Справа № 2-1826/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Геєць Ю.В.,
при секретарі: Ровенській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Запорізької філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1, третя особа – Приватне підприємство «Імір» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа – ПП «Імір» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказав, що 22 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» та Приватним підприємством «Імір» було укладено кредитний договір № 04/09/08-КЛТ (надалі Договір), за яким позивач надав позичальнику кредит на придбання товарів, сировини і матеріалів, обладнання, оплати послуг, виплати заробітної плати та іншого у розмірі 400 000 грн.
До кредитного договору було укладено 7 додаткових угод, які передбачують суму кредиту, відсоткову ставку, процедуру та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами.
22 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_1, було укладено договір поруки № 04/09/П02/08-КЛТ.
Згідно п. 1.1. договору поруки відповідач зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПП «Імір» за кредитним договором № 04/09/0 8-КЛТ.
29 вересня 2008 року до договору поруки № 04/09/П02/08-КЛТ від 22 лютого 2008 року, було укладено додатковий договір № 1, в якому п. 1.2. викладався в новій редакції, а саме сума кредиту, термін повернення та відсоткова ставка.
У порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач кредит з лютого та відсотки за користування кредитом з грудня 2008 року не сплачує.
Позивач неодноразово повідомляв відповідача про неналежне виконання кредитного договору.
Станом на 07.05.2009 року заборгованість за кредитним договором № 04/09/08-КЛТ від 22.02.2008 року, становить 913 060 гривень 04 копійок
У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 913 060, 04 грн., а також судові витрати у розмірі 1 950 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, пояснив, що від ПП «ІМІР», яке є боржником за кредитним договором, до теперішнього часу ніяких платежів в рахунок погашення заборгованості не надходило та надав детальний розрахунок суми пені за кредитом та відсотками станом на 29.06.2010 року, згідно якого сума пені складає 232418,22 грн. Заяви про збільшення позовних вимог у відповідності до наданого розрахунку пені представник позивача суду не надав.
Представник відповідача ОСОБА_1 проти заявленого позову заперечує, пояснила, що ОСОБА_1 було підписано договір поруки від 22.02.2008 року, згідно якого було визначено розмір кредиту в сумі 400000 грн. Саме такий розмір кредиту передбачався кредитним договором між Банком та ПП «ІМІР», з яким ОСОБА_1 було ознайомлено. Йому було відомо, що ПП «ІМІР» одержало в банку кредитні кошти в зазначеній сумі – 400000 грн. за додатковими угодами до кредитного договору № 1, 2, 3 під 16,5 % річних. Але за додатковими угодами № 4 від 26.08.2008 року та № 5 від 27.08.2008 року ПП «ІМІР» отримало від банку ще 400000 грн. понад ліміт, встановлений кредитним договором від 22.02.2008 року, під 25 % річних, на що ОСОБА_1, як поручитель, своєї згоди не надавав. Додаткова угода до договору поруки була підписана ОСОБА_1 тільки 29.09.2008 року, при цьому йому не було відомо про кошти, надані ПП «ІМІР» за додатковими угодами № 4 і 5. Вважає, що, оскільки банком без відому поручителя змінено умови кредитного договору в сторону збільшення відповідальності поручителя, порука припинилася з моменту укладання без згоди поручителя додаткової угоди про видачу коштів понад розмір суми, обумовленої кредитним договором. В зв’язку з припиненням основного договору поруки не є чинною і додаткова угода до нього.
Представник третьої особи ПП «Імір» вважає, що сума заборгованості не підлягає стягненню з ОСОБА_1, про укладення додаткових угод № 4 та 5 ПП «ІМІР» ОСОБА_1 до відому не доводило.
Заслухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в зв’язку з наступним.
Судом встановлено, що 22 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», та приватним підприємством «ІМІР» було укладено кредитний договір № 04/09/08-КЛТ, за яким позивач зобов’язався надати позичальнику кредит на придбання товарів, сировини і матеріалів, обладнання, оплати послуг, виплати заробітної плати та іншого в межах загальної суми 400000 грн. (розмір суми встановлений п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що зобов’язання Банку щодо надання кредитів та зобов’язання позичальника, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід’ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких Додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 Договору, визначається Додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5. цього договору, тобто до 19.02.2009 року. Пунктом 2.7 Договору передбачено, що процентні ставки встановлюються в Додаткових угодах за кожним кредитом.
В той же день 22.02.2008 року на забезпечення виконання зобов’язань позичальником було укладено договір поруки № 04/09/П02/08-КЛТ між ВАТ «Кредитпромбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 Згідно договору поруки, ОСОБА_1 зобов’язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань ПП «ІМІР» за кредитним договором № 04/09/08-КЛТ від 22 лютого 2008 року.
Згідно п. 12 договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі : розмір кредитної лінії – 400000 грн.
Додатковими угодами до кредитного договору передбачено видачу кредитів ПП «Імір» наступним чином:
- додаткова угода № 1 від 25.02.2008 року - кошти в сумі 110000 грн. під 16,5 % річних з строком повернення до 24.08.2008 року;
- додаткова угода № 2 від 26.02.2008 року - кошти в сумі 200000 грн. під 16,5 % річних з строком повернення до 25.08.2008 року;
- додаткова угода № 3 від 28.02.2008 року - кошти в сумі 90000 грн. під 16,5 % річних з строком повернення до 27.08.2008 року.
Таким чином, за зазначеними додатковими угодами № 1, 2, 3 ПП «ІМІР» одержало в банку кредитні кошти в сумі – 400000 грн., що відповідало передбаченому кредитним договором розміру кредиту, проти чого ніхто з сторін не заперечує.
Проте додатковою угодою № 4 від 26.08.2008 року передбачено видачу кредитних коштів в сумі 310000 грн. під 25 % річних зі строком повернення до 19.02.2009 року, додатковою угодою № 5 від 27.08.2008 року – 90000 грн. під 25 % зі строком повернення до 19.02.2009 року. Сума грошових коштів за цими додатковими угодами перевищила передбачений кредитним договором та договором поруки розмір кредиту.
Згідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також в разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як випливає із змісту зазначеної норми закону, для зміни основного зобов’язання, якщо воно забезпечено порукою, необхідна згода третьої особи, яка не є його безпосереднім учасником - поручителя. У тих випадках, коли боржник і кредитор змінюють умови основного договору таким чином, що тягне збільшення обсягу зобов’язання поручителя без його згоди, порука вважається припиненою, і поручитель не залишається зобов’язаним навіть на початкових умовах договору. Доказів узгодження з поручителем ОСОБА_1 збільшення розміру сум кредиту позивач суду не надав.
За таких обставин слід вважати, що дія договору поруки № 04/09/П02/08-КЛТ, укладеного між Банком та ОСОБА_1 22.02.2008 року, припинилася з моменту укладення додаткової угоди до кредитного договору № 4 від 26.08.2008 року.
Додатковою угодою № 6 від 29.09.2008 року до кредитного договору змінено умови кредитного договору, та встановлено розмір надаваємих Банком кредитів в межах 800000 грн. За додатковою угодою № 7 від 30.09.2008 року передбачено видачу ПП «Імір» кредиту в сумі 400000 грн. під 25 % річних. 29.09.2008 року з ОСОБА_1 було підписано додатковий договір № 1 до договору поруки № 04/09/П02/08-КЛТ від 22.02.2008 року. Але в разі припинення дії зазначеного договору поруки з 26.08.2008 року не може вважатися чинним будь-яка додаткова угода до нього, в тому числі і додатковий договір № 1 від 29.09.2008 року до договору поруки, так як дія основного договору поруки в цілому на час укладення додаткової угоди була припинена у відповідності з законом.
З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Запорізької філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 16, 553, 554, 559 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Запорізької філії ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1, третя особа – ПП «Імір» про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Ю.В. Геєць