2-1063/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    07 квітня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Авраменко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

встановив:

    позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач у зв’язку з розпадом сім’ї, участі в утриманні свого неповнолітнього сина – ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1), не приймає, а тому на його утримання просить присудити від доходів відповідача виплату коштів у розмірі 1/3 частини та додаткові витрати на дитину – інваліда з дитинства в розмірі 500 грн. щомісячно.  

    Позивачка наполягала на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Ствердила, що з червня 2007 року з відповідачем однією сім’єю не проживають. Син ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства та має діагноз двостороння сенсоневральна глухуватість ІІ – ІІІ ступеню.

Зазначила, що відповідач хоча й не працює, однак має достатній дохід, а саме отримує пенсію, має додатковий дохід від здачі в оренду квартири та гаражу в м. Вишневому Київської області. Також просила й про стягнення додаткових витрат на дитину,  в зв’язку з тим, що дитина-інвалід потребує додаткових витрат для придбання слухового апарату – вартістю 2 647 грн. та медичного дослідження стану здоров’я.  

    Відповідач позов визнав частково, а саме просив відмовити у задоволенні позову в частині стягненні додаткових  витрат і стягнути з нього аліменти в розмірі 400 грн.  

Повідомив про те, що утримує сина від першого шлюбу – ОСОБА_7 (1991 року народження), який навчається на 2 курсі в Національному авіаційному університеті та батьків, які проживають окремо та потребують додаткової уваги. Просив зважити, на те, що знаходиться з сином вдома, коли позивачка працює.

    Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.  

    Матеріалами справи встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає з матір’ю – позивачкою по справі.  

Позивачка  працює бухгалтером у Державному підприємстві «Чорнобильсервіс» і отримує заробітну плату в розмірі  2 871 грн. 98 коп. щомісячно.

Відповідач отримує пенсію в розмірі 3 103 грн. 98 коп.

Також з матеріалів позову вбачається, що відповідач має у власності нерухоме майно та автомобіль і за твердженням позивачки, внаслідок утримання цього майна має додатковий дохід.  

    Матеріалами справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 є дитиною-інвалідом з дитинства та має діагноз двостороння сенсоневральна глухуватість ІІ – ІІІ ступеню, що підтверджується консультативним висновком № 34131 від 20 лютого 2009 року.  

    З 15 лютого 2008 року позивачка отримує державну соціальну допомогу на дитину інваліда до 18 років в розмірі 287 грн. 70 коп.

     В судовому засіданні встановлено, що відповідач має на утриманні повнолітнього сина ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_4), який навчається на 2 курсі Національного авіаційного університету, що підтверджується довідкою № 3337 від 03 вересня 2009 року.

Відповідно до договору від 13 січня 2010 року відповідач зобов’язався сплачувати аліменти в розмірі 1 000 грн. на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7, до закінчення останнім навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, тобто до 01 січня 2014 року.

У той же час доказів того, що відповідач сплачує зазначенні кошти суду не подано.

Також відповідач в судому засіданні посилався на те, що має на утриманні батьків 1937 та 1927 року народження, які потребують додаткової уваги та фінансової допомоги.

Відповідач проживає окремо від батьків і доказів стосовно надання їм матеріальної допомоги суду не представив.

    Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    Згідно ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

    Такими обставинами є те, що неповнолітній ОСОБА_5 дитина – інвалід з дитинства потребує додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме покупки слухового апарату, який коштує 2 647 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 60 від 19 лютого 2010 року, а також проходження медичного дослідження, належного харчування та догляду.

            Відтак позов у частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини в розмірі       500 грн. щомісячно є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

    Відповідно до довідки Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення «Чорнобильсервіс» № 5к від              18 лютого 2010 року позивачка працює за графіком роботи 4\3 (понеділок – четвер).

    В цей час неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться з відповідачем.

    На підтвердження утримання сина під час відсутності позивачки відповідач подав квитанції на купівлю продуктів харчування, однак з цих доказів повного необхідного забезпечення дитини-інваліда з дитинства  відповідного віку суд не вбачає.

    Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів, суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, його матері та платника аліментів, наявності інших утриманців у відповідача, що є підставою до стягнення аліментів у розмірі 1\4 частини від доходів відповідача.    

    З цих підстав пред’явлений позов ґрунтується на вимогах Закону і підлягає частковому задоволенню.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 209-215ЦПК України,

вирішив:

    позовну заяву задовольнити частково.

    Стягнути щомісячно на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, що проживає у м. Вишгороді, на АДРЕСА_1 на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку (доходу) але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 листопада 2009 року до його повноліття, а також 500 грн. щомісячно на участь у додаткових витратах на дитину-інваліда з дитинства.

    Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

    Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

                                            копія

2-1063/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    07 квітня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Авраменко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

встановив:

    позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач у зв’язку з розпадом сім’ї, участі в утриманні свого неповнолітнього сина – ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1), не приймає, а тому на його утримання просить присудити від доходів відповідача виплату коштів у розмірі 1/3 частини та додаткові витрати на дитину – інваліда з дитинства в розмірі 500 грн. щомісячно.  

    Позивачка наполягала на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Ствердила, що з червня 2007 року з відповідачем однією сім’єю не проживають. Син ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства та має діагноз двостороння сенсоневральна глухуватість ІІ – ІІІ ступеню.

Зазначила, що відповідач хоча й не працює, однак має достатній дохід, а саме отримує пенсію, має додатковий дохід від здачі в оренду квартири та гаражу в м. Вишневому Київської області. Також просила й про стягнення додаткових витрат на дитину,  в зв’язку з тим, що дитина-інвалід потребує додаткових витрат для придбання слухового апарату – вартістю 2 647 грн. та медичного дослідження стану здоров’я.  

    Відповідач позов визнав частково, а саме просив відмовити у задоволенні позову в частині стягненні додаткових  витрат і стягнути з нього аліменти в розмірі 400 грн.  

Повідомив про те, що утримує сина від першого шлюбу – ОСОБА_7 (1991 року народження), який навчається на 2 курсі в Національному авіаційному університеті та батьків, які проживають окремо та потребують додаткової уваги. Просив зважити, на те, що знаходиться з сином вдома, коли позивачка працює.

    Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.  

    Матеріалами справи встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає з матір’ю – позивачкою по справі.  

Позивачка  працює бухгалтером у Державному підприємстві «Чорнобильсервіс» і отримує заробітну плату в розмірі  2 871 грн. 98 коп. щомісячно.

Відповідач отримує пенсію в розмірі 3 103 грн. 98 коп.

Також з матеріалів позову вбачається, що відповідач має у власності нерухоме майно та автомобіль і за твердженням позивачки, внаслідок утримання цього майна має додатковий дохід.  

    Матеріалами справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 є дитиною-інвалідом з дитинства та має діагноз двостороння сенсоневральна глухуватість ІІ – ІІІ ступеню, що підтверджується консультативним висновком № 34131 від 20 лютого 2009 року.  

    З 15 лютого 2008 року позивачка отримує державну соціальну допомогу на дитину інваліда до 18 років в розмірі 287 грн. 70 коп.

     В судовому засіданні встановлено, що відповідач має на утриманні повнолітнього сина ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_4), який навчається на 2 курсі Національного авіаційного університету, що підтверджується довідкою № 3337 від 03 вересня 2009 року.

Відповідно до договору від 13 січня 2010 року відповідач зобов’язався сплачувати аліменти в розмірі 1 000 грн. на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7, до закінчення останнім навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, тобто до 01 січня 2014 року.

У той же час доказів того, що відповідач сплачує зазначенні кошти суду не подано.

Також відповідач в судому засіданні посилався на те, що має на утриманні батьків 1937 та 1927 року народження, які потребують додаткової уваги та фінансової допомоги.

Відповідач проживає окремо від батьків і доказів стосовно надання їм матеріальної допомоги суду не представив.

    Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    Згідно ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

    Такими обставинами є те, що неповнолітній ОСОБА_5 дитина – інвалід з дитинства потребує додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме покупки слухового апарату, який коштує 2 647 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 60 від 19 лютого 2010 року, а також проходження медичного дослідження, належного харчування та догляду.

            Відтак позов у частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини в розмірі       500 грн. щомісячно є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

    Відповідно до довідки Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення «Чорнобильсервіс» № 5к від              18 лютого 2010 року позивачка працює за графіком роботи 4\3 (понеділок – четвер).

    В цей час неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться з відповідачем.

    На підтвердження утримання сина під час відсутності позивачки відповідач подав квитанції на купівлю продуктів харчування, однак з цих доказів повного необхідного забезпечення дитини-інваліда з дитинства  відповідного віку суд не вбачає.

    Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів, суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, його матері та платника аліментів, наявності інших утриманців у відповідача, що є підставою до стягнення аліментів у розмірі 1\4 частини від доходів відповідача.    

    З цих підстав пред’явлений позов ґрунтується на вимогах Закону і підлягає частковому задоволенню.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 209-215ЦПК України,

вирішив:

    позовну заяву задовольнити частково.

    Стягнути щомісячно на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, що проживає у м. Вишгороді, на АДРЕСА_1 на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку (доходу) але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 листопада 2009 року до його повноліття, а також 500 грн. щомісячно на участь у додаткових витратах на дитину-інваліда з дитинства.

    Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

    Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

                                            копія

2-1063/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    07 квітня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Авраменко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

встановив:

    позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач у зв’язку з розпадом сім’ї, участі в утриманні свого неповнолітнього сина – ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1), не приймає, а тому на його утримання просить присудити від доходів відповідача виплату коштів у розмірі 1/3 частини та додаткові витрати на дитину – інваліда з дитинства в розмірі 500 грн. щомісячно.  

    Позивачка наполягала на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Ствердила, що з червня 2007 року з відповідачем однією сім’єю не проживають. Син ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства та має діагноз двостороння сенсоневральна глухуватість ІІ – ІІІ ступеню.

Зазначила, що відповідач хоча й не працює, однак має достатній дохід, а саме отримує пенсію, має додатковий дохід від здачі в оренду квартири та гаражу в м. Вишневому Київської області. Також просила й про стягнення додаткових витрат на дитину,  в зв’язку з тим, що дитина-інвалід потребує додаткових витрат для придбання слухового апарату – вартістю 2 647 грн. та медичного дослідження стану здоров’я.  

    Відповідач позов визнав частково, а саме просив відмовити у задоволенні позову в частині стягненні додаткових  витрат і стягнути з нього аліменти в розмірі 400 грн.  

Повідомив про те, що утримує сина від першого шлюбу – ОСОБА_7 (1991 року народження), який навчається на 2 курсі в Національному авіаційному університеті та батьків, які проживають окремо та потребують додаткової уваги. Просив зважити, на те, що знаходиться з сином вдома, коли позивачка працює.

    Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.  

    Матеріалами справи встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає з матір’ю – позивачкою по справі.  

Позивачка  працює бухгалтером у Державному підприємстві «Чорнобильсервіс» і отримує заробітну плату в розмірі  2 871 грн. 98 коп. щомісячно.

Відповідач отримує пенсію в розмірі 3 103 грн. 98 коп.

Також з матеріалів позову вбачається, що відповідач має у власності нерухоме майно та автомобіль і за твердженням позивачки, внаслідок утримання цього майна має додатковий дохід.  

    Матеріалами справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 є дитиною-інвалідом з дитинства та має діагноз двостороння сенсоневральна глухуватість ІІ – ІІІ ступеню, що підтверджується консультативним висновком № 34131 від 20 лютого 2009 року.  

    З 15 лютого 2008 року позивачка отримує державну соціальну допомогу на дитину інваліда до 18 років в розмірі 287 грн. 70 коп.

     В судовому засіданні встановлено, що відповідач має на утриманні повнолітнього сина ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_4), який навчається на 2 курсі Національного авіаційного університету, що підтверджується довідкою № 3337 від 03 вересня 2009 року.

Відповідно до договору від 13 січня 2010 року відповідач зобов’язався сплачувати аліменти в розмірі 1 000 грн. на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7, до закінчення останнім навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, тобто до 01 січня 2014 року.

У той же час доказів того, що відповідач сплачує зазначенні кошти суду не подано.

Також відповідач в судому засіданні посилався на те, що має на утриманні батьків 1937 та 1927 року народження, які потребують додаткової уваги та фінансової допомоги.

Відповідач проживає окремо від батьків і доказів стосовно надання їм матеріальної допомоги суду не представив.

    Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    Згідно ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

    Такими обставинами є те, що неповнолітній ОСОБА_5 дитина – інвалід з дитинства потребує додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме покупки слухового апарату, який коштує 2 647 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 60 від 19 лютого 2010 року, а також проходження медичного дослідження, належного харчування та догляду.

            Відтак позов у частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини в розмірі       500 грн. щомісячно є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

    Відповідно до довідки Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення «Чорнобильсервіс» № 5к від              18 лютого 2010 року позивачка працює за графіком роботи 4\3 (понеділок – четвер).

    В цей час неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться з відповідачем.

    На підтвердження утримання сина під час відсутності позивачки відповідач подав квитанції на купівлю продуктів харчування, однак з цих доказів повного необхідного забезпечення дитини-інваліда з дитинства  відповідного віку суд не вбачає.

    Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів, суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, його матері та платника аліментів, наявності інших утриманців у відповідача, що є підставою до стягнення аліментів у розмірі 1\4 частини від доходів відповідача.    

    З цих підстав пред’явлений позов ґрунтується на вимогах Закону і підлягає частковому задоволенню.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 209-215ЦПК України,

вирішив:

    позовну заяву задовольнити частково.

    Стягнути щомісячно на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, що проживає у м. Вишгороді, на АДРЕСА_1 на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку (доходу) але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 листопада 2009 року до його повноліття, а також 500 грн. щомісячно на участь у додаткових витратах на дитину-інваліда з дитинства.

    Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

    Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя