справа № 2-3889
2010 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
21.06.2010 року Свердловський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді: Алейникова В.І.,
при секретарі: Вдовенко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Свердловськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ про перерахунок пенсії та відшкодування недоплати по пенсії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 26.05.2010 року звернувся до суду із позовом в обґрунтування якого посилається, що він являється інвалідом 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою МСЕК Сер. МСЕ- №0064310 від 01.04.2008 року. Позивач посилається на те, що відповідно до чинного законодавства він, як інвалід 2 групи 1 категорії, має право на пільги встановлені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Однією з цих пільг є додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Право на державну пенсію позивач отримує з 2003 року, що підтверджується експертним висновком від 17.10.2003 року №1392-7210. При огляді у Луганський обласній МСЕ був визнаний інвалідом 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Управлінням пенсійного фонду України у м. Свердловську Луганської області йому було встановлено загальну суму пенсії як інваліду 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП від 28.02.1991 року, пенсія особам віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення
права на державну пенсію. Згідно ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, передбачена мінімальна пенсія по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року " Про порядок обчислення пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку із втратою годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсії становить не нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Вказаними нормами закону та постанови КМУ №523, встановлено, що розмір мінімальної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю обчислюється виходячи з мінімальної пенсії за віком, але не з розміру встановленого постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року та п. 2 постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року. Пунктом 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно цим Законом. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2291-1 V від 23.12.2004 року, розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, та згідно ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком, який затверджується Верховною Радою України та визначається у Законі України «Про державний Бюджет України» (на відповідний рік). Таким чином, щомісячний розмір пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю повинен визначатися як інваліду 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме згідно ст. 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП від 28.02.1991 року. Отже призначена позивачу Управлінням пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у період з 01.01.2005 року по 30.10.2006 рік не відповідає вимогам ст. 50, ч. 4 ст. 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 рік, тобто становила менше ніж це передбачено чинним законодавством. В рішеннях Конституційного Суду України визначено, що пільги, компенсації і гарантії - є видом соціальної допомоги і невід'ємною частиною конституційного права на належний життєвий рівень, тому звуження змісту і об'єму цього права шляхом ухвалення нових Законів або змін в діючі Закони, згідно ст.22 Конституції України не допускається (рішення КСУ № 6-рп/07 № 10-рп/08). Дізнавшись у теперішній час про порушення своїх Законних та Конституційних прав на пенсійне забезпечення, позивач, вважає, що Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області невірно обчислювало йому пенсію починаючи з 10.12.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, та порушуються норми чинного законодавства, а саме положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи" №796-ХІ1 від 28.02.1991 рік, що спричинило його звернутися до Свердловського міського суду Луганської області для подальшого вирішення питання визнання незаконними дії Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області, щодо відмови Управлінням пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області у перерахунку пенсії як інваліду 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов'язання Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області зробити перерахунок пенсії йому згідно чинного законодавства починаючи з 01.01.2005 року по 30.10.2006 рік. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 рік, є законом прямої дії, який регулює увесь спектр правовідношень, та визначає повний об'єм та розмір пенсій, для громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Законодавець для цієї категорії громадян передбачив особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу пов'язаного з ризиком для життя та здоров'я людини, що спричинило додаткові гарантії пенсійного забезпечення. Однієї з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина згідно ст. 22 Конституції України, неприпустимість їх відміни або звуження їх змісту або об'єму при ухваленні нових Законів або внесенні змін в діючі закони. Відповідно до ст. 8 Конституції України - Конституція має вищу юридичну силу. Закони і інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Положення 4.2 п.5 Постанови пленуму Верховної ради України № 9 від 01.11.1996 року передбачає, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає або суперечить Закону, суд зобов'язаний застосувати Закон, який регулює ці правовідносини. Постанови Кабінету Міністрів України якими керується Управління пенсійного фонду України у м. Краснодон Луганської області при визначені розміру пенсії по інвалідності звужують обсяг прав зазначений йому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року. Статтею 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Цей же принцип правового регулювання строку позовної давнини прописаний п. 3 ст. 268 Цивільного Кодексу України відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
На підставі викладеного позивач просить суд поновити порушений з поважних причин строк позовної давності оскільки у зв'язку із тяжким станом він не міг дізнатися у встановлений законом термін про порушення своїх законних прав на пенсійне забезпечення. Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області, стосовно відмови в перерахунку йому пенсії як інваліду 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та додаткової пенсії згідно до чинного законодавства починаючи з 01.01.2005 року по 30.10.2006 рік. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області зробити перерахунок та привести у відповідність його пенсію та додаткову пенсію згідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХП від 28.02.1991 рік, починаючи з 01.01.2005 року по 30.10.2006 рік, як інваліду 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленим Законом України "Про прожитковий мінімум" № 966-14 від 15.07.99 року. Стягнути з УПФУ у м. Свердловську на його користь всі судові виграти.
У судове засідання позивач не з’явився, але до початку судового засідання надав суду заяву, в який просить суд розглянути справу без його участі (ар. с. 15), а також надав заяву про уточнення позивних вимог, в який вказує, що поновити порушений з поважних причин строк позовної давності оскільки у зв'язку з тяжким станом він не міг дізнатися у встановлений законом термін про порушення своїх законних прав на пенсійне забезпечення. Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області стосовно вимови в перерахунку йому пенсії як інваліду 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та додаткової пенсії згідно до чинного законодавства починаючи з 12.01.2005 року по 30.10.2006 рік. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Свердловськ Луганської області зробити перерахунок та привести у відповідність його пенсію та додаткову пенсію згідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХИ від 28.02.1991 року, починаючи з 12.01.2005 року по 30.10.2006р., як інваліду 2 групи 1 категорії по захворюванню пов'язаному з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленим Законом України "Про прожитковий мінімум" № 966-14 від 15.07.99 року. Стягнути з УПФУ у м. Свердловську на його користь всі судові витрати (ар. с. 17-18).
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та суду пояснила, що для перерахунку та виплати пенсії позивачу в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальних пенсій з 01.01.2005 року по 30.10.2006 рік не має юридичних підстав, просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.
Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно копій посвідчення серії НОМЕР_1, убачається, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та встановлена 2 група інвалідності (ар. с. 6).
Згідно копії експертного висновку за № 17.10.2003 року від 1392 року, убачається, що захворювання ОСОБА_1 зв’язані з працею по ліквідації наслідків аварії на (ар. с. 7).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та Законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 , ст. 50 Закону № 796-ХП розмір пенсій по інвалідності для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, а особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі інвалідам: 2 групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 67 ч. 3 Закону № 231-V, який набув чинності з 1 листопада 2006 р. зобов'язує, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 перерахунок пенсій здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» № 489-У від 19.12.2006 року призупинено дію ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХП ЗУ № 796-ХП.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року ці зміни
визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 63 Закону України Про державний бюджет України на 2005 рік, ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 року». ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» із змінами від 15.03.2007 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року», прожитковий мінімум згідно до ч. І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням збільшення на 1% прожиткового мінімуму з 01.04.2007 р. та 01.10.2007 р., статтею 58 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратила працездатність складає: з 01.01.2006 року -350 грн.; з 01.04.2006 року - 359 грн.; з 01.10.2006 року – 366 грн.; з 01.10.2007 року – 415,11 грн.; з 01.01.2008 року - 470 грн.; з 01.04.2008 року - 481грн.
Таким, чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої
внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсій повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів, і позивач має право на отримання державної пенсії, як інвалід 1 групи у таких розмірах: з 01.01.2006 року 350 грн. х 8 = 2800 грн.; з 01.04.2006 року 359 грн. х 8 = 2872 грн., з 01.10.2006 року 366 грн. х 8 = 2928 грн. з 01.10.2007 року 415 грн. х 8 = 3320 грн.; з 01.01.2008 року 470 грн. х 8 = 3760 грн.; з 01.04.2008 року 481 грн. х 8 = 3848 грн.
Додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров'ю повинна бути сплачена
позивачу у таких розмірах: з 01.01.2006 року 350 х 75 % = 262,5 грн.; з 01.04.2006 року 359 грн. х 75 % = 269,25 грн.; з 01.10.2006 року 366 х 75 % = 274,5 грн., з 01.10.2007 року 415 грн. х 75% = 311,25 грн.; з 01.01.2008 року 470 грн. х 75 % = 352,5 грн.; з 01.04.2008 року 481 грн. х 75 % = 360,75 грн.
Посилання відповідача на неможливість застосування положень Законів України № 796-ХІІ та № 231-У до вимог позивача, у зв'язку з наявністю Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.02.1996 року, № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року на увагу не заслуговує, оскільки ці Постанови КМУ суперечать положенням Законів України №796-XII та №231-У, які мають вищу силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України згідно Конституції України.
Та обставина, що у Законі №796-ХІІ міститься положення про те, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати порядок та розмір передбачених цим законом виплат, у даному випадку не є підставою для призначення виплат у розмірі меншім, ніж це встановлено вказаним Законом. У всякому разі, Кабінет Міністрів України при визначенні сум виплат за вказаним Законом повинен керуватися цим Законом і призначати до виплати суми, не менші, ніж вказані у самому Законі. Встановивши розмір який менш, ніж вказано в Законі, Кабінет Міністрів України тим самим сам вніс зміни до Закону у цій частині, що не входить в його компетенцію.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, діє редакція Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 із змінами і доповненнями на 09.07.2007 року (до внесення змін 28.12.2007 року).
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Європейський Суд з прав людини, «Справа Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року, вказав, що держава може вводити, призупиняти, чи закінчити виплату коштів громадянам з державного бюджету, вносячи відповідні зміни у законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних коштів і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що погребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
На вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров’я відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не
поширюється.
Таким чином, за конституційними нормами, на даний час не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості, застосування положень Законів України №796-ХІІ та № 231-V по перерахунку пенсій позивачу виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює мінімальну пенсію за віком для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсій позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Законодавець чітко врегулював порядок нарахування пенсій та здійснення Перерахунку у бік збільшення кожного разу, коли збільшується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з наведеного, суд визнає розрахунок розміру пенсії (у тому числі і додаткової), наведений позивачем, вірним, а вимогу про визнання бездіяльності відповідача незаконною обґрунтованою, оскільки він не виконує вимоги про перерахунок розміру пенсій відповідно до змій розміру прожиткового мінімуму, і цей розрахунок представник відповідача не оспорює.
Суд, виходячи з того, що Закони №796-ХП та № 231-V є чинними, то не виконання положень ст. ст. 50, 54 ч. 4, 67 ч. 3 є противоправними.
Таким чином, суд, вважає, за можливе задовольнити вимоги позивача з 12.01.2006 року по 30.10.2006 року, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 суд, положення пункту 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 215 ЦПК України, та підставі Законів України № 796-ХІІ, № 231-V, Закону України «Про державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 роки», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд,
ВИРІШИВ:
Задовольнити вимоги ОСОБА_1 частково.
Визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Управління Пенсіонного фонду України у м. Свердловську Луганської області щодо застосування ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при нарахуванні та виплати ОСОБА_1 пенсії з 12.01.2005 року по 30.10.2006 рік.
Зобов'язати Управління Пенсіонного фонду України в м. Свердловську Луганської області зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію в розмірі 8-ми
мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розміру
75 % мінімальної пенсії за віком з 12.01.2005 року по 30.10.2006 рік, виходячи з
розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний період.
В іншій частину позивних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Свердловського міського суду Луганської області, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Луганської області, через Свердловській міський суд Луганської області з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою яка її подає до апеляційного суду Луганської області.
Головуючий суддя: