою книгою серії БТ-І № 3120264 (а.с.49-58) та не заперечується представниками відповідача.  

Відповідно до наданих документів 03 березня 2003 року позивач перевівся на посаду сторожа відділу соціально-побутових питань Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» та продовжував працювати до 01 квітня 2007 року, що підтверджується трудовою книжкою серії БТ-І № 3120264 (а.с.49-58) та не заперечується представниками відповідача.

13 липня 2002 року, при виконанні позивачем свої трудових обов’язків, позивач отримав тяжку травму хребта та, відповідно до чого, була створена на підприємстві відповідача комісія, яка в період з 23.07.2002 року по 02.08.2002 року провела розслідування обставин, які склалися 13.07.2002 року в цеху синтезу аміаку № 1-Б під час виконання ремонтних робіт, та комісія склала акт за формою Н-5, у висновках якого визнала випадок погіршення стану здоров’я ОСОБА_6 не пов’язаних з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-5 (а.с.41-43) та не заперечується представниками відповідача.

Згідно до довідки Сер.МСЕ-ДАН-01 № 331382 ОСОБА_6 20.01.2003 року встановлена третя група інвалідності та причина захворювання загальне захворювання (а.с.28) та не заперечується сторонами.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 04 грудня 2006 року визнано незаконним та скасовано акт за формою Н-5 від 24 липня 2002 року, складений комісією, призначеною згідно наказу по ВАТ «ДніпроАзот» від 23.07.2002 року № 213 Г «Про розслідування причин погіршення стану здоров’я ОСОБА_6»; зобов’язано відповідача скласти акт за формою Н-1 про те, що 13 липня 2002 року при виконанні робіт по демонтажу пальника в цеху синтезу аміаку  № 1-Б відповідач о 13.00 годині був викид газоподібного аміаку, у зв’язку з чим водій автокрану ОСОБА_6, під час виконання ним трудових обов’язків, разом з іншими  працівниками, покидаючи зону робіт, вистрибнув з кабіни автокрану, отримав травму хребта; стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпродзержинську на користь позивача 70 000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с.10-12).

Так, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2007 року рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 04 грудня 2006 року в частині стягнення моральної шкоди зменшено, зменшено стягнуту з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача до 10 000 грн. (а.с.16).

На підставі зазначених рішень судів комісією відповідача Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот», до членів якої увійшли: Страховий експерт з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську, начальник АТЦ, начальник цеху № 1-Б, Голова виробничо-масової комісії профкому ВАТ «ДніпроАзот», а також голова комісії – начальник відділу охорони праці, 29 березня 2007 року був складений акт № 1 за формою Н-1, який був затверджений Головою Правління ВАТ «ДніпроАзот» (а.с.13-15).

Згідно до зазначеного акту за формою Н-1 від 29 березня 2007 року комісією встановлено, що ОСОБА_6, відчувши запах аміаку, повинен був діяти згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці, а саме І інструкції № 43-ТС-21 по робочому місцю і охорони праці водія автотранспортних засобів п.1.20; Інструкції № 19 з охорони праці, промислової санітарії, правил поведінки на території підприємства та громадянського захисту для робітників ВАТ «ДніпроАзот» п.5.1.4; ДНАОП 0.00-1.28-97 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті» п.16.1.22. Вимогами зазначених нормативних актів передбачено, що під час виникнення газової хвилі кожен робітник повинен негайно надіти протигаз та вийти з газованої зони не піддаючи паніці. Водіям автомобільного транспорту (автокрану) забороняється вистрибувати із кабіни чи кузова автомобіля. ОСОБА_6, відчувши запах аміаку, замість того щоб одягнути протигаз і спуститися з кабіни сходами, схопив протигаз і вистрибнув з кабіни автокрану, чим порушив вимоги зазначених нормативних актів з охорони праці (а.с.14).  

Після чого, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України своєю постановою 07 квітня 2008 року, згідно того, що потерпілий  ОСОБА_6 перебуває на обліку та за висновками МСЕК від 19 березня 2008 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності 50% та 3 група інвалідності, потерпілому ОСОБА_6 була призначена щомісячна грошова допомога згідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності» (а.с.30).

Так, згідно до вимог ст. 22 Закону України «Про охорону праці»,  роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Відповідно до вимог ст. 171 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином обов’язок щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві полягає саме на власника або уповноваженого ним органу відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” від 21 серпня 2001 року № 1094, яка діяла на час розслідування нещасного випадку, який стався за участю позивача на підприємстві відповідача ВАТ «ДніпроАзот», був затверджений Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Відповідно до п.5 зазначеного порядку, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі - нещасні випадки).

Згідно до зазначеного порядку, будь-який нещасний випадок, що мав місце на підприємстві, розслідується спеціально створюваною для цього комісією з розслідування саме цього нещасного випадку.

Окрім цього, як визначено в порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” від 21 серпня 2001 року № 1094, акт за формою Н-1 це юридична форма рішень комісії з розслідування нещасного випадку, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, як відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю працівника, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.

Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили страту працездатності” страхові виплати потерпілим на виробництві призначаються відділенням Фонду при проходженні МСЕК і встановленні ступеня втрати професійної працездатності.

Так, згідно із зазначеним законом право на отримання потерпілим щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК ступеня втрати професійної працездатності.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу  застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.  

Ст. 1166 ЦК України, передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною третьою ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, позивачем не надано суду доказів того, в чому ж полягає майнова шкода, збитки, які повинні бути відшкодовані йому, у зв’язку з неправильним складанням акт за формою Н-5, а не Н-1, та чому саме у розмірі 54 716 грн. 58 коп.

Та посилання позивача на те, що у зв’язку з тим, що йому було  відповідачем відмовлено скласти акт за формою Н-1, він втратив улюблену роботу – водія автокрану, та після цього не отримував ніяких доходів, є безпідставними, тому як позивач після нещасного випадку, продовжував працювати на підприємстві відповідача та, відповідно, отримував доходи, що не заперечується сторонами.

Але , незважаючи на це та враховуючи викладене суд вважає, що діями відповідача при розслідуванні нещасного випадку дійсно були порушені права позивача на вчасне оформлення та отримання страхових виплат від відповідних органів, як особі, яка є інвалідом по трудовому каліцтву.

Зі змісту ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так, відповідально до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено рішенням суду від 04 грудня 2006 року, п.8.ст.171 КЗпП України та п.12 „Положення ... „ дають вичерпаний перелік випадків коли розслідуються нещасні випадки, але акт за формою Н-1 не складається і на облік ці випадки не беруться.

Нещасний випадок з позивачем не підпадає під цей перелік, тому відповідач ВАТ „ДніпроАзот”  зобов’язаний був розслідувати причини цього нещасного випадку виробництва, а не скласти акт за формою Н-5 „Розслідування погіршення стану здоров’я ОСОБА_6.. „ взяти його на облік, як нещасний випадок на виробництві при виконанні трудового обов’язку у встановленому законом порядку та скласти акт за формою Н-1, який обов’язково в установлений чинним законодавством строк надіслати відповідним закладам та позивачу.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 04 грудня 2006 року була встановлена вина відповідача ВАТ „ДніпроАзот” щодо неправомірності складення акту за формою Н-5 «Розслідування погіршення стану здоров’я робітника АТЦ ВАТ „ДніпроАзот” ОСОБА_6 за заявою його дружини ОСОБА_7 від 24.07.2002 року».

Згідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Ч.3 ст. 23 ЦК України, визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розглядаючи позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевні страждання, у зв’язку з неправильним складанням акту, з чим позивач не міг вчасно стати на облік, як інвалід по трудовому каліцтву та отримувати страхові виплати від страховика,  порушення нормальних життєвих зв’язків, та враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода заподіяна позивачу буде відповідати стягнення на його користь з відповідача в сумі 5 000 грн.

    Окрім цього, суд вважає необхідним зазначити, що посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущений строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є безпідставними з таких підстав.

    Відповідно до змісту ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Так, позивач про порушення свого права, а саме рішенням суду акту за формою Н-5 був визнаний незаконнім та такий, що був складений з порушення тільки 04 грудня 2006 року.

    Тому, строк звернення до суду із вимогами про захист свого цивільного права або інтересу, у зв’язку з неправомірним, зі сторони відповідача, складання акту за формою Н-5, не є пропущений, тому як згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а позивача звернувся до суду в січні 2008 року.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Відкритого акціонерного товариства „ДніпроАзот” в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та керуючись Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094, ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України «Про загальне обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV, ст.ст. 9, 22, 25, 26 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 171, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 22, 23, 256, 257, 1166, 1167, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд, -    

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» про відшкодування шкоди, задовольнити частково .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» на користь ОСОБА_6:

•   5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. – суму у відшкодування моральної шкоди.

В частині позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» матеріальної шкоди у розмірі 54 716 грн. 58 коп. та 45 000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот» на користь держави :

•   8 (вісім) грн. 50 коп. – витрати на сплату судового збору;

•   37 (тридцять сім) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                             С.М.Похваліта