Справа №  1-111-10р .

Україна

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

    В И Р О К

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 червня 2010 року                                                                     Городищенський районний суд

                                                                                                                  Черкаської області

у складі :

головуючого - судді                                                                               Подороги Л. В.

при секретарі                                                                                          Карпенко І.А.

з участю прокурора                                                                                Зубенка С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст.191 ч.1 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що працюючи водієм-експедитором у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, з 09.10.2009 року по 18.12.2009 року, згідно трудового договору від 09.10.2009 року та типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, будучи особою, до обов’язків якої входила доставка продукції до замовника, 17.12.2009 року, доставивши товари у м. Чернігів та отримавши кошти у сумі 6659 грн. 20 коп., згідно видаткової накладної №75928 від 17.12.2009 року, привласнив їх та розтратив на власні потреби.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що з 09.10.2009 року по 18.12.2009 року працював водієм-експедитором у ПП ОСОБА_2. 17.12.2009 року, доставивши товар у м. Чернігів, вартістю 6659 грн. 20 коп., розписався у видатковій накладній №75928. Отримані кошти, у вище вказаній сумі, привласнив для власних потреб (віддав борг ОСОБА_3). Наступного дня, повідомив ОСОБА_2, що гроші викрали. На неодноразові прохання ОСОБА_2, гроші не віддавав, пояснюючи, що їх немає в наявності. Однак, на день розгляду справи в суді, спричинені збитки потерпілому відшкодував у повному обсязі.

          Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, його вина також  підтверджується  слідуючими доказами:

 -   показами потерпілого ОСОБА_2  про те, що він займається підприємницькою діяльністю. У період з 09.10.2009 року по 18.12.2009 року, у нього водієм-експедитором працював ОСОБА_1. 17.12.2009 року, ОСОБА_1 доставив макаронні вироби до м. Чернігів, за що, згідно видаткової накладної №75929 від 17.12.2009 року, отримав грошові кошти в сумі 6659 грн. 20 коп.. Після повернення до м. Городище, кошти не віддав. Також потерпілий зазначив, що на день розгляду справи, претензій до підсудного за вчинений ним злочин, немає;

- заявою ОСОБА_2 від 26.04.2010 року;

- копією наказу №78 від 18.12.2009 року, про звільнення ОСОБА_1;

- копією видаткової накладної №75928 від 17.12.2009 року;

- копією свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2;

- копією свідоцтва 57 від 25.12.2009 року про сплату єдиного податку, серії Д №464847;

- копією типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_4;

- копією трудового договору №23510900253 від 09.10.2009 р..

               Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення ОСОБА_1 доведене повністю. Оскільки підсудний ОСОБА_1 привласнив та розтратив ввірене йому чуже майно, його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 191 КК України.            

             Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, відшкодування у повному обсязі спричинених збитків, що є пом’якшуючими обставинами по справі, а також, відсутність обтяжуючих обставин скоєння злочину.

            Враховуючи те, що ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав повністю, відшкодував потерпілому завдані збитки, суд вважає за можливе застосувати до нього покарання без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.      

 По кримінальній справі судових витрат та речових доказів немає. Цивільний позов не заявлявся.

 Керуючись ст. ст. 323, 324  КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Визнати ОСОБА_1  винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України і призначити йому покарання - 2 (два) роки обмеження волі.

      На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1  від відбуття призначеного покарання, якщо останній протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1  обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання або  роботи та періодично з’являтися в даний орган для реєстрації.    

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1,  до вступу вироку  в законну силу, залишити попередню – підписку про невиїзд .

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області,  шляхом подачі апеляції через Городищенський районний суд, на протязі п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий:                                                               Л.В. Подорога