П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1102/10

07 липня 2010 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої судді Янжули С.А.

    при секретарі Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського ВДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області в особі інспектора ДПС Оладенка Ігоря Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Павлоградського ВДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області в особі інспектора ДПС Оладенка І.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки 22 травня 2010 року він рухався на автомобілі «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 в с. Миколаївка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області зі швидкістю 65км/год. Рухаючись о 19.30 годині в колоні із трьох автомобілів, він побачив працівників ДАІ. Під'їжджаючи до них, побачив, що один із них махає йому світловим жезлом та подає знак про зупинку. Він зупинився, до автомобіля підійшов відповідач та сказав, що він порушив правила дорожнього руху, а саме: рухався зі швидкістю 89 км/год., чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху в населеному пункті на 29 км/год. Показав йому радар марки «Радіс» №2087, на екрані не було вказано, що це саме автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1, а тільки швидкість 89 км/год. Він почав пояснювати інспектору ДАІ, що це не його швидкість руху, так як він рухався зі швидкістю 65 км/год та не міг перевищити її тому, що він законослухняний громадянин і знає, які передбачені штрафи. Крім того, в автомобілі знаходилася його дружина, яка також може підтвердити, що він не перевищував швидкість. Але інспектор, не приймаючи до уваги його пояснення, склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення по ч.1 ст.122 КУпАП та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 260 грн. 3 даною постановою він не згідний, оскільки швидкість руху в населеному пункті не перевищував, рухався згідно правил.

Просить суд винести постанову, якою скасувати постанову АЕ №216272 від 22.05.2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 260 гривень і закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення в зв’язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в письмовому провадженні, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в письмовому провадженні, надав суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що позивачем ОСОБА_1 подано до суду адміністративний позов, в якому він просить скасувати постанову АЕ №216272 від 22.05.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, складену інспектором ДПС Оладенко І.А. 3 поданим позовом відповідач не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. 22.05.2010 року за допомогою пристрою для вимірювання швидкості — "Радіс" 2087 ним було зафіксовано порушення п.12.4 ПДР, а саме: водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Фольксваген» д/н НОМЕР_1 на 326 кілометрі автошляху «Знам’янка – Луганськ – Ізварине» в зоні дії дорожнього знаку «Початок населеного пункту», де дозволена максимальна швидкість 60 км/год, рухався зі швидкістю 89 км/год, тобто з перевищенням швидкості руху більше ніж на 20 км/год. У зв’язку з порушенням ПДР водія було зупинено для з'ясування особи правопорушника причин вчинення правопорушення та інших обставин справи. Після зупинки транспортного засобу він, згідно з вимогами «Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України»" відрекомендувався, назвавши свою посаду, спеціальне звання, а також прізвище, ім'я та по-батькові. Після цього водію було пояснено, що причиною зупинки транспортного засобу стало порушення ПДР: перевищення швидкості в населеному пункті, йому було показано швидкість його автомобіля, зафіксовану приладом для вимірювання швидкості "Радіс" 2087 та запропоновано дати пояснення з цього приводу. Було запрошено пройти до патрульного автомобіля для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Перед складанням протоколу водію було роз'яснено його права, відповідно до ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. Будь-яких підстав, які б виключали відповідальність (крайня необхідність) чи обставин, які пом'якшували провину, правопорушником приведено не було. Відповідно до вимог ст.ст.276-283 КУпАП ним було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Посилання позивача на ту обставину, що ним порушено його права не відповідають дійсності та не підтверджуються доказами. Факт роз'яснення позивачу його прав підтверджується його підписом у відповідній графі протоколу. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ту обставину, що він рухався зі швидкістю 65 км/год, а як на доказ посилається на пояснення своєї дружини. 3 огляду на ту обставину, що свідок перебуває з позивачем у родинних відносинах, відповідач має достатні підстави сумніватися в неупередженості показань зазначеної особи. Стосовно правомірності використання вимірювача швидкості пояснив, що прилад для вимірювання швидкості "Радіс 2087» перебуває на балансі Павлоградського ВДПС ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, пройшов перевірку, тому ним він був використаний правомірно для фіксації правопорушення. Згідно постової відомості вказаний прилад було надано у користування інспектора, який виніс постанову. Таким чином, інспектором правомірно було зафіксовано перевищення швидкості водієм без порушення чинних законодавчих актів. Крім того, використання вказаного пристрою дозволено Наказом МВС України №33 від 01.03.2010 року.

Звертає увагу на ту обставину, що, в порушення ч.2 ст.106 КАС України, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зокрема, на підтвердження факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а також не вказано у чому виразилась протиправність дій відповідача і якими доказами це підтверджується. У позовній заяві позивач навіть не вказує з якою швидкість він рухався, що підтверджує безпідставність його вимог.

Відповідно до ст.72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.

Правомірність дій відповідача підтверджується протоколом та постановою про адміністративне правопорушення від 22.05.2010 року відносно ОСОБА_1, складеними згідно з вимогами ст.ст.256, 276-283 КУпАП, копією свідоцтва про повірку робочого вимірювального засобу, копією Наказу МВС №33 від 01.03.2010 року. Доводи позивача з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення вважає безпідставними та такими, що наведені з метою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення — відмовити.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши докази, якими сторони обґрунтували свої позиції по справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони знаходяться в публічно-правових відносинах, які врегульовані КАСУ.

Як вбачається з оглянутого судом оригіналу адміністративної справи, 22 травня 2010 року відносно позивача відповідачем в особі інспектора ДПС Павлоградського ВДПС було винесено постанову, згідно якої, позивач 22 травня 2010 року о 19 годині 30 хвилини на 320км автодороги М-04 в с. Миколаївка, керуючи автомобілем «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1, в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» перевищив встановлену швидкість руху більш ніж на 20 км/год, рухався зі швидкістю 89 км/год. Швидкість вимірювалася приладом «Радіс №2087».

Вказаною постановою від 22 травня 2010 року на ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 гривень.

Позивач в протоколі про адміністративне правопорушення АЕ №292585 від 22.05.2010 року зазначив, що не згоден з показаннями прибору.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

В постанові у справі про адміністративне правопорушення та в доданих до неї матеріалах не міститься жодних доказів про те, що зафіксована приладом «Радіс №2087» швидкість руху належить саме автомобілю позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КУпАП в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому посилання відповідача на положення ч.2 ст.106 КАС України про ненадання позивачем доказів своєї невинуватості та ст.72 КАС України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, є нікчемними.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Матеріалами справи дані, наведені в постанові про накладення адміністративного стягнення, спростовуються.

Відповідач ніяких доказів правомірності свого рішення суду не надав.

Посилання відповідача лише на те, що доказами по цій справі є тільки дані із протоколу про адміністративне правопорушення та постанова в справі про адміністративне правопорушення, вказані самим відповідачем, не можуть бути прийняті до уваги для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи. Окрім того, відповідачем порушено вимоги Розпорядження МВС України №466 від 21.05.2009 року «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», а саме: п.1.6., згідно якого вимагається виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків, тощо).

Показання прибору «Радіс №2087» не можуть підтверджувати той факт, що виміряна ним швидкість належить саме автомобілю позивача, оскільки не можна не приймати до уваги той факт, що була заміряна швидкість будь-якого автомобіля у цей час, та пред’явлена позивачу. Тобто, вина позивача належним чином доведена не була, достатніх доказів допущення порушення з його боку не надано, наприклад, показань свідків, які б підтвердили, що вимірювалась швидкість руху саме автомобіля позивача.

Відповідно ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в міський суд у порядку, визначеному КАС України.

У відповідності з п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №216272 від 22 травня 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 260 гривень, винесену інспектором ДПС Оладенком І.А., а адміністративну справу відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП закрити в зв’язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19 Конституції України, ст.7, 22, 122, 268, 276, 288, 289,293, 294 КУпАП, ст.ст. 6-11, 69, 71, 100, 104, 159-163 КАС України,- суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлоградського ВДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області в особі інспектора ДПС Оладенка Ігоря Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову серії АЕ №216272 від 22 травня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 260 /двохсот шістдесяти/ гривень, винесену інспектором ДПС Оладенком Ігорем Анатолійовичем, скасувати, закривши провадження в справі про адміністративне правопорушення, в зв’язку відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд подається через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя:                                             С.А. Янжула